Цугцванг віри
В Євангелії читаємо, що Христос зцілював людей «побачивши віру їхню» (наприклад, Мк 2:5).
Отже, віра в Бога Живого може перемагати хвороби. Внутрішній стан віруючої людини можна охарактеризувати словами церковної молитви: «самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богу віддамо». Віра завжди є кроком назустріч Богові без вагань, «задніх думок» і страху за майбутнє. Християни перших століть дуже часто були жорстоко переслідувані римською владою. Кожного разу, йдучи на богослужіння, вони ризикували потрапити, наприклад, у цирк до лап хижих звірів або, в «кращому» випадку - на каторгу... Але вони все одно збиралися на Євхаристію, адже, за словами апостола: «Хто відлучить нас від любові Божої: скорбота, чи утиски, чи гоніння, (...) або небезпека чи меч? Як написано: за Тебе умертвляють нас кожен день; вважають нас за овець приречених на заколення. Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, (...) ні висота, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любові Божої» (Рим. 8:35-39). Отже, християнин, який любить Бога понад усе (і довіряє себе Йому), не зважатиме на перешкоди, котрі стоять між ним і Тим, кого він любить. Для таких двері церков мають бути відкриті завжди.
Разом з тим, той же апостол говорить, що серед християн є категорія «немічних у вірі», тобто таких, чия віра ще зовсім недосконала. Їх ніхто не має права засуджувати бо «Не станемо більш судити один одного, а краще думайте про те, щоб не давати братові приводу до спотикання і спокуси» (Рим. 14:13). Тому апостол дає настанову: «Немічного у вірі приймайте без суперечок про погляди.» (Рим. 14:1). Отже, якщо хтось із нас має недостатню віру - потрібно піти йому назустріч щоб не спокусити його.
У кінці літургії священик (або диякон) споживає зміст Чаші, з якої причащалися вірні. У великих містах буває, що з однієї Чаші причащаються до ста людей. Ясно, що серед них трапляються і хворі, в тому числі й важкими заразними хворобами - адже людина на початковій стадії може не здогадуватися, що вона хвора. І що, хіба священики хворіють частіше за тих, хто веде «безпечніший» спосіб життя? Ні, вони хворіють так само, як і будь-які інші люди - не більше і не менше. Але якщо хтось все ж боїться заразитися у церкві - напевно, йому краще сидіти вдома і думати про Бога, ніж стояти у церкві і думати про вірус. Ми повинні з розумінням ставитись до цих людей і дати їм право обрати такий спосіб служіння Богу, який відповідає степені їхньої віри.
У шахах є комбінація, яка зветься «цугцванг». Так буває, коли тобі треба зробити хід і у тебе є лише два варіанти - але обоє з них погані. І ось тепер, у зв‘язку з епідемією, противники Церкви намагаються загнати її в отакий от «цугцванг». Якщо Церква не буде закликати вірян до гігієни підчас богослужінь - скажуть: «Бачите, які ці церковники дрімучі фанатики? Ще й безвідповідально наражають на небезпеку тисячі людей!» Коли ж Церква стане наголошувати на дотриманні правил гігієни у храмі - будуть казати: «Бачите, вони перестраховуються, значить, насправді не вірять своєму Богу!»
Не забуваймо, що Церква складається з різних категорій вірян і тому має дбати про кожну з них, а особливо про немічних. Адже у Церкві завжди «сильні повинні терпіти немочі безсильних» (Рим. 15:1).
о. Павло НАЙДЕНОВ
Отже, віра в Бога Живого може перемагати хвороби. Внутрішній стан віруючої людини можна охарактеризувати словами церковної молитви: «самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богу віддамо». Віра завжди є кроком назустріч Богові без вагань, «задніх думок» і страху за майбутнє. Християни перших століть дуже часто були жорстоко переслідувані римською владою. Кожного разу, йдучи на богослужіння, вони ризикували потрапити, наприклад, у цирк до лап хижих звірів або, в «кращому» випадку - на каторгу... Але вони все одно збиралися на Євхаристію, адже, за словами апостола: «Хто відлучить нас від любові Божої: скорбота, чи утиски, чи гоніння, (...) або небезпека чи меч? Як написано: за Тебе умертвляють нас кожен день; вважають нас за овець приречених на заколення. Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, (...) ні висота, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любові Божої» (Рим. 8:35-39). Отже, християнин, який любить Бога понад усе (і довіряє себе Йому), не зважатиме на перешкоди, котрі стоять між ним і Тим, кого він любить. Для таких двері церков мають бути відкриті завжди.
Разом з тим, той же апостол говорить, що серед християн є категорія «немічних у вірі», тобто таких, чия віра ще зовсім недосконала. Їх ніхто не має права засуджувати бо «Не станемо більш судити один одного, а краще думайте про те, щоб не давати братові приводу до спотикання і спокуси» (Рим. 14:13). Тому апостол дає настанову: «Немічного у вірі приймайте без суперечок про погляди.» (Рим. 14:1). Отже, якщо хтось із нас має недостатню віру - потрібно піти йому назустріч щоб не спокусити його.
У кінці літургії священик (або диякон) споживає зміст Чаші, з якої причащалися вірні. У великих містах буває, що з однієї Чаші причащаються до ста людей. Ясно, що серед них трапляються і хворі, в тому числі й важкими заразними хворобами - адже людина на початковій стадії може не здогадуватися, що вона хвора. І що, хіба священики хворіють частіше за тих, хто веде «безпечніший» спосіб життя? Ні, вони хворіють так само, як і будь-які інші люди - не більше і не менше. Але якщо хтось все ж боїться заразитися у церкві - напевно, йому краще сидіти вдома і думати про Бога, ніж стояти у церкві і думати про вірус. Ми повинні з розумінням ставитись до цих людей і дати їм право обрати такий спосіб служіння Богу, який відповідає степені їхньої віри.
У шахах є комбінація, яка зветься «цугцванг». Так буває, коли тобі треба зробити хід і у тебе є лише два варіанти - але обоє з них погані. І ось тепер, у зв‘язку з епідемією, противники Церкви намагаються загнати її в отакий от «цугцванг». Якщо Церква не буде закликати вірян до гігієни підчас богослужінь - скажуть: «Бачите, які ці церковники дрімучі фанатики? Ще й безвідповідально наражають на небезпеку тисячі людей!» Коли ж Церква стане наголошувати на дотриманні правил гігієни у храмі - будуть казати: «Бачите, вони перестраховуються, значить, насправді не вірять своєму Богу!»
Не забуваймо, що Церква складається з різних категорій вірян і тому має дбати про кожну з них, а особливо про немічних. Адже у Церкві завжди «сильні повинні терпіти немочі безсильних» (Рим. 15:1).
о. Павло НАЙДЕНОВ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |