Ціна на соціальний хліб в Чернігові перетнула психологічний бар’єр, а терпець - ні

5 лютого 2013 року всього на 4,1% підвищилася вартість у виробника і супермаркетах найбільш поширеного в місті Чернігові буханця соціального хліба «Поліський подовий» вагою 800 грамів. У цей же час народні обранці цілий день боролися з «кнопкодавством» у Верховній Раді.
Ціна перетнула психологічний бар’єр і сягнула 4 грн. 10 коп. плюс 3 копійки за кульок у магазині виробника "Свіжий хліб" "Хлібозавод №1" . Попередня ціна у 3 грн. 94 коп. протрималася тільки тиждень.
Отже підвищення ціни соціального хліба аж на 7,33% було здійснено "приховано" - у два заходи. На першому - з 3,82 грн. до 3,94 грн. на 3,1%. На другому - з 3,94 грн. до 4,10 грн. на 4,1%.
Звісно, що у деяких торгових мережах міста цей бар’єр було подолано дещо раніше.
У той час як прем'єр-міністр Микола Азаров «сістєматічєскі» запевняв українців, що з урахуванням перехідних запасів зерна, ціни на соціальні сорти хліба будуть стабільними і ніяких підстав для їхнього підвищення немає.
При цьому він підкреслив, що уряд підтримує стабільність за основними складовими собівартості виробництва соціальних сортів хліба.
Але виявилось, що чергова мильна бульбашка.
Мабуть знадобилися гроші на систему голосування «Рада-4», бо сенсорна кнопка «Ради-3», на думку регіоналів, морально застаріла.
Отже, один кілограм «чорного» хліба коштує тепер для чернігівців 5 грн. 13 коп.
Це – у 32 рази більше, ніж вартість такого ж соцбуханця у 1990 році, яка тоді становила 16 коп.
На мінімальну зарплату у 75 крб., з якої податки не сплачувалися, тоді можна було купити 469 хлібин. Сьогодні на мінімальну зарплату 1147 грн. з урахуванням 18,7 % на сплату податків і соціальних платежів – тільки 182 однокилограмові хлібини. Отже у 2,6 рази менше.
Не дивно, що у 1991 році за хлібом стояли черги і давали по дві хлібини на руки, а партійні чиновники стверджували, що лиходії тим хлібом свиней годують. Де тепер ті свині?
Тоталітарний режим зламали, але громадяни-виборці відповідальність за владу теж не взяли.
Сьогодні ніхто навіть, зверніть увагу, не мріє про нову «ковбасну революцію» зразка 6 січня 1990 року з її фірмовим гаслом «Хто з’їв моє м’ясо?»
На хліб би грошей вистачило…
Це заслуга «кнопкодавів»?
Чи може тих, хто їх обирає?
Мабуть, знову чекають «доброго» тирана-диктатора…