Чомусь згадались Хрущов і зять Аджубей...
Хрущову показали канкан, а провокаторша танцюристка намагался з ним сфотографуватися, задерши спідницю якомога вище. Микита Сергійович спокусу витримав. Чи то вік вже поважний, чи то вишкіл партійний, чи дружина Ніна Петрівна (Кухаренко між іншим, руки в боки, і мені все одно, на яке око в тебе сповзла тюбетейка) ) поруч стояла. "Мы в Советском Союзе привыкли любоваться лицами актеров, а не их задами", - згострив Микита.
Я на самоізоляції, або у внутрішній еміграції. Вже скоро, як тиждень принципово не читаю новин. Однак, чув краєм вуха, ніби у вас візит до Сполучених Штатів, безумовно важливий для України, і хай він був би успішним. Уявляю, як у мозковому центрі ламають голови і б'ються об стіни, щоби подати його як подію тисячоліття, хай і меншу, ніж Хрещення, але точно вагомішу, ніж Томос. Мій книжковий черв нагадав, як в 1960 році в Радянському Союзі видали грубезний том про одинадцятиденне! заокеанське турне Хрущова - "Лицом к лицу с Америкой".
Той документальний роман явно випав із потоку сірого чтива, продукованого комуністичним агітпропом. У світ вийшла трохи підлабузницька, ідеологічно вивірена, але надзвичайно читабельна і вельми цікава погодинно розписана історія про перший візит радянського лідера за океан, завдяки якому в СРСР з'явилися лінії із виробництва пепсі і, здється, сосисок. Книгу написав Олексій Аджубей, зять Хрущова, чоловік його доньки Ради, народженої, до речі, у Києві. Тому злі язики називали його "околоРадським жуком". Заздрісники казали: "Не имей сто рублей, а женись, как Аджубей". Та Олексій мав добре перо і був хорошим редактором. З відставкою тестя його кар'єра була приречена. Вилучили із бібліотек і всю літературу про Хрущова. Наша родичка в середині шістдесятих працювала бібліотекарем і частину списаної літератури забирала додому, ризикуючи втратити роботу. Вона й дала мені почитати цю книгу десь з чотири десятиліття тому. А років п'ять тому я надибав її в букіністичному магазині і пробігся нею ще раз. Виявилося, нетлінний твір, для тих, хто цікавиться історією і міжнародними відносинами.
Книжка вийшла 1960-го великим накладом, її й досі можна знайти у букіністів, а електронна версія доступна в Інтернеті, який придумали американці. А Радянський Союз, всупереч планам Хрущова, так і не перегнав Америку. І навіть не догнав. І співпраця з нею надзвичайно важлива для незалежної України.
Олег МЕДВЕДЄВ
Я на самоізоляції, або у внутрішній еміграції. Вже скоро, як тиждень принципово не читаю новин. Однак, чув краєм вуха, ніби у вас візит до Сполучених Штатів, безумовно важливий для України, і хай він був би успішним. Уявляю, як у мозковому центрі ламають голови і б'ються об стіни, щоби подати його як подію тисячоліття, хай і меншу, ніж Хрещення, але точно вагомішу, ніж Томос. Мій книжковий черв нагадав, як в 1960 році в Радянському Союзі видали грубезний том про одинадцятиденне! заокеанське турне Хрущова - "Лицом к лицу с Америкой".
Той документальний роман явно випав із потоку сірого чтива, продукованого комуністичним агітпропом. У світ вийшла трохи підлабузницька, ідеологічно вивірена, але надзвичайно читабельна і вельми цікава погодинно розписана історія про перший візит радянського лідера за океан, завдяки якому в СРСР з'явилися лінії із виробництва пепсі і, здється, сосисок. Книгу написав Олексій Аджубей, зять Хрущова, чоловік його доньки Ради, народженої, до речі, у Києві. Тому злі язики називали його "околоРадським жуком". Заздрісники казали: "Не имей сто рублей, а женись, как Аджубей". Та Олексій мав добре перо і був хорошим редактором. З відставкою тестя його кар'єра була приречена. Вилучили із бібліотек і всю літературу про Хрущова. Наша родичка в середині шістдесятих працювала бібліотекарем і частину списаної літератури забирала додому, ризикуючи втратити роботу. Вона й дала мені почитати цю книгу десь з чотири десятиліття тому. А років п'ять тому я надибав її в букіністичному магазині і пробігся нею ще раз. Виявилося, нетлінний твір, для тих, хто цікавиться історією і міжнародними відносинами.
Книжка вийшла 1960-го великим накладом, її й досі можна знайти у букіністів, а електронна версія доступна в Інтернеті, який придумали американці. А Радянський Союз, всупереч планам Хрущова, так і не перегнав Америку. І навіть не догнав. І співпраця з нею надзвичайно важлива для незалежної України.
Олег МЕДВЕДЄВ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |