реклама партнерів:
Головна › Новини › КУЛЬТУРА

Чи винен Пушкін, що народився Путін?

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім’я нині використовують як ідеологічну зброю: «Херсон — полуденный край России», — банер з цією цитатою розвісили російські окупанти у Херсоні. На його честь у Полтаві в часи СРСР встановили пам’ятник, а ще на Полтавщині налічується 120 назв вулиць, провулків, площ, проспектів його імені. Сьогодні мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна (1799-1837).

Тривале перебування України у складі російської імперії та СРСР далося взнаки: обраний російськими ідеологами на місце поета №1, разом із іншими символами «руского міра» цей придворний імператорський співець тої епохи мав промаркувати підкорену територію, створити простір спільної історії. Тож сталося так, що пушкіними обтикана не лише Полтавщина, але й вся Україна — як не топонімами, то пам’ятниками. Вони є частиною колоніальної спадщини, яка нав’язує чужу культуру та мову українцям. Тож, пам’ятники Пушкіну вже демонтували у Чернігові, Миколаєві, Кропивницькому, Тернополі, Мукачевому, Конотопі та інших містах західної, східної, центральної, південної і північної України.

Мер Харкова Ігор Терехов днями намагався захистити Пушкіна публічно, у ЗМІ запитавши, мовляв, чи винен Пушкін, що народився путін? Відповідь так само публічно прозвучала від керівниці Північно-східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті, кандидатки історичних наук Марії Тахатулової: «так, частково Пушкін винен, що народився путін. Саме через ідеологію російського імперського шовінізму: у своїх творах, якщо вийти за межі шкільної програми, казок і любовної лірики, Пушкін неодноразово звеличував росіян над іншими народами, виправдовував насильство, великодержавний шовінізм, який лежить в основі нинішньої російської імперської ідеології. Росіяни вважають, що вони можуть чинити насильство над іншими, і їм за це нічого не буде. Тому з точки зору, що дійсно Путін є таким породженням культури російського імперського домінування, це абсолютно відповідає дійсності».

У Центрі стратегічних комунікацій при Міністерстві культури і інформаційної політики стверджують: «Олександр Пушкін — це „вєлікій могучій рускій язик“, це схвалення загарбницької політики російських царів, це виправдання війн та геноцидів російської влади. Росіяни не знають літератури, яка була до Пушкіна. Але чи є йому місце на вулицях українських міст?»

ЗАПЕРЕЧУВАВ ДЕРЖАВНІСТЬ УКРАЇНИ І ПАПЛЮЖИВ ГЕТЬМАНА ІВАНА МАЗЕПУ

Він висловлювався про долю України в рукописі «Очерки истории Украины». Там називав Україну «малоросією» і дорікав за прагнення незалежності: «Что нене называется Малоросией? Что составляло прежде? Когда она отторгнулась от России? Долго ли находилась под. владычеством татар? От Гедемина до Сагайдачного. От Сагайдачного до Хмельницкого. От Хмельницкого до Мазепы. От Мазепы до Разумовского».

У поемі «Полтава» Пушкін змальовує ворогом Росії та Петра українців, які вимагали від Мазепи «народної війни»: «Украйна глухо волновалась. Давно в ней іскра разгоралась. Друзья кровавой старины. Народной чаяли войны, Ропотали, требуя кичливо, Чтоб гетману узы их расторг, И Карла ждал нетерпеливо, Их легкомысленный восторг».
Пушкін був прихильником московського царя Петра І, який знищив гетьманську столицю Батурин разом з жінками та дітьми та привласнив тисячолітню та духовну спадщину древньої Київської держави Русь, перейменувавши Московію на росію.

Презирливо ставився до видатного українського гетьмана Івана Мазепи, зображаючи його максимально негативним дідом, збоченцем і маразматиком: «Что он не ведает святыни, Что он не помни благостыни, Что он не любит ничего, Что кров готов он лить, как воду, Что презирает он свободу, Что нет отчизны у него».

У своїй монографії «Шевченко VS Пушкін. Поезія на позвах з ідеологією імперськості» професор Києво-Могилянської академії, видатний літературний оглядач, письменник (царство небесне) Володимир Панченко, акцентує увагу читача: «Що ж до самого гетьмана Мазепи, то Пушкін його демонізує. «Злой старик», «душа коварная», «враг России», «Иуда», «душа свирепая и развратная», «святой невинности губитель» — подібних авторських оцінок у поемі вдосталь. Змальовуючи свого героя, поет виходив із концепції «злодея». Гетьман стратив свого суперника, не порахувавшись із тим, що Кочубей — батько його коханої? Але ж Пушкін моралізує вибірково: Петро І убив власного сина — і це не завадило поетові уподібнити його богові. Перекошене гримасою обличчя, на якому відбилася печать натхнення («упоения»!) боєм, — це той випадок, коли богонатхненність героя така велика, що зовнішні його риси вже не мають жодного значення. Цар уподібнюється богові: він — всемогутній творець перемоги: «И он промчался пред полками, Могущ и радостен, как бой. Он поле пожирал очами…».

Олег ПУСТОВГАР



Теги:Олег Пустовгар, Полтава, широка війна, Пушкін, Мазепа


Читайте також



Коментарі (0)
avatar