Чи помогли б данські університети Коломойші?

Данія -- сільськогосподарська країна. У 19 ст. її селяни були чи не найосвіченішими в Європі тому, що данський пастор Грундтвіг розробив систему народних університетів, котрі були своєрідною школою життя. Ці університети працюють і досі, там навчаються люди старшого віку, важкі підлітки і соціально неадаптовані. У Данії всі селяни, навіть найбідніші вміли читати. І цим пояснюється успіх данського суспільства. Недаремно всі скандинавські народи запозичили у данців ідею цих університетів.

В Україні ж населення було безграмотним, навіть в Галичині до кінця 19 століття неписьменним було 68 % українців. Радянська школа, яка усіх поробила грамотними, а згодом і нова українська все ж відрізняються, вочевидь, від данських народних університетів. Чим? Я переконана, наша освіта є формальною. Недаремно вона перетворилася на товар -- такий, як і шкарпетки.

Диплом для галочки, бо успіху в житті добиваються колишні директори гастрономів або базарні менеджери і навіть рекетири, що жодної книжки не прочитали, які так і не стали буржуа, які не окультурилися -- подивіться на цього класичного баригу Каламойшу, який перетворив нашу державу на справжнісінький цирк!

Не компетентності важать нині в Україні, важить лише одне: позбутися формальної освіти. Люди мають бути освічениими, мати базові знання. Якщо людина має базові знання -- вона компетентна й має самоповагу, зокрема й національну. Базові знання передусім включають знання своєї рідної мови, історії, культури, а також географії й основ математики, фізики, хімії і біології. Основ, а не програми рівня університету. Базові знання дає книжка, а не кліпи в інтернеті. Без книжки людина сліпа, вона втрачає свою людяність.

Ця теза має стати основою нової української школи, а не купа параграфів про компетентності, від яких жодного толку.

Роксана ХАРЧУК