Через півроку після фронту Віталій Світличний повернувся в армію

«Військо у полі й військо на місцях постійного розташування мають значні відмінності: і у завданнях, і в усьому іншому, включно зі здоров’ям бійців», – розповідає Віталій Світличний, лікар-отоларинголог із Сосниці. Після більш як піврічної служби у зоні АТО і відпустки він, майор запасу з 25-річним медичним стажем, повернувся до війська, де вже майже місяць керує медичною ротою. Але вже не на передовій, а в Гончарівському, в розташуванні 1-ої окремої танкової бригади, повідомляє сайт благодійного фонду Владислава Атрошенка "Поліський оберіг".

– Звісно, травм у особового скраду в Гончарівському менше. Прямої загрози життю не становить ніщо, проте є певні небезпеки. Як не крути, але армія – структура з посиленим фізичним навантаженням. Тут і розтягнення, і грижі, й іншого роду травми. Окремий пласт захворювань – запальні процеси. Бо тут – і піт, і холод, і пісок, і недогляд за собою. Багато хлопців не звикли звертатися по медичну допомогу, якщо засвербіло у вусі. А у випадку невчасного лікування такі дрібнички можуть спричинити серйозніші неприємності. Але на те ми тут і працюємо, й робимо все від нас залежне, – розповідає майор медичної служби депутату Чернігівської районної ради Олександру Мисюрі.

Доброчинців завжди цікавить, які перепони при виконанні своєї роботи зустрічають військові медики? Чим можна їм допомогти?

– Проблема та, що у всіх державних мед установах: речове забезпечення. Необхідний мінімум у нас є, проте це не зовсім рівень сучасного війська. Перелік необхідного для якісного медичного обслуговування може бути нескінченним і дуже дорогим. Але деякі, на перший погляд, дрібнички значно спрощують роботу медикам і поліпшують її якість. Дрібнички, а їх у нас немає.

Наступні півгодини розмови начальника медроти з депутатом райради більше були схожі на розмову двох бухгалтерів чи постачальників. Довгий перелік необхідного співставлявся із тим, чим реально можна допомогти. Майор каже – проблеми, як у всіх, але є ще й особлива…

– Не така вже й особлива, але в умовах війська просто неприпустима. Це – пияцтво. Тут, на відміну від цивільного життя, тих, що випивають помірно – небагато. Бо статут і саме поняття служби забороняють вживати. Тому більшість службовців не мають проблем із алкоголем. Але завжди є «паршиві вівці», а в нашому випадку їх звуть… «аватари». Серед мобілізованих бійців є схильні до пияцтва, і мало що може їх зупинити – ні паркани, ні патрулі, ні людський осуд на них не діють. А їхнє «захоплення» не лише їм здоров’я й життя губить, а й військову дисципліну підриває. Їх небагато, але навіть декілька відсотків «аватарів» у масі військових – це вже загроза. За умов проходження служби в армії людина й так перебуває у стресі, а коли бачить поряд із собою безтурботного пияка, то це сильно її деморалізує. Що з цим робити – не знаю. Поки що, на жаль, бачу тільки проблему, а не шлях її розв’язання. От і доводиться час від часу зашивати лоби «хитким» мобілізованим і долати супутні з пияцтвом медичні проблеми. Керівництво військової частини зробити нічого з цим не може, бо через недосконалість законодавства мобілізовані не в повній мірі підпорядковані загальновійськовим дисциплінарним нормам. Не те, щоб ця проблема стояла вкрай гостро, але розв’язати її необхідно.

Через кілька днів після цієї розмови, за клопотанням депутата Чернігівської районної ради, благодійний фонд Владислава Атрошенка «Поліський оберіг» направив до Гончарівського вантаж спеціалізованої допомоги. Це були медичні меблі, ящики одно- та багаторазових комплектів спецодягу, медикаменти, витратні матеріали і спеціальний армійський медичний набір натовського стандарту. «Це саме те, що зробить нашу роботу ефективнішою, те, про що ми з вами говорили», – подякував Віталій Світличний.