Скляна феєрія Тетяни Кузик

Мені було дуже приємно довідатись, що наша Тетяна отримала друге місце у міському конкурсі, який провів чернігівський міський сайт gorod.cn.ua.

Тож між робочими справами я постаралась розпитати талановиту співробітницю про її творчість і ось яка у нас вийшла розмова.

— Таню, вітаю з творчою перемогою! Сподіваюсь, це тільки початок. І ми ще побудемо на Вашому персональному «скляному» вернісажі!
Розкажіть, будь ласка, нашим читачам, коли і з чого саме почалася для Вас «Скляна симфонія»?

— Почалося це дуже давно, мабуть, я тоді ще у школі навчалася. Потрапив мені до рук журнал «Бурда Моден», а там, окрім шиття, був майстер-клас з розпису скляного посуду спеціальними фарбами. Досі пам’ятаю цю картинку з різнокольоровими склянками і свій сум, адже тоді про такі фарби у нас ніхто не чув. Тож коли вони з’явилися у продажу в Україні, я поїхала до Києва й купила ці омріяні фарби.

— Чому саме скло?

— Тому що воно прозоре. Фарби прозорі, на лаковій основі. Виходить імітація вітража. А вітражі мені дуже подобаються. Коли такий виріб потрапляє під сонячні промені, це фантастично красиво. Кольори яскраві, прозорі, світяться, відбиваються навкруги, одразу настрій піднімається!

— Чому для розпису обрані саме пляшки?

— Вони безкоштовні! (Тетяна весело сміється. — Авт.) Можна піти у ліс, влаштувати екологічну акцію: назбирати матеріалу на місяць роботи. Хоча зараз мені пляшки віддають друзі та знайомі — всі вже знають про моє хобі.

— Яким кольорам та фарбам віддаєте перевагу? Яким візерункам?

— Люблю яскраві, контрастні поєднання. Візерунки найчастіше абстрактні або квіткові.

— А якими фарбами розписуєте?

— Різними. Для ваз, пляшок, тобто для об’ємного скла, яке не часто миється, — фарби Іdea (італійські). Для картин і скла, що вставляється у меблі, — Vitrail (виробництво Франції). Нещодавно придбала фарби для посуду, який часто у вжитку, їх потрібно обпалювати у духовці при 150 градусах. Але в мене духовка без термометра, тож розписані креманки досі стоять необпалені.

— Скільки часу йде на розпис однієї пляшки?

— Від двох годин до двох днів.

— Як ставляться друзі до Вашого захоплення?

— Захоплюються!

— Чи знаєте ще колег по захопленню?

— У Чернігові таких мало — більше у Києві.

— Де берете матеріал для розпису (тобто пляшки)?

— Та де завгодно! Я вже говорила про походи до лісу. Траплялося й на вулиці піднімати. Разом з аутотренінгом: «Я не бомж — це для мистецтва».

— Що робите зі своїми виробами? Даруєте? Продаєте? Де їх можна побачити широкому загалу допитливих?

— Дарую, продаю. Вироби можна побачити в чернігівській галереї «Круті сходи» (вул. Воровського, 10) та культурно-мистецькому центрі «Інтермеццо» (вул. Шевченка, 9, також у Чернігові).

— Чи не плануєте влаштувати майстер-клас для охочих навчитися?

— Якщо назбираються охочі — будь ласка, пишіть на [email protected].

— А чи не зберігся у Вас отой найперший розписаний виріб?

— Так! Це — чотири бокали з квіточками, що найпершими потрапили під пензлик. Вони й досі стоять у серванті й використовуються на свята.

— Ваші вироби — тільки для милування чи й для практичного використання?

— Хто як забажає. Якось у мене на ярмарку купили пляшку й озвучили мету: під самогон. А якщо серйозно, то високі, гарної форми пляшки з-під вина перетворюються на чудові вази для квітів. Буває, що дарують одну квітку — троянду або гілку хризантеми, тож доводиться ламати голову, куди поставити, адже вази у більшості своїй заширокі. А у такій пляшці квітка на довгому стеблі має дуже вишуканий вибір.

— Таню, чи маєте ще якесь хобі?

— Здебільшого рукодільні: роблю прикраси, працюю зі шкірою, малюю, ліплю з пластики. Люблю полежати на дивані з цікавою книжкою, танцювати, приготувати щось смачненьке.

— Зізнайтесь, яку маєте творчу мрію?

— Створити щось надзвичайне! Що саме — ще не знаю... А якщо конкретніше — мрію навчитися заробляти творчістю.

Розпитувала Інеса ФТОМОВА

Фото з архіву Тетяни КУЗИК

А тепер просто мовчки милуємось виробами Тетяни Кузик...