"Це не ми..."
Їдемо з аеропорта. Корок у бік Борисполя.
- Часом не Володя перекрив? - ніби міркую вголос.
Мовчазний до того молодик, що підробляє таксистом на модній євроблясі, ніби прокинувся:
- А він і не перекриває дороги!
- Як це? А на інавгурацію ж півміста перекрили...
- Так то ж для проїзду делегацій!
Молодий, україномовний, поштивий. Не барючись вступає у бій за реноме Володі.
І це ж тільки найпростіший прийом для захисту свого кумира: "Це НЕ ВІН!"
А далі ж є: "Це не він, а це Аваков". Далі ще є: "А чого б один раз і не перекрити - це ж інаугурація все таки". А ще є атомна зброя на всі закиди проти кумира: "А шо, краще шоб Свинарчук був?"
І є тут якесь зворушливе ототжнення самого себе із кумиром. Якась пристрасть поділитися з ним "мистецтвом отпєтлять". Бо якщо зняти з кумира відповідальність, то ніби здобуваєш ідеальну рівновагу - "ніхто ні за шо нє в отвєтє".
Були б у нас філософи-антропологи, белетристи-соціологи вони б давно нам сотворили шкіц "української людини". Але їх нема. Що довела перемога Зе...
А я от відчуваю оцю пристрасть - за всяку ціну довести свою невинуватість - як наслідок голодоморів. Хоча визнання якихось помилок - це ж дискусія, стимул іти вперед.
Але тоді, в умовах повсякденного терору й криміналізації будь-яких дій, єдиним шансом вижити було довести: "ЦЕ НЕ Я", або "це не моє".
У Голінці, на Чернигівщині, 1948 року засудили трьох дівчат-підлітків - 12, 15, 17 років. Обїжчик знайшов на возу три копи хмілю, який дівчата зібрали на вже викошеному полі. Засудили до 5 і 10 років таборів - тоді в СССР внесли поправки до КК УССР і можна було саджати до тюрми і 12-літніх (подарунок від асвабадітєлєй Украінє).
І дівчатам же казали: чого ж ви не відбрехалися? Чого не сказали шо "знайшли" або "то нам дядько якийсь поклав" чи ще якусь історію.
Ну щоб "ЦЕ НЕ МИ".
Але ж - ні. Дурненькі. Двоє повернулися горбатими зечками, одна завіялася на шахти.
А якщо до купи звести мільйони цих історій, то чи не є ми спільнотою "Це не я?" І нарешті вона обрала собі альтер-еґо - за все зроблене і не зроблене нести відповідальності не буде.
А люди - вони поймуть і поможуть!
Ростислав МАРТИНЮК
- Часом не Володя перекрив? - ніби міркую вголос.
Мовчазний до того молодик, що підробляє таксистом на модній євроблясі, ніби прокинувся:
- А він і не перекриває дороги!
- Як це? А на інавгурацію ж півміста перекрили...
- Так то ж для проїзду делегацій!
Молодий, україномовний, поштивий. Не барючись вступає у бій за реноме Володі.
І це ж тільки найпростіший прийом для захисту свого кумира: "Це НЕ ВІН!"
А далі ж є: "Це не він, а це Аваков". Далі ще є: "А чого б один раз і не перекрити - це ж інаугурація все таки". А ще є атомна зброя на всі закиди проти кумира: "А шо, краще шоб Свинарчук був?"
І є тут якесь зворушливе ототжнення самого себе із кумиром. Якась пристрасть поділитися з ним "мистецтвом отпєтлять". Бо якщо зняти з кумира відповідальність, то ніби здобуваєш ідеальну рівновагу - "ніхто ні за шо нє в отвєтє".
Були б у нас філософи-антропологи, белетристи-соціологи вони б давно нам сотворили шкіц "української людини". Але їх нема. Що довела перемога Зе...
А я от відчуваю оцю пристрасть - за всяку ціну довести свою невинуватість - як наслідок голодоморів. Хоча визнання якихось помилок - це ж дискусія, стимул іти вперед.
Але тоді, в умовах повсякденного терору й криміналізації будь-яких дій, єдиним шансом вижити було довести: "ЦЕ НЕ Я", або "це не моє".
У Голінці, на Чернигівщині, 1948 року засудили трьох дівчат-підлітків - 12, 15, 17 років. Обїжчик знайшов на возу три копи хмілю, який дівчата зібрали на вже викошеному полі. Засудили до 5 і 10 років таборів - тоді в СССР внесли поправки до КК УССР і можна було саджати до тюрми і 12-літніх (подарунок від асвабадітєлєй Украінє).
І дівчатам же казали: чого ж ви не відбрехалися? Чого не сказали шо "знайшли" або "то нам дядько якийсь поклав" чи ще якусь історію.
Ну щоб "ЦЕ НЕ МИ".
Але ж - ні. Дурненькі. Двоє повернулися горбатими зечками, одна завіялася на шахти.
А якщо до купи звести мільйони цих історій, то чи не є ми спільнотою "Це не я?" І нарешті вона обрала собі альтер-еґо - за все зроблене і не зроблене нести відповідальності не буде.
А люди - вони поймуть і поможуть!
Ростислав МАРТИНЮК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |