Буюрун, хурму!

Сьогодні з самого ранку "українізував" стихійний фруктовий базарчик на Позняках - там торгують молоді люди малоазійського типу.

- Дві хурми і кілограм винограду.

- Што єщо? - питає чемно молодик років 23-ьох.

- Слухайте, а яка Ваша мова рідна? - з посмішкою.

- Азербайджанська, - посмішка ширша за мою.

- То скажіть як буде хурма і виноград?

- Хорма, üzüm.

- Чудово! От я ще вивчу "дякую" і "будь ласка", і нашо нам гомоніти між собою по-московській?..

- Так я по-українськи можу! - і далі він заговорив грамотно й впевнено, з негрубим акцентом. - Зараз я все це порахую...

- Ну от "дякую" це "тешеккюр", а як же "будь ласка"? - розкочегарився я.

Відірвавшись від калькулятора: "...ммм. А як же це було... Я не часто зараз говорю по-нашому. І у нас не точно так це звучить - будь ласка... А, буюрун! А до побачення - сагол. Сагол ун - якщо на Ви звертатися..."

Узяв я свою торбинку з хорма та узюм, а відчуваю - легені від тих всіх азербайджанських слів аж розширилися. Гарно ж як!

День української мови - як день Дару Божого. Для всіх. А своє слово - як вибілена хата, найліпша домівка. Та якшо весь час рвесся у прийми - бо, бач, кієвлянін-в-5-поколєніі - то будеш притчею во язиціх. Коло будь-якої ятки із хурмою.

Ростислав МАРТИНЮК