Божа Матір в хантийських снігах
Роман «Божья Матерь в кровавых снегах» хантийський письменник Єремей Айпін написав 8 років тому. Доступним для широкого загалу цей твір став лише зараз — коли творчість автора була висунута цьогоріч на Нобелівську премію, а відтак санкт-петербурзьке видавництво „Амфора” видало його трьохтисячним накладом. Найяскравіший твір про визвольну війну югорських народів з’явився у київських книгарнях. Єремей Айпін, син професійного хантийського мисливця, зізнається: писав роман усе своє життя. В основу його лягли розповіді шамана, а також багатьох людей, хто залишився живим після совєцької м’ясорубки - інтервенції до Югри 1933 року. Документальний фундамент твору - протоколи розсекречених архівів, які путінський режим нарешті відкрив - за давністю злочинів. Але документи несподівано широко свідчать про звірства великоруських більшовиків супроти угорських народів у верхів’ї річки Об.
Справді малознаний факт: саме 1933 року, коли Україна конала від сталінського геноциду, хантийські оленярі, мисливці масово повстали проти комуністичного режиму. Привід - зайди регулярно збиткувалися над їхніми святинями.
Так, на початку 1930-х ОГПУ СССР самочинно, з чергової примхи, заарештувало хантів, яких назвало «куркулями-шаманами». Сигнал до збройного повстання - вторгнення комуністів на священний острів, який знаходиться посеред Божого озера. Саме тоді кілька хантийських родів сформували боєздатні батальйони самооборони, які дали бій московським безбожникам. Бойові дії поширилися на величезні території, окупаційна влада мусіла мобілізувати армію.
"Повстання в Західному Сибіру совєцька наука назвала Казимським, але для самих хантів – це і є та сама Велика і Вітчизняна війна. Її ветеранів не вшановано, жертви не відспівано. Ба більше. Нащадків героїв додушує Ґазпром і дешева всюдисуща водка - п'яні не повстають", - каже історик Ростислав Мартинюк.
Драматична лінія роману – сюжет про матір, яка намагається врятувати своїх дітей від неминучої загибелі у війні з могутнішим ворогом. Спочатку вона втрачає чоловіка та старшого сина. А потім дітей - одного за другим...
Айпін щедро ілюструє роман сюжетами з життя хантийського народу: зворушливо описує поховальний обряд, розшифровує символи на шубах, навіть викладає переказ про походження фіно-угорських народів світу - від початку до наших днів. Відкриває дивне явище – хантийський синкретизм. Це коли у тайзі приносили жертви язичницьким богам, а в чумі молилися Христу.
«Роман Айпіна треба прочитати хоча б тому, що важко назвати подібний твір в українській літературі — твір, який би розповів про історичну травму настільки достовірно просто, щоб уневажнити подвійне трактування», - твердить український етнограф Наталка Кляшторна.
Роман написаний великоруською мовою - доступною для всіх, хто по-своєму пережив югорську долю.
Наталя Петях
сайт "Уґраїна".
| Читайте також |
| Коментарі (0) |