Боюсь новин зі звільненої Херсонщини...
Якщо чесно, я із жахом чекаю новин із новозвільнених територій Херсонщини...
...Пам'ятаю, як на смерть стояв на початку війни Чернігів. Пам'ятаю, як із тихим відчаєм наприкінці кожного сеансу зв'язку писала чи казала чоловікові та сину: "Зустрінемось!", і не було жодної хвильки надії в тих словах...
Чернігів, окрім відчайдушної рішучості його жителів, врятувала Перша Танкова - попри те, що влада країни напередодні війни зробила все, щоб російські війська дійшли з півночі до Київа без перешкод.
Звитяга хлопців, які ціною життя втримали оборону біля Новоселівки, на кладовищі в Яцево, на Котах, на "Сиверянці", Бєлова-Пухова, Забарівці, Білоусі, Павлівці, Масанах, - вона за межами розуміння тих, хто три роки намагався зазирнути у вічи путіну, шукаючи в них "миру".
Чернігівці прийняли виклик і обламали зуби передовим орківським загонам. І гинули. Сотнями - якщо не тисячами. А ще були аматори-розвідники, і багатьох із них их теж спіткала жахлива доля. Хто бачив тіла загиблих чернігівських оборонців та партизанів, той розуміє про що я зараз намагаюся НЕ сказати.
Херсонський теробороні не було звідки чекати підтримки - від слова взагалі. Ще напередодні війни на півдні, так само, як і на півночі, було зроблено все, щоб жадані руснею території були захоплені максимально швидко та легко. Херсонська тероборона з "коктейлями Молотова"... Херсонські партизани... Місцеві розвідники-інформатори... Просто мирняк, який вісім місяців нищили загарбники...
На Київщині та Харківщині й досі йде ексгумація та перепоховання тіл закатованих. Я боюся навіть думати, ЩО САМЕ ми побачимо на Херсонщині.
І ось тут час згадати класичну вже фразу люсі_обдристович щодо здачі півдня України: "пpo@бaлu". І принципово з боку мм не погодитися. Те, що відбулося на півдні та ледь не відбулося на півночі - це точно не помилка. Країна йшла до цього цілеспрямовано,ті поки ми це не усвідомимо, все може повторитися неодноразово.
Замість моралі просто передивіться скріни. У кожного з вас є й власні спогади.
Майя РУДЕНКО
...Пам'ятаю, як на смерть стояв на початку війни Чернігів. Пам'ятаю, як із тихим відчаєм наприкінці кожного сеансу зв'язку писала чи казала чоловікові та сину: "Зустрінемось!", і не було жодної хвильки надії в тих словах...
Чернігів, окрім відчайдушної рішучості його жителів, врятувала Перша Танкова - попри те, що влада країни напередодні війни зробила все, щоб російські війська дійшли з півночі до Київа без перешкод.
Звитяга хлопців, які ціною життя втримали оборону біля Новоселівки, на кладовищі в Яцево, на Котах, на "Сиверянці", Бєлова-Пухова, Забарівці, Білоусі, Павлівці, Масанах, - вона за межами розуміння тих, хто три роки намагався зазирнути у вічи путіну, шукаючи в них "миру".
Чернігівці прийняли виклик і обламали зуби передовим орківським загонам. І гинули. Сотнями - якщо не тисячами. А ще були аматори-розвідники, і багатьох із них их теж спіткала жахлива доля. Хто бачив тіла загиблих чернігівських оборонців та партизанів, той розуміє про що я зараз намагаюся НЕ сказати.
Херсонський теробороні не було звідки чекати підтримки - від слова взагалі. Ще напередодні війни на півдні, так само, як і на півночі, було зроблено все, щоб жадані руснею території були захоплені максимально швидко та легко. Херсонська тероборона з "коктейлями Молотова"... Херсонські партизани... Місцеві розвідники-інформатори... Просто мирняк, який вісім місяців нищили загарбники...
На Київщині та Харківщині й досі йде ексгумація та перепоховання тіл закатованих. Я боюся навіть думати, ЩО САМЕ ми побачимо на Херсонщині.
І ось тут час згадати класичну вже фразу люсі_обдристович щодо здачі півдня України: "пpo@бaлu". І принципово з боку мм не погодитися. Те, що відбулося на півдні та ледь не відбулося на півночі - це точно не помилка. Країна йшла до цього цілеспрямовано,ті поки ми це не усвідомимо, все може повторитися неодноразово.
Замість моралі просто передивіться скріни. У кожного з вас є й власні спогади.
Майя РУДЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |