Боязнь Столипіна
Скажу зразу: покладання квітів главою українського уряду Азаровим та секретарем Ради національної безпеки і оборони Клюєвим на могилу Столипіна є, м’яко кажучи, некоректним і політично недоречним. Водночас реакція українського товариства на ювілей Столипіна видається мені відрижкою малоросійського комплексу. Інколи здається, що люди, які беруться писати з нагоди 150-річчя Петра Столипіна, навчалися за курсом історії якщо не ВКП(б), то КПРС точно. Тут і «столипінські вагони», і «реакціонер», і «чорносотенець», і «невдала аграрна реформа». Пригадується, останнє я читав у шкільному підручнику історії та ще й сперечався з учителем: «Як же реформа не вдалася, коли все заплановане було зроблено?» Було це більше тридцяти років тому, а міф і досі живий. Вже потім прочитав у фюрера більшовиків Лєніна, що ще трохи столипінської реформи — і більшовики не зможуть перемогти в Росії. Невже нинішні антистолипінці — за більшовицький переворот 1917 року?
Так, Столипін був монархістом — а що ви чекали від глави уряду Російської імперії? Так, він діяв у рамках зміцнення імперії — але чому ми вимагаємо від Столипіна якогось анархізму?
Та подивімося на ситуацію під українським кутом зору.
Перше. Столипінська аграрна реформа була направлена на ліквідацію кругової поруки общини і введення самостійного хутірського господарства. Якраз те, що відповідає натурі українського селянина. Невипадково саме в Україні столипінська реформа і виявилася найуспішнішою — аж до того, що українці почали виводити рід Столипіна з якихось українських Аркадійовичів та називати його на український манір Столипою.
Друге. Як мудро зауважував Євген Чикаленко, українська революція почалася на 10 – 15 років зарано: не встигла сформуватися українська буржуазія, не зав’язався національний середній клас. Тому до влади прийшли історик Грушевський, письменник Винниченко та журналіст Петлюра, які все бездарно втратили у чаду своєї соціалістичної ідеології. Останній, правда, опам’ятався, але було вже запізно.
Зробленого Столипіним — відвернення краху Російської імперії — за його ж словами вистачало на 5 років. Після вбивства Столипіна в київському оперному театрі 1911 року якраз стільки й пройшло до більшовицького перевороту. Якою була б Україна без нього? Якщо ще й врахувати, що на 1920 рік Столипін намічав надання незалежності Польщі… За нею була б Україна — не з милості Столипіна, а з об’єктивного історичного процесу, грубо перерваного пострілом єврейського терориста Мордка Богрова. Який, до речі, перед убивством Столипіна обідав у ресторані з Лейбою Бронштейном (Троцьким) — чи випадковий збіг?
Столипін був яскравим захисником Росії, і нема чого вимагати від нього українського інтересу. Але поважати треба за чин мужності, прозорливості, зрештою за особисту мужність. А не вплітатися у загальний хор його огудників, що має прихований неукраїнський акцент.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (4) |
|
| |
0
