Богемська полька для відродження
Не люблю плачів за українським селом. І на те є кілька причин, і найголовніша та, що плаксуни мовчать про головну причину його занепаду: колгоспні села були переповненими, бо з того концтабору мало кого випускали! Паспорти селянам коли стали давати? В кінці 1960-х. Тому й сиділи в селах нерушимо — хіба що вдавалось за курку чи гуску голові сільради вирвати дитину, щоб поїхала на навчання... Невже хтось хоче повернення до колгоспного рабства? Зрештою, якщо вам так болить доля знелюдненого села — киньте місто, поверніться й відроджуйте його...
Села помирають, як і люди, тільки період життя і вмирання розтягнений у них на десятки років, а то й сторіч. Пригадую, як ми із чернігівським професором Петром Руденком навідалися до його рідного села Михайлового Семенівського району. На час нашого приїзду там були чотири мешканці, які поховалися від незнайомої машини, аж тільки згодом повиходили з хат, коли побачили, що ми не мародери. Так ось це село було засноване у тридцятих роках минулого століття вздовж канави, з якої добували торф. Видобуток припинився — і село завмерло. Нині його вже нема ні на карті, ні в реальності.
Водночас села з міцним корінням — не тільки житимуть, а й починають відроджуватись. І приклад села Дроздівки недавнього Куликівського району — тому підтвердження.
Завдяки одній людині...
Колись у селі було більш як 1 100 мешканців, нині — приблизно 600. Але про цей населений пункт сьогодні заговорили всі медіа, бо там справді почався процес відродження, сюди поїхали люди з інших місць. І все це завдяки одній людині!
Її звуть Оксана Зубок, вона директорка місцевого Будинку культури. Що ж зробила особливого? Коли почула, що Дроздівську школу мають оптимізувати (так чиновницькою мовою називається ліквідація), то розмістила в Інтернеті запрошення багатодітним сім’ям приїжджати жити до них у село. І чи то в неї така рука легка, чи то зірки так стали, але на її заклик активно відгукнулися з різних місць — з Миколаївської, Хмельницької, Полтавської областей, навіть із Києва. А сама Оксана стала зіркою телеканалів і преси.
З початку ініціативи минуло трохи більше місяця, а вже сім сімей переселилися в Дроздівку, а восьма придбала хату і теж має скоро бути. Дехто купує хати на виплат, дехто орендує — вільних хат, зарослих вишняками, тут, як і майже в кожному селі, більш ніж достатньо. І вже є результат! «У школі в нас було 30 учнів, — каже Оксана Зубок. — А тепер уже є 41, і ми хочемо довести кількість школяриків до 50». Ще дві сім’ї з Києва точно обіцяли переїхати.
У планах — музей і соціальне житло
Загалом у плані освіти Дроздівка — унікальне село. З 1910 року тут діяло вище початкове училище, яке відвідували 97 хлопців і 19 дівчат (про гендерну рівність тоді ще не чули). В селі є так звана красна школа, що стоїть пусткою. Це, зокрема, пам’ятка місцевим благодійникам братам Прокоповичам. Пані Оксана розповіла, що вони планують її відродити, створивши там музей освіти Куликівщини.
Питаю ініціаторку про інше, приземлене: «Не боїтеся, що поїдуть до вас усякі, делікатно кажучи, неадеквати?» Каже, що поки Бог милував, хоча з однією сім’єю виникли проблеми, і вони, мабуть, з’їдуть. Але радує, що їдуть родини повні, тобто є і чоловіки, тож є кому навести лад на подвір’ї і в хаті, а місцеві жителі допоможуть і з насінням для городу, і з харчами на перших порах. Несуть сусіди, радіючи, що зі здичавілих садків починають виглядати покинуті хати, в яких навіть уже чути дитячий сміх. Тим паче що для чоловіків є робота — місцева агрофірма запрошує та й у недалекій Куликівці можна роботу знайти. Зрештою, на крайній випадок, є робота і в садибах нездолящих дроздівців — аби руки.
У планах — перетворити колишню лікарню на соціальне житло на п’ять родин. Шукають ініціатори допомоги будматеріалами. Пригадую, що з цього села є багаті вихідці, могли б допомогти. Оксана зітхає: «Вони багаті для себе, а ми не просимо...»
Натомість і без багатих Оксана Зубок створила в селі «соціальний магазин»: хто має зайві речі, особливо дитячі, зносить, а хто потребує — вибирають. Для цього в Будинку культури є окрема кімната, і односельці приходять. «Якось люди взагалі стали більше уваги звертати на інших», — каже Оксана.
Василь ЧЕПУРНИЙ
Продовження читайте в газеті "Голос України"
Доки матеріал готувався до друку сесія Куликівської селищної ради проголосувала за ліквідацію Дроздівської школи. Отак б'ють по руках і по голові ініціаторів відродження села! Сесія - незаконна, на неї не допустили не тільки дроздівчан, які протестували під вікнами, але й журналістів, чим порушено закони про інформацію та свободу слова. Відтак через суд сесію можна визнати незаконною...
Села помирають, як і люди, тільки період життя і вмирання розтягнений у них на десятки років, а то й сторіч. Пригадую, як ми із чернігівським професором Петром Руденком навідалися до його рідного села Михайлового Семенівського району. На час нашого приїзду там були чотири мешканці, які поховалися від незнайомої машини, аж тільки згодом повиходили з хат, коли побачили, що ми не мародери. Так ось це село було засноване у тридцятих роках минулого століття вздовж канави, з якої добували торф. Видобуток припинився — і село завмерло. Нині його вже нема ні на карті, ні в реальності.
Водночас села з міцним корінням — не тільки житимуть, а й починають відроджуватись. І приклад села Дроздівки недавнього Куликівського району — тому підтвердження.
Завдяки одній людині...
Колись у селі було більш як 1 100 мешканців, нині — приблизно 600. Але про цей населений пункт сьогодні заговорили всі медіа, бо там справді почався процес відродження, сюди поїхали люди з інших місць. І все це завдяки одній людині!
Її звуть Оксана Зубок, вона директорка місцевого Будинку культури. Що ж зробила особливого? Коли почула, що Дроздівську школу мають оптимізувати (так чиновницькою мовою називається ліквідація), то розмістила в Інтернеті запрошення багатодітним сім’ям приїжджати жити до них у село. І чи то в неї така рука легка, чи то зірки так стали, але на її заклик активно відгукнулися з різних місць — з Миколаївської, Хмельницької, Полтавської областей, навіть із Києва. А сама Оксана стала зіркою телеканалів і преси.
З початку ініціативи минуло трохи більше місяця, а вже сім сімей переселилися в Дроздівку, а восьма придбала хату і теж має скоро бути. Дехто купує хати на виплат, дехто орендує — вільних хат, зарослих вишняками, тут, як і майже в кожному селі, більш ніж достатньо. І вже є результат! «У школі в нас було 30 учнів, — каже Оксана Зубок. — А тепер уже є 41, і ми хочемо довести кількість школяриків до 50». Ще дві сім’ї з Києва точно обіцяли переїхати.
У планах — музей і соціальне житло
Загалом у плані освіти Дроздівка — унікальне село. З 1910 року тут діяло вище початкове училище, яке відвідували 97 хлопців і 19 дівчат (про гендерну рівність тоді ще не чули). В селі є так звана красна школа, що стоїть пусткою. Це, зокрема, пам’ятка місцевим благодійникам братам Прокоповичам. Пані Оксана розповіла, що вони планують її відродити, створивши там музей освіти Куликівщини.
Питаю ініціаторку про інше, приземлене: «Не боїтеся, що поїдуть до вас усякі, делікатно кажучи, неадеквати?» Каже, що поки Бог милував, хоча з однією сім’єю виникли проблеми, і вони, мабуть, з’їдуть. Але радує, що їдуть родини повні, тобто є і чоловіки, тож є кому навести лад на подвір’ї і в хаті, а місцеві жителі допоможуть і з насінням для городу, і з харчами на перших порах. Несуть сусіди, радіючи, що зі здичавілих садків починають виглядати покинуті хати, в яких навіть уже чути дитячий сміх. Тим паче що для чоловіків є робота — місцева агрофірма запрошує та й у недалекій Куликівці можна роботу знайти. Зрештою, на крайній випадок, є робота і в садибах нездолящих дроздівців — аби руки.
У планах — перетворити колишню лікарню на соціальне житло на п’ять родин. Шукають ініціатори допомоги будматеріалами. Пригадую, що з цього села є багаті вихідці, могли б допомогти. Оксана зітхає: «Вони багаті для себе, а ми не просимо...»
Натомість і без багатих Оксана Зубок створила в селі «соціальний магазин»: хто має зайві речі, особливо дитячі, зносить, а хто потребує — вибирають. Для цього в Будинку культури є окрема кімната, і односельці приходять. «Якось люди взагалі стали більше уваги звертати на інших», — каже Оксана.
Василь ЧЕПУРНИЙ
Продовження читайте в газеті "Голос України"
Доки матеріал готувався до друку сесія Куликівської селищної ради проголосувала за ліквідацію Дроздівської школи. Отак б'ють по руках і по голові ініціаторів відродження села! Сесія - незаконна, на неї не допустили не тільки дроздівчан, які протестували під вікнами, але й журналістів, чим порушено закони про інформацію та свободу слова. Відтак через суд сесію можна визнати незаконною...
| Читайте також |
| Коментарі (0) |