...Бо білі стануть меншістю
Прем’єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак активно просуває ідею переправлення мігрантів до Руанди. Мовляв, перший рейс вже за 10-12 тижнів. Сунаку ніхто не закине білий расизм, бо він з родини пенджабського походження, що колись мігрувала на острови зі Східної Африки. Втім риторика прем’єра досить незвична для нещодавно закоханої в мультикультуралізм Європи:
"Якщо ми коли-небудь постанемо перед вибором між нашою національною безпекою – безпекою наших кордонів – і членством в іноземному суді (йдеться про ЄСПЛ), я, звичайно, завжди віддаватиму пріоритет нашій національній безпеці" (с).
За клікбейтом новинних сайтів насправді багато всякого. Перш за все зараз йде досить жорсткий махач між консерваторами і лейбористами. Торі програють в 20 пунктів. Це робить позицію Сунака слабкою – «затяті друзі» в середині консерваторів наполегливо риють прем’єру яму. Серед закидів – жорстка антимігрантська риторика Ріші Сунака… не є його щирим переконанням. Перш за все сама ідея з Руандою, ніби, належить Борису Джонсону і навесні 2022 міністр фінансів UK Ріші Сунак був, м’яко кажучи, обережним щодо ідеї, крім того мав заперечення і з етичних міркувань (привіт походження). Але зараз Сунак взяв ідею на щит, як свою.
Злі язики (кажуть з оточення попередниці Сунака, Ліз Трас) теревенять, що нинішні жорсткі заяви прем’єра кардинально суперечать його діям – як міністр фінансів, він докладав максимальних зусиль, щоб послабити мігрантську політику Лондона. Для України може звучати дивно, але Сунакові закидають, що задекларовані кроки є пошуком політичної кон’юнктури, а не ідеологічними переконаннями.
Втім спалах дискусії лише довів – проблема мігрантів Об’єднаному Королівству болить. І давно.
З цього приводу Douglas K Murray пише таке: «…Після 1945 року Британії треба було закрити певні прогалини на ринку праці … Британський національний акт 1948 року дозволяв міграцію із усієї колишньої імперії (тепер Співдружності), і до початку 1950-х декілька тисяч людей щороку користувалися можливістю. До кінця десятиліття кількість прибульців зросла до десятків тисяч, а до кінця 60-х цифри стали шестизначними. Переважна більшість прибувала з Вест-Індії, Індії, Пакистану і Бангладешу.» (с)
«Опитування, проведене в квітня 1968 року агенцією Gallup, виявило, що 75% британців вважали контроль за імміграцією недостатньо суворим. Невдовзі ця цифра зросла до 83%» (с)
«… до 1970-х і 1980-х громади іммігрантів так зросли, що стала неможливою будь-яка політика, спрямована на зменшення цієї чисельності, навіть, якби її (таку політику) і хотіли впровадити.» (с)
«…у 80-х і 90-х під новим гаслом «мультикультурності» і далі тривав потужний наплив імміграції у Британію із Південної Азії та інших частин світу. Однак існував мовчазний консенсус щодо потреби тихо обмежувати імміграцію. … Після електорального тріумфу Лейбористсьткої партії на виборах у 1997 році цей договір було порушено.» (с)
«…первинною реакцією на нову дійсність стала звичка нападати на тих, хто озвучував занепокоєність ситуацією, навіть якщо вони відображали погляди більшості суспільства» (с) тут йдеться про те, що через ЗМІ низка політиків-прибічників мультикультурної політики влаштовували хейт будь-кому, хто бодай закликав дискутувати на проблемну тему. Привіт легендарним «стандартам».
Перед британським переписом населення 2011 року, у суспільства прямо вимагали «переступити через це» (проблему). «У колонці під назвою «Не зациклюємося на імміграції, а сіймо зерна інтеграції» тодішній консерватор – мер Лондона Борис Джонсон так прокоментував результати перепису: «слід перестати нити, що дамбу прорвало (!). Це вже сталося. Тепер ми не можемо нічого вдіяти, окрім як зробити процес інтеграції якомога приємнішим». (с)
Вечором оприлюднення результату перепису провідне політичне шоу каналу BBC Newsnight організувало обговорення результату і 3\4 учасників висловили глядачам своє захоплення переписом і що вони не бачать причин для стурбованості. Що не викликало стурбованості в ефірі ВВС?
«… Кількість людей, які проживають в Англії та Уельсі, алее були народжені в інших країнах лише за останні 10 років зросла майже на три мільйони. Згідно із переписом, лише 44.9% мешканців Лондона тепер вважають себе «білими британцями». І приблизно три мільйони людей в Англії і Уельсі живуть в родинах, у яких жоден (!!!!!) із їхніх дорослих членів не використовує англійську мову як основну» (с)
«Між 2001 і 2011 роками кількість мусульман в Англії і Уельсі зросла із 1.5 до 2.7 мільйона. Втім, це лише офіційні дані; прийнято вважати, що ці цифри куди вищі, з огляду на незаконну міграцію. Принаймні один мільйон перебуває в країні нелегально» (с)
«…У 23 і- 33 районів Лондона «білі британці» тепер стали меншістю. … Речник управління національної статистики ( Office for National Statistics, ONS) привітав результати, як чудову демонстрацію «різноманітності». (с)
«…якщо темпі імміграції, які ми спостерігаємо після 2011 року, триватимуть і надалі, населення Великої Британії сягне 80 млн. вже до 2040 року, а до 2060 – усіх 90 мільйонів.» (с)
«Девід Коулмен, професор демографії в Оксфордському університеті, продемонстрував, що за сьогоднішніх тенденцій, люди, які в переписі 2011 року ідентифікували себе як «білі британці», перестануть становити більшість у Сполученому Королівстві в 2060 роках.»
Віталій ГАЙДУКЕВИЧ
"Якщо ми коли-небудь постанемо перед вибором між нашою національною безпекою – безпекою наших кордонів – і членством в іноземному суді (йдеться про ЄСПЛ), я, звичайно, завжди віддаватиму пріоритет нашій національній безпеці" (с).
За клікбейтом новинних сайтів насправді багато всякого. Перш за все зараз йде досить жорсткий махач між консерваторами і лейбористами. Торі програють в 20 пунктів. Це робить позицію Сунака слабкою – «затяті друзі» в середині консерваторів наполегливо риють прем’єру яму. Серед закидів – жорстка антимігрантська риторика Ріші Сунака… не є його щирим переконанням. Перш за все сама ідея з Руандою, ніби, належить Борису Джонсону і навесні 2022 міністр фінансів UK Ріші Сунак був, м’яко кажучи, обережним щодо ідеї, крім того мав заперечення і з етичних міркувань (привіт походження). Але зараз Сунак взяв ідею на щит, як свою.
Злі язики (кажуть з оточення попередниці Сунака, Ліз Трас) теревенять, що нинішні жорсткі заяви прем’єра кардинально суперечать його діям – як міністр фінансів, він докладав максимальних зусиль, щоб послабити мігрантську політику Лондона. Для України може звучати дивно, але Сунакові закидають, що задекларовані кроки є пошуком політичної кон’юнктури, а не ідеологічними переконаннями.
Втім спалах дискусії лише довів – проблема мігрантів Об’єднаному Королівству болить. І давно.
З цього приводу Douglas K Murray пише таке: «…Після 1945 року Британії треба було закрити певні прогалини на ринку праці … Британський національний акт 1948 року дозволяв міграцію із усієї колишньої імперії (тепер Співдружності), і до початку 1950-х декілька тисяч людей щороку користувалися можливістю. До кінця десятиліття кількість прибульців зросла до десятків тисяч, а до кінця 60-х цифри стали шестизначними. Переважна більшість прибувала з Вест-Індії, Індії, Пакистану і Бангладешу.» (с)
«Опитування, проведене в квітня 1968 року агенцією Gallup, виявило, що 75% британців вважали контроль за імміграцією недостатньо суворим. Невдовзі ця цифра зросла до 83%» (с)
«… до 1970-х і 1980-х громади іммігрантів так зросли, що стала неможливою будь-яка політика, спрямована на зменшення цієї чисельності, навіть, якби її (таку політику) і хотіли впровадити.» (с)
«…у 80-х і 90-х під новим гаслом «мультикультурності» і далі тривав потужний наплив імміграції у Британію із Південної Азії та інших частин світу. Однак існував мовчазний консенсус щодо потреби тихо обмежувати імміграцію. … Після електорального тріумфу Лейбористсьткої партії на виборах у 1997 році цей договір було порушено.» (с)
«…первинною реакцією на нову дійсність стала звичка нападати на тих, хто озвучував занепокоєність ситуацією, навіть якщо вони відображали погляди більшості суспільства» (с) тут йдеться про те, що через ЗМІ низка політиків-прибічників мультикультурної політики влаштовували хейт будь-кому, хто бодай закликав дискутувати на проблемну тему. Привіт легендарним «стандартам».
Перед британським переписом населення 2011 року, у суспільства прямо вимагали «переступити через це» (проблему). «У колонці під назвою «Не зациклюємося на імміграції, а сіймо зерна інтеграції» тодішній консерватор – мер Лондона Борис Джонсон так прокоментував результати перепису: «слід перестати нити, що дамбу прорвало (!). Це вже сталося. Тепер ми не можемо нічого вдіяти, окрім як зробити процес інтеграції якомога приємнішим». (с)
Вечором оприлюднення результату перепису провідне політичне шоу каналу BBC Newsnight організувало обговорення результату і 3\4 учасників висловили глядачам своє захоплення переписом і що вони не бачать причин для стурбованості. Що не викликало стурбованості в ефірі ВВС?
«… Кількість людей, які проживають в Англії та Уельсі, алее були народжені в інших країнах лише за останні 10 років зросла майже на три мільйони. Згідно із переписом, лише 44.9% мешканців Лондона тепер вважають себе «білими британцями». І приблизно три мільйони людей в Англії і Уельсі живуть в родинах, у яких жоден (!!!!!) із їхніх дорослих членів не використовує англійську мову як основну» (с)
«Між 2001 і 2011 роками кількість мусульман в Англії і Уельсі зросла із 1.5 до 2.7 мільйона. Втім, це лише офіційні дані; прийнято вважати, що ці цифри куди вищі, з огляду на незаконну міграцію. Принаймні один мільйон перебуває в країні нелегально» (с)
«…У 23 і- 33 районів Лондона «білі британці» тепер стали меншістю. … Речник управління національної статистики ( Office for National Statistics, ONS) привітав результати, як чудову демонстрацію «різноманітності». (с)
«…якщо темпі імміграції, які ми спостерігаємо після 2011 року, триватимуть і надалі, населення Великої Британії сягне 80 млн. вже до 2040 року, а до 2060 – усіх 90 мільйонів.» (с)
«Девід Коулмен, професор демографії в Оксфордському університеті, продемонстрував, що за сьогоднішніх тенденцій, люди, які в переписі 2011 року ідентифікували себе як «білі британці», перестануть становити більшість у Сполученому Королівстві в 2060 роках.»
Віталій ГАЙДУКЕВИЧ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |