Блокада, якої не було
За радянською міфологією, 18 січня 1943 року було прорвано блокаду Ленінграда. Якої ніколи не існувало, що було доведено на Нюрнберзькому трибуналі.
"Блокада Ленінграда" - один з найбільш брехливих і цинічних міфів радянського режиму. Колись ще школярем, розглядаючи карту та слухаючи розповідь вчительки історії Віри Федорівни про "Дорогу життя", ніяк не міг зрозуміти: чому через Ладозьке озеро не можна було прокласти десять доріг, двадцять, сто?
Або ось таке питання: чому голод почався у жовтні 1941 року, коли озеро ще не замерзло? Що заважало кораблями доправити до Ленінграда харчі? І куди ділися запаси, які мали би бути у місті?
Набагато пізніше дізнався, що комуністи просто пожертвували життями принаймні 700 тисяч ленінградців, в тому числі 300 тисяч дітей, завозячи до Ленінграда замість хліба сировину для військових заводів й вивозячи з міста замість дітей, що помирали від голоду, зброю: міномети, гармати, снаряди, міни і навіть танки.
Зараз "блокада Ленінграда" залишилася лише у старих радянських книжках, сучасних російських підручниках для школярів та в опусах московських агітаторів-пропагандистів. Незалежні дослідники міф про "блокаду" давно розвінчали. Не було її.
Знаєте, що найстрашніше? Комуністи могли б сказати: так, ми пожертвували сотнями тисяч життів дітей заради важких танків КВ, які випускав лише Кіровський завод; заради мінометів, яких лише у жовтні-грудні 1941 року лише під Москву доправили з Ленінграда тисячу штук. Але вони мовчали. Натомість вигадували казочки, як голодували разом з ленінградськими дітьми Жданов, Кузнецов, Попков та інші комуністичні вожді, яким насправді літаками возили фрукти, вина і молодих баранців.
На фото: Знайомтеся: найближчий соратник Сталіна, член Політбюро ЦК ВКП(б), головний пропагандист СРСР, Перший секретар Ленінградського обкому партії А. А. Жданов. Закінчений алкоголік. Йому не лише елітні вина та коньяки, але навіть готові млинці з Великої землі возили літаками. По пиці видно - жорстоко страждав від голоду.
Ну, а більш детально про цей та ще вісім міфів т. з. "Великої вітчизняної", як і про десятки інших невідомих, маловідомих та забутих фактів і подій з історії країни, що її з огляду на міжнародне право, навіть не існувало ніколи - в історичному розслідуванні, автором якого маю честь бути. Для широкого кола читачів.
"ТАЄМНА ІСТОРІЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ. Міфи. Загадки. Версії"
Цю та інші книжки вашого покірного (автограф гарантовано) можна замовити за цим посиланням. Реквізити та алгоритм замовлення наприкінці сторінки: http://pavlopraviy.blogspot.com/2019/03/blog-post_16.html
Електронні версії за символічною ціною від 1 гривні, що її встановлено на час відбиття рашистської навали за посиланням нижче. Частина коштів піде на військо та волонтерам. Ну, і письменнику трохи на борщик
https://pavlopraviy.blogspot.com/2018/10/blog-post.html...
Павло БОНДАРЕНКО
"Блокада Ленінграда" - один з найбільш брехливих і цинічних міфів радянського режиму. Колись ще школярем, розглядаючи карту та слухаючи розповідь вчительки історії Віри Федорівни про "Дорогу життя", ніяк не міг зрозуміти: чому через Ладозьке озеро не можна було прокласти десять доріг, двадцять, сто?
Або ось таке питання: чому голод почався у жовтні 1941 року, коли озеро ще не замерзло? Що заважало кораблями доправити до Ленінграда харчі? І куди ділися запаси, які мали би бути у місті?
Набагато пізніше дізнався, що комуністи просто пожертвували життями принаймні 700 тисяч ленінградців, в тому числі 300 тисяч дітей, завозячи до Ленінграда замість хліба сировину для військових заводів й вивозячи з міста замість дітей, що помирали від голоду, зброю: міномети, гармати, снаряди, міни і навіть танки.
Зараз "блокада Ленінграда" залишилася лише у старих радянських книжках, сучасних російських підручниках для школярів та в опусах московських агітаторів-пропагандистів. Незалежні дослідники міф про "блокаду" давно розвінчали. Не було її.
Знаєте, що найстрашніше? Комуністи могли б сказати: так, ми пожертвували сотнями тисяч життів дітей заради важких танків КВ, які випускав лише Кіровський завод; заради мінометів, яких лише у жовтні-грудні 1941 року лише під Москву доправили з Ленінграда тисячу штук. Але вони мовчали. Натомість вигадували казочки, як голодували разом з ленінградськими дітьми Жданов, Кузнецов, Попков та інші комуністичні вожді, яким насправді літаками возили фрукти, вина і молодих баранців.
На фото: Знайомтеся: найближчий соратник Сталіна, член Політбюро ЦК ВКП(б), головний пропагандист СРСР, Перший секретар Ленінградського обкому партії А. А. Жданов. Закінчений алкоголік. Йому не лише елітні вина та коньяки, але навіть готові млинці з Великої землі возили літаками. По пиці видно - жорстоко страждав від голоду.
Ну, а більш детально про цей та ще вісім міфів т. з. "Великої вітчизняної", як і про десятки інших невідомих, маловідомих та забутих фактів і подій з історії країни, що її з огляду на міжнародне право, навіть не існувало ніколи - в історичному розслідуванні, автором якого маю честь бути. Для широкого кола читачів.
"ТАЄМНА ІСТОРІЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ. Міфи. Загадки. Версії"
Цю та інші книжки вашого покірного (автограф гарантовано) можна замовити за цим посиланням. Реквізити та алгоритм замовлення наприкінці сторінки: http://pavlopraviy.blogspot.com/2019/03/blog-post_16.html
Електронні версії за символічною ціною від 1 гривні, що її встановлено на час відбиття рашистської навали за посиланням нижче. Частина коштів піде на військо та волонтерам. Ну, і письменнику трохи на борщик
https://pavlopraviy.blogspot.com/2018/10/blog-post.html...
Павло БОНДАРЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |