Калмики проти Москви

28 грудня 1943 року почалася операція "Улуси" - депортація калмиків до Сибіру. Калмицьку АРСР було ліквідовано, а її землі розділено між Ставропольським краєм, Астраханською та Сталінградською областями.

Причина дуже важлива навіть для "веселої" історії СРСР і унікальна також. Справа в тому, що у 1942 році калмики масово повстали проти влади більшовиків. І не просто повстали. Основою повстанських загонів стала 110-а калмицька національна кавалерійська дивізія РСЧА, яка практично цілком знялася з фронту під Ростовом-на-Дону й повернулася на батьківщину - битися з комуністами.

Здається, саме після цього кремль почав утримуватися від створення військових частин за національною ознакою.
Зараз уже ні для кого не секрет, що у Вермахті та допоміжних частинах служило понад 1,5 мільйоні радянських громадян. У деяких піхотних дивізіях 1/4 особового складу була т. з. "хіві".

До слова, повстання проти більшовиків були не лише в Україні, Білорусії, Прибалтиці, на Кавказі, у Калмикії, але й у Середній Азії, Сибіру, Далекому Сході: Читинська, Новосибірська, Омська області, Хабаровський та Приморський краї, Наримський округ і Якутія...

А хтось чув про "чеченську Хатинь"? У селі Хайбах, у стайні колгоспу імені Берії (sic!) під час депортації чеченського народу карателями з НКВС було живцем спалено 705 місцевих мешканців, переважно хворих, старих та дітей лише тому що їх вивезти не могли. Для порівняння: в "розкрученій" радянською пропагандою білоруській Хатині від рук поліцаїв та німців загинуло 149 осіб.

Про це та багато іншого більш детально ви можете прочитати у книзі, автором якої маю честь бути. В електронному та паперовому варіантах
"ТАЄМНА ІСТОРІЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ. Міфи. Загадки. Версії"

Павло БОНДАРЕНКО