реклама партнерів:
Головна › Новини › КУЛЬТУРА

Білоруска стала лауреатом Нобелівської премії

8 жовтня Нобелівський комітет оголосив імя лауреата Нобелівської премії з літератури – Світлани Алексієвич - повідомив сайт Буквоїд.

"За її поліфонічні твори про страждання і труднощах нашого часу", - свідчить формулювання Нобелівського комітету.
Білоруська письменниця згадувалася як головний фаворит премії цього року.

67-річна Алексієвич відома своїми книгами "У війни не жіноче обличчя", "Цинкові хлопчики", "Чорнобильська молитва" та "Час секонд хенд".

Наступним лауреатом може стати українець\українка - згадаймо цей прогноз через рік...

Народилась у Івано-Франківську. Мати - українка, батько - білорус. Півжиття вона прожила у безпосередній близькості до Чорнобильської зони, була редактором газети "Прыпяцкая прауда", написала книгу "Чорнобильська молитва".
З 2000-х жила у Німеччині, Італії, Франції. Пише російською, володіє німецькою. Вона - майстер художньо-документальної прози.
Алексієвіч неодноразово підтримувала Україну у своїх виступах, після окупації Криму вона написала геніальне есе для німецької газети - "Колективний путін". Ось, що вона писала у ньому по закінченню Майдану і початку війни з Росією:
"Неподалік від мого будинку в Мінську стоїть пам'ятник українському кобзареві Тарасу Шевченку. Щоранку я бачу, що пам'ятник обсипаний квітами, догорають поминальні свічки. Перші дні на тих, хто приходить сюди, складали протоколи, везли у відділок. Тоді таких людей було десятки, а тепер сотні. Поліцейські не можуть заарештувати всіх, до пам'ятника приїжджає машина і заарештовує квіти. Але я знаю, що вранці будуть нові квіти..."



Теги:Чорнобиль, Алексієвич, Нобелівська премія


Читайте також






Коментарі (3)
avatar
0
1
Цікаво, на Заході її сприймають як білоруську чи як російську письменницю? Серед українських сучасних письменників найвідомішим у Европі є так само російськомовний Андрій Курков.
Щоб конкурувати з російськомовною творчістю потрібен потужний перекладацький рух з української на европейські мови. Це хронічна ахілесова п`ята нашого письменства. Самих же письменників, не менш талановитих за Алексієвич, у нас було, є і буде.
avatar
2
Думаю, Захід не дуже замислюється про такі тонкощі - раз із Білорусі, значить, білоруська письменниця. Раз Курков з України - український.  А перекладачів у нас - дійсно, одиниці. Тому ми не знаємо, що відбувається в чеській, словацькій, словенській, хорватській, сербській літературах, не кажучи про грузинську чи вірменську... зате поетів - як у Нікарагуа: замість того, щоб вбити гвіздок - воно вірші пише і пише...
avatar
0
3
Тут якраз навпаки: ми про них знаємо, бо їх перекладаємо( чого варті імена перекладачів на українську - Кочура, Качуровського, Лукаша, Ткаченка, Жомніра...), а вони про нас - ні, бо перекладачів катма з української на чужі мови. Для цього треба принаймні , щоб українську мову вивчали за кордоном, а з цим у нас дедалі гірше: читай http://www.harmony.com.ua/text/3457.html.
Щодо західного читача, то він з мовою асоціює й країну. Піди розтлумач йому , що Мінськ чи Київ це не "Руській мір".
avatar