Білоруска стала лауреатом Нобелівської премії
8 жовтня Нобелівський комітет оголосив імя лауреата Нобелівської премії з літератури – Світлани Алексієвич - повідомив сайт Буквоїд.
"За її поліфонічні твори про страждання і труднощах нашого часу", - свідчить формулювання Нобелівського комітету.
Білоруська письменниця згадувалася як головний фаворит премії цього року.
67-річна Алексієвич відома своїми книгами "У війни не жіноче обличчя", "Цинкові хлопчики", "Чорнобильська молитва" та "Час секонд хенд".
Наступним лауреатом може стати українець\українка - згадаймо цей прогноз через рік...
Народилась у Івано-Франківську. Мати - українка, батько - білорус. Півжиття вона прожила у безпосередній близькості до Чорнобильської зони, була редактором газети "Прыпяцкая прауда", написала книгу "Чорнобильська молитва".
З 2000-х жила у Німеччині, Італії, Франції. Пише російською, володіє німецькою. Вона - майстер художньо-документальної прози.
Алексієвіч неодноразово підтримувала Україну у своїх виступах, після окупації Криму вона написала геніальне есе для німецької газети - "Колективний путін". Ось, що вона писала у ньому по закінченню Майдану і початку війни з Росією:
"Неподалік від мого будинку в Мінську стоїть пам'ятник українському кобзареві Тарасу Шевченку. Щоранку я бачу, що пам'ятник обсипаний квітами, догорають поминальні свічки. Перші дні на тих, хто приходить сюди, складали протоколи, везли у відділок. Тоді таких людей було десятки, а тепер сотні. Поліцейські не можуть заарештувати всіх, до пам'ятника приїжджає машина і заарештовує квіти. Але я знаю, що вранці будуть нові квіти..."
"За її поліфонічні твори про страждання і труднощах нашого часу", - свідчить формулювання Нобелівського комітету.
Білоруська письменниця згадувалася як головний фаворит премії цього року.
67-річна Алексієвич відома своїми книгами "У війни не жіноче обличчя", "Цинкові хлопчики", "Чорнобильська молитва" та "Час секонд хенд".
Наступним лауреатом може стати українець\українка - згадаймо цей прогноз через рік...
Народилась у Івано-Франківську. Мати - українка, батько - білорус. Півжиття вона прожила у безпосередній близькості до Чорнобильської зони, була редактором газети "Прыпяцкая прауда", написала книгу "Чорнобильська молитва".
З 2000-х жила у Німеччині, Італії, Франції. Пише російською, володіє німецькою. Вона - майстер художньо-документальної прози.
Алексієвіч неодноразово підтримувала Україну у своїх виступах, після окупації Криму вона написала геніальне есе для німецької газети - "Колективний путін". Ось, що вона писала у ньому по закінченню Майдану і початку війни з Росією:
"Неподалік від мого будинку в Мінську стоїть пам'ятник українському кобзареві Тарасу Шевченку. Щоранку я бачу, що пам'ятник обсипаний квітами, догорають поминальні свічки. Перші дні на тих, хто приходить сюди, складали протоколи, везли у відділок. Тоді таких людей було десятки, а тепер сотні. Поліцейські не можуть заарештувати всіх, до пам'ятника приїжджає машина і заарештовує квіти. Але я знаю, що вранці будуть нові квіти..."
Читайте також |
Коментарі (3) |
| |