Батько нової Німеччини
Кажуть: важкі часи народжують великих людей. І правда: друга світова війна дала Черчилля, де Голля, Рузвельта... І - Конрада Аденауера, якому сьогодні 150 років. Щоправда, безпесередньо у війні він жодної участі не брав, але те, що він зробив для Німеччини і Європи після війни ставить його у ряд найвидатніших людей ХХ століття.
Нам, у часі нашої війни, простіше уявити якою була розбита Німеччина - одна деталь: люди з поїздів, що проходили мимо, підбирали об'їдки, викинуті з вікон. Так, я можу зрозуміти логіку тих, хто каже про покарання за вибір Гітлера, за підтримку нацистів, за знищення цілих народів і можу запевнити, що Росію- Московію чекає така ж доля... Але це тим паче побільшує неймовірну задачу, яку звалив на себе престарілий німець Конрад, ставши першим федеральним канцлером ФРН (у 73 роки!). А ще ж до цього додайте, що східна Німеччина була окупована росіянами і вони її звільняти не стали, а сотні тисяч німців ще були в полоні.
Та й канцлером його обрали з перевагою в ...один голос. І той голос був ...його власний. Такою була жорстка партійна боротьба у післявоєнній Німеччині - а ми тут, в Україні, жаліємося на партійну колотнечу в час війни...
Власне, Конрад Аденауер і не був таким уже дуже успішним чоловіком все своє допенсійне життя: бургомістр Кьольна, який ледве не довів його до банкрутства. Але все ж він не став приймати Гітлера, за що й був переслідуваний. Тож коли по війні міністр закордонних справ СРСР Молотов став казати йому - як ви, мовляв, могли вибрати Гітлера? - Аденауер гордо відповів: "Але я йому руки не потискав!". Цим він прозоро натякав і на пакт Молотова- Ріббентропа, і на союзництво СРСР з Гітлером, і на потискання таки руки фюрера самим Молотовим...
Переслідування нацистами Аденауера стало, певно, поворотним світоглядно для нього - переховуючись у монастирі, він уважно проштудіював енцикліку папи Льва ХIII про умови існування трудящих класів і вона перевернула його світ. Конрад став іншим. І таке враження, що решту життя тій енцикліці слідував. Головний висновок: "Комунізм може перемогти лише переконане християнство".
Василь ЧЕПУРНИЙ
Нам, у часі нашої війни, простіше уявити якою була розбита Німеччина - одна деталь: люди з поїздів, що проходили мимо, підбирали об'їдки, викинуті з вікон. Так, я можу зрозуміти логіку тих, хто каже про покарання за вибір Гітлера, за підтримку нацистів, за знищення цілих народів і можу запевнити, що Росію- Московію чекає така ж доля... Але це тим паче побільшує неймовірну задачу, яку звалив на себе престарілий німець Конрад, ставши першим федеральним канцлером ФРН (у 73 роки!). А ще ж до цього додайте, що східна Німеччина була окупована росіянами і вони її звільняти не стали, а сотні тисяч німців ще були в полоні.
Та й канцлером його обрали з перевагою в ...один голос. І той голос був ...його власний. Такою була жорстка партійна боротьба у післявоєнній Німеччині - а ми тут, в Україні, жаліємося на партійну колотнечу в час війни...
Власне, Конрад Аденауер і не був таким уже дуже успішним чоловіком все своє допенсійне життя: бургомістр Кьольна, який ледве не довів його до банкрутства. Але все ж він не став приймати Гітлера, за що й був переслідуваний. Тож коли по війні міністр закордонних справ СРСР Молотов став казати йому - як ви, мовляв, могли вибрати Гітлера? - Аденауер гордо відповів: "Але я йому руки не потискав!". Цим він прозоро натякав і на пакт Молотова- Ріббентропа, і на союзництво СРСР з Гітлером, і на потискання таки руки фюрера самим Молотовим...
Переслідування нацистами Аденауера стало, певно, поворотним світоглядно для нього - переховуючись у монастирі, він уважно проштудіював енцикліку папи Льва ХIII про умови існування трудящих класів і вона перевернула його світ. Конрад став іншим. І таке враження, що решту життя тій енцикліці слідував. Головний висновок: "Комунізм може перемогти лише переконане християнство".
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |