Балтійське море нагадує імперський Чернигів

Міжнародний день Балтийського моря, який відзначається сьогодні, дає мені додатковий привід нагадати про те, що шведською мовою цю внутрішню водойму германських та германізованих народів називають Östersjön, що можна перекласти українською ( у тому числі) як "східне озеро" - балтськими для шведів є культури колись союзних їм та нам загадкових та не надто балакучих світловолосих та світлооких племен.

Ми, наразі, не маємо виходу до цього моря й можемо дихати їм хіба що крізь ті гавані, які польська підлість відібрала у німців та крізь вузьке віконце древньої Клайпеди, у якій наразі місцеві відуни воскрешають язичницьку сувору Прусію. Перетнувши це море, до нас прибули засновники нашої імперії, нашої державності та нашої воїнської культури, у яких ми позичили барви для нашого прапора, долучивши до них язичницького Сокола, що полює - ми й досі клянемо "варязьку спадщину", але без неї нас би не було, як не було би нас без благословенної литовської реконкисти, що відігнали чингисханових песиголовців за Дніпро й за Ворсклу.

Це море озивається до нас холодними та солоними північними снігами Сіверщини, рипінням щоглових сосон в імперському Чернігові, поліськими та галицькими потоками, що вперто прямують на північ крізь кромішні пущі, бурштновим присмерком у припортових церквах Риги, Гелсінгфорса та Стокгольма, кожна з яких нагадує випотрошене китове черево. Зі святом, панове.

Ігор СКРИПНИК