Атеїст - не англієць

День святого Патрика у Лондоні - це не пиятика. Принаймні зранку.

Зранку, по-перше, ніхто не продає алкоголю. Бо неділя. По-друге, повні і католицькі, й англіканські храми.

До катедрального храму Сhurch of England в Лондоні (там, де служить не єпископ, а єпископиня) взагалі не проштовхатися.

Не так, щоб там було яблуку ніде впасти. Але, виявляється, "секурялізована" аристократія строго возсідає на своїх церковних кріслах і побожно вслуховується в Service. І якщо ти не член СЕ, то просять прийти після 12.00. Щоб не товктися.

Зиркнувши на те середньовічне видовище у "найбільш ліберальній парафії Лондона", подумав, що ми шось не гаразд розуміємо - "церква відділена від держави" і тд.

Ще зовсім недавно - 100 років тому - козацька старшина у волосному селі Голінка Чернигівської губернії УНР так само сідала вздовж стін у дерев'яні крісла з гнутими бильцями, або стояла ближче до амвону, а в більшості випадків співала - антифоном з хором, сколоченим із сусідніх куренів - Марковичівки чи Троцівки.

Вже тоді був Закон УНР про відокремлення церкви від держави. Але воєнна/державна аристократія була невіддільна від Церкви.

На тому стоїть і традиція Англії. Атеїст - не шляхтич. Не аристократ. Не англієць. І не англійка. Щоб там не писали у ліберальних газетах.

Зрештою, хай пишуть. До 12.00 у неділю їм шлях до головного англіканського собору Лондона закритий.

Ростислав МАРТИНЮК

На фото: кафедральний храм РКЦ у Лондоні