Американські уроки субсидованого агрострахування
1 липня набуває чинності закон «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою». Спеціалісти, які мають забезпечити його своєчасну реалізацію, зараз працюють особливо напружено – час «Ч» невблаганно підходить, а питань, на котрі належить дати відповіді, досі залишається чимало. Зокрема, й питань, які стосуються субсидованого агрострахування. Позаяк вітчизняної практики бракує, доводиться запозичувати зарубіжну. Нещодавно українська делегація вивчала американський
досвід участі держави в агрострахуванні. Про те, як це виглядає у США і як це може посприяти подальшому розвитку національного агрострахового ринку, розповідає директор Департаменту фінансово-кредитної політики Міністерства аграрної політики та продовольства України Баграт АХІДЖАНОВ.
- Чому ви зацікавилися американським досвідом агрострахування?
- Коли ми працювали над концепцією агрострахування, то цікавилися досвідом усіх країн, які агрострахуванню приділяють велику увагу. Після ухвалення закону «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» наша зацікавленість зарубіжним агрострахуванням особливо зросла. І зрозуміло чому – 1 липня згаданий закон вже слід буде запускати в роботу.
Ми неодноразово обговорювали це питання з Проектом Міжнародної фінансової корпорації (IFC, Група Світового банку) «Розвиток агрострахування в Україні». Дійшли згоди, що дуже важливо подивитися, як працює американська система агрострахування. Особливо в контексті тієї ролі, яку в ній відіграє держава. Нам також було важливо отримати інформацію з перших рук. Ми хотіли поспілкуватися з фермерами, з регуляторами, зі страховиками. Нас цікавило, з чого вони починали, які гулі набивали, на які результати зрештою вийшли. Проект IFC пішов нам назустріч, і ми вдячні йому за це.
Наша делегація була дуже солідною за складом. До неї увійшли представники Міністерства аграрної політики та продовольства, Міністерства юстиції, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Міністерства фінансів, Верховної Ради, страхового ринку. По суті, були представлені всі структури, які безпосередньо впливають на розвиток вітчизняного агрострахування.
Поїздка до США виявилася дуже результативною. Але головне, що ми занотували для себе: у Сполучених Штатах усі державні структури в питаннях агрострахування працюють злагоджено, на один результат і тому – ефективно.
- У яких штатах вам вдалося побувати і що з побаченого вас здивувало найбільше?
- Поїздка розпочалася зі штату Монтана. Це на півночі США. Побували на тваринницьких фермах, у фермера, який займається рослинництвом. Висновок наступний: американські аграрії не уявляють своєї роботи без обов’язкового страхування. Особисто мене це здивувало найбільше.
- Наскільки американська система агрострахування видалася вам досконалою і що Україна могла б запозичити вже зараз?
- Мене особливо цікавило це питання. Власне, я і їхав до США, щоб отримати на нього відповідь.
Американці розповіли, що закон з агрострахування у них був ухвалений після Великої депресії – 1937 року. Та до середини 80-х років він практично не діяв. На питання «чому?» мені відповіли: без державних субсидій страхування для аграріїв залишалося надто дорогим задоволенням, і тому система не працювала.
Від середини 80-х років американці застосували нову практику субсидованого агрострахування. Вони ініціювали створення при Міністерстві сільського господарства Агентства з управління ризиками. За допомогою цього Агентства компенсувалася частина страхових премій, і фермери США почали активно включатися в агрострахування.
Ми зараз відроджуємо субсидоване агрострахування. Тому американський досвід його впровадження нам стане в пригоді.
- Втримати баланс інтересів – справа тонка і складна. Особливо, коли йдеться про баланс інтересів держави, представників страхового ринку та сільгоспвиробників. Як це вдається робити американцям і чому досі це не виходить в Україні?
- Повторюся – агрострахова система у США не працювала 50 років. Не працювала належним чином, так, як цього хотів законодавець у момент ухвалення відповідного закону. І це при тому, що всі без винятку розуміли, що агрострахування мінімізує ризики.
Завжди є дві сторони, що домовляються. Одна – це фермери. Вони платять гроші, аби мінімізувати власні ризики. А друга сторона – це страхові компанії, які за певну плату перебирають на себе можливість відшкодування цих ризиків. Без участі держави в агрострахуванні страховий тариф для американських фермерів тривалий час залишався непідйомним. А зниження страхового тарифу було небажаним для страхових компаній. Держава не стала пасивно спостерігати за чинною проблемою. Навпаки, вона активно взялася до її вирішення. Завдяки субсидіям, що виділялися, держава стала третьою стороною договірного процесу. І всі інтереси його учасників виявилися врахованими.
Щорічно у вигляді субсидій США виділяє близько 1,5 млрд. доларів. Тим самим держава скорочує до мінімуму і власні ризики. Їй не доводиться напрямки компенсовувати з бюджету збитки, які трапляються в сільському господарстві.
Що заважало нам увесь цей час? Відсутність відповідного законодавства. Зараз у нас є закон «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою». Сподіватимемося, що він дозволить вирішити багато з тих проблем, про які ви кажете.
- Наскільки з ухваленням цього закону Україна наблизилася до прогресивних систем агрострахування?
- У США та Іспанії агрострахування повністю регулюється державою. Наприклад, тарифи у всіх американських страхових компаній однакові, умови агрострахування у США визначені державою. Мова лише про те, хто зможе краще подати страховий продукт, що продається. І наскільки страхова компанія після продажу поліса реалізує ті зобов’язання, під якими підписалася.
Я запитав американців, чи часто змінюються договори за страховими полісами? Практика у них така: агенти із страхування завжди залишаються з фермерами, яких вони застрахували. Навіть якщо ці агенти змінюють місце роботи у страхових компаніях. Я це до того, що у них досить високий рівень довіри.
Україна просунулася до сучасного агрострахування. Цьому посприяло ухвалення закону «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою». Зараз напрацьовуються нормативні документи. Безпосередню участь у цій роботі беруть представники всіх зацікавлених сторін. Переконаний, що з другого півріччя закон запрацює на повну силу.
- Що ще, окрім ухвалення цього закону, треба зробити, аби українські аграрії почувалися в питаннях агрострахування так само впевнено, як і американські фермери?
- Насамперед, потрібен час. А ще – практика. Люди мають переконатися, що система працює.
Система повинна запрацювати десь у жовтні, коли розпочнеться страхування озимих культур. Для цього будуть потрібні додаткові бюджетні асигнування. Ми врахуємо їх під час внесення змін до держбюджету 2012 року.
Сподіваємося, що невдовзі з’явиться позитивна практика, і вона дозволить розраховувати на те, що навесні кількість учасників субсидованого агрострахування в Україні збільшиться.
Микола ЛУГОВИЙ,
Національний прес-клуб «Українська перспектива»
| Читайте також |
| Коментарі (0) |