Академічна голопупість дитячої лівизни

Як вам сей аромат книжкової свіжини? Це, очевидно, пах ЛІТЕРИ, яка спускає ДУХ.

Для "полноти ощущєній" бракує сьорбнути "кіпяточка" з чайника погодінского "чєловека с ружйом", ге?
Це не мемуари старого більшовика маланчуківських літстандартів 1977 року, це все ті ж усеохопні медитації того ж таки усезнаючого інтелектуала, ще й академіка від мистецтва. Зразка 2024 року. Нічого не маю проти щирості сповіді але...

Але так і кортить і собі зарефренити за сповідником оте "будь вона неладна". Особливо після його академічної аргументації, що аж виблискує голопупістю геть дитячої лівизни.

З яких "сенсів" і як довго жили компартії "на одрі", куди вклала їх горбачовська пєрєстройка, без "долярів" Кремля, - най би пан академік потрудився не гадати на гущі власних словес, а звернутися до мемуарних джерел тих-таки діячів компартійного зарубіжжя. Та хоч би й до книжки спогадів "Без недомовок" Петра Кравчука, не останнього діяча компартії Канади. Там чітко й недвозначно написано, яким коштом процвітала їхня компартійна верхівка, чиїми грішми було підбито їхнню боротьбу за права трудящих і "що сі стало", коли "пєрєстройка" сю "братскую помощь" помножила на нуль. Як усе враз посипалося в могильну яму і навіть куряви не зняло.

... Вже й цікаво, а що там далі - "в сьому томі, як у вінку"? Якими ще вражаючими одкровеннями порожніх діжок подивує мудрий автор?

Намірився був "реабілітувати" бодай у цьому єдиному примірнику світлої пам'яті науковця Федора Погребенника, якого мав щастя знати. Вже й олівця над сторінкою заніс - а НІТ,..не моє, позичена книжка. Простіть, вельмишановний професоре, але волею пана Скуратівського судилося Вам залишитися у його академічних імпровізах "двічі ПогребеЛЬНиком". У тексті і в покажчику імен.

Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ