... А вірьовочка кінець має!

Протягом останнього часу двічі звертався з депутатським зверненням до міського голови Ніжина Олександра Кодоли. Зазвичай я не звик заглядати у чужу кишеню, однак певні обставини і чутки, до того ж неодноразово підкріплені зверненнями моїх виборців, перед якими я, як відомо, згідно із законом, маю періодично звітувати, змусили поцікавитися, а скільки ж він отримує за свої труди: і у вигляді прямої зарплати, і ще інтригуючіше – у вигляді всяких там премій, надбавок, матеріальних допомог, оплати за відрядження та вирішення соціально-побутових питань і тому подібне, до чого тільки здатна додуматися, як показує загально-українська практика, вельми буйна фантазія наших керівників. Це ж саме хотілося дізнатися й про секретаря Ніжинської міської ради, радника і трьох заступників міського голови, керуючого справами, начальників управлінь освіти й житлово-комунального господарства та будівництва.

До такого мого нахабства, звісно, спонукала ще й моя «злопам’ятність», як може кому здатися. Адже наш мер привселюдно показав свою ненадійність, коли із активних соратників (був депутатом Верховної ради від партії «Народний фронт» на чолі з Арсенієм Яценюком) різко перекинувся в супротивний табір «За майбутнє», замасковано підтримуваний надто нашумілим мільярдером Ігорем Коломойським. Ради чого і з якою метою був зроблений такий карколомний фінт, образно кажучи – із квітуючої гречки у вщент захімічену кукурудзу, – це ще питання, яке залишається відкритим.

Не зациклюючись над цим, усе ж чомусь уявляється: сердечно воював за Україну, а опинився враз у супротивному окопі. Там що, надійніше?

Та облишимо ці сумніви. Вони більш душевні, а я суто про кишенні справи поцікавився. Конкретно – зверненнями!
Двома ж зверненнями отримав і однаковісіньку відповідь – на кожне звернення.

Ну, та ладно. Ми – не горді. Процитуємо і його першого заступника – Федора Вовченка. Виявляється, інформація (тобто те, що я прошу повідомити стосовно їхніх зарплат із прибавками) «не відноситься до питань пов’язаних з депутатською діяльністю та не є предметом депутатського звернення».

Овва! Якщо голосувати за бюджет, то це «відноситься», а якщо дізнатися, куди ж ідуть із цього бюджету кошти, то – зась!

Невже забули народну мудрість про вірьовочку?.. Мовляв, скільки б вона не вилася, та кінець все одно буде!
Шановні! Ніякі обставини, навіть війна, у якій опинилася наша рідна Україна, не здатні стати перепоною людям, які формують бюджет свого міста, достеменно знати: а куди ж ідуть їхні, тяжко зароблені гроші, тим більше – у такий складний для держави час?

Це ж можна запросто: нахапали-нахапали – і накивали п’ятами за бугор… Тим більше, коли містом ходять ледь не легенди про певні спроби втекти від своїх службових обов’язків…

Пан Вовченко у своїх відповідях для чогось цитує п.1 cт.13 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», який нічого не дає ні мені, ні їм для вирішення чи замовчування даного питання, бо тільки зазначає його суть. А якби подивився нижче, тобто на п.2, то там би чітко прочитав, що «Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, а також керівники правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані у десятиденний строк розглянути порушене ним питання та надати йому відповідь, а в разі необхідності додаткового вивчення чи перевірки дати йому відповідь не пізніш як у місячний строк».

А що ми маємо насправді?..

Так, відповідь нібито й надана, але в стилі знаменитого «стратити не можна помилувати». Тобто ні нашим, ні вашим. Хоча – чого ж? Їхнім вигода є! Це таки хоч яка-небудь, та все ж можливість затягнути процес переписування – в надії: а може набридне? Може, втомляться? Чи зміни в суспільстві якісь відбудуться і шалька терезів переважить на вигідніший бік?..

Пан Кодола, виставляючи перед собою свого першого заступника, насамперед мав би зважити на суто суспільний інтерес даного питання. Громада має право знати, що й куди витрачається з того, що саме вона формує, а не хтось інший. Звіту ж міського голови за 2021 рік досі не було. Була лише його імітація: на так званих закритих зборах. А мало би бути докладне звітування на відкритому зібранні!

Отже, хвилюватися є чого, як і додумувати… От, наприклад, педагогічний колектив міста… Він – доволі численний… Проте… Правдами й неправдами, умовками й страханнями, в результаті яких значна частина учителів написали заяви про нібито добровільне бажання зекономити для міста кошти у такий тяжкий час за рахунок частини їхньої зарплати. Хто і скільки – невідомо… Містом гуляють цифри від 20 до 30 відсотків.

Цікаво чи й міський голова разом зі своєю найближчою челяддю зробив подібний реверанс у бік економії бюджету Ніжина? Чи, може, він навпаки – повиписував усім космічні премії?.. З переляку, бо з чого ж іще у період тотального загальмовування ніжинської економіки?

Ні, я не роблю ніяких висновків. Нема конкретної відповіді – нема й достеменного аналізу. Зате є підозрілі чутки, припущення та цілком пристойне зацікавлення наших виборців. Адже саме вони – всьому голова і ні в якому разі зовсім не той, хто отримує це слово в назві посади, яку тимчасово займає, причому саме з волі більшості в територіальній громаді, яка взяла участь у виборах.

Прикро, та я, як депутат, опинився посередині – між тимчасовим керівництвом і постійною громадою. Розумію, що я теж тимчасовий, проте не хотілося б, так би мовити, вдарити лицем у грязь перед своїми виборцями. Хотілось би, щоб ніхто не сказав у мій бік, що помилилися, голосуючи за мене. Мовляв, він (тобто я) – ні на що не здатний, якийсь не пробивний, не рішучий, в’ялий...

Тому без бою не збираюся здаватися.
Поки що нагадаю пану Вовченку-Кодолі п.10 ст. 49 закону України «Про місцеве самоврядування», де чорним по білому написано, що «Депутат має право знайомитися з будь-якими офіційними документами, які зберігаються у відповідних органах місцевого самоврядування, та робити виписки, копіювання цих документів».
Повторюю: з будь-якими!

Бачите, тут жодного слова про якесь там відношення «до питань пов’язаних з депутатською діяльністю» та й сам «предмет депутатського звернення».

Хочу зазначити, що, отримавши нарешті конкретну відповідь, я спершу її належно проаналізую і лише тоді прийму рішення, чи придавати її гласності цілком, чи, може, обмежитися, лише певними висновками.
Поки що ж, на жаль, свідоме замовчування тільки збуджує суспільний інтерес, що аж ніяк не сприяє поверненню здорової атмосфери в повсякденне життя нашого славного Ніжина.

Віталій КУБРАК,
депутат Ніжинської міської ради кількох скликань