А спершу вони були комунією...

З нагоди споминів про розстріл соловецького етапу хотів би нагадати не тільки й не стільки про учнівство Курбаса у Рудольфа Штайнера (теософія якого мала відверто темний та контрініціастичний характер), не тільки про дотичність Курбаса до пропагандивної машини українського націонал-більшовизму й не тільки про тих українських націонал-більшовиків, які зрадили роковану УНР на користь васальної УСРР й яких було так багато серед тих, кого страчували у Сандормоху.

Хотів би нагадати про радісне святкування, про майже язичницький психоз, що був охопив й самого Зерова й учасників його гуртка, коли вони дізналися про втечу Скоропадського та про вступ Директорії до столиці. Нарбут намалював гетьманський мундир посеред святософійського майдану й вуличний пес гадив на той мундир. Якщо вірити Домонтовичу малюнок було зроблено прямо на серветці за п"яним столом. За тим же ж самим столом, Зеров та Филипович виголосили декілька надто дошкульних та брутальних епіграм на адресу й останнього гетьмана й поваленого режиму.

Георгію Нарбуту пощастило. Він помер, на диво, вчасно...

Ігор СКРИПНИК