"А чьо такова?"

Їду. Милуюся краєвидами. Погодка прекрасна. Настрій чудовий. Музичка кайфова. Така благодать на душі.

Дзііінь. Вривається в мою благодать дзвінок мобільного.
- Слухаю.
- Здравствуйцє!

Чорт. Чорт. Ну що за халепа. Ну за що мені це. Ну я ж нікого не чіпаю. Їду собі, природою милуюся...

Трубка продовжує:
- Ета мєждународная школа англійскава язика! Хатєлі би ви...
- Ви мені з росії дзвоните?
- Нєт. Пачєму. С Украіни.
- Якби з України, ви зі мною розмовляли б українською.
- Я разгаваріваю на рускам.
- Та хоч китайською. Ви мені дзвоните чи сама з собою розмовляєте? Якщо ви зі мною розмовляєте, тоді розмовляйте українською.
- А чьо такова, єслі я буду разгаварівать на рускам?

Повільно вдихаю. Повільно видихаю.
- Що такого?! - перепитую. - Вам сказати, що такого? На сході вбили 15 тисяч українців. Ті, хто продовжує нас убивати, розмовляють не українською, вони розмовляють російською. От що "такова". А тепер ви телефонуєте до мене і розмовляєте в моїй країні зі мною цією ж мовою, якою розмовляють ті, хто в нас стріляє. І після цього кажете "а чьо такова".
- Ета всьо палітіка. Нє вмєшівайтє меня в палітіку.
- Це я "вмішую" вас у політику?! Чи ви нас давно вмішали? Якою мовою кричали" путін прійді"? Може моєю, українською? Ні. Вашою, російською. Якою мовою волали "путін ввєді вайска"? Може теж українською? Ні. Знову російською. Якою мовою верещали "спасі нас от бандєровцев"? І знову російською. Так що це не я, а ви і такі як ви втягли нас в цю політику. А тепер розказуєте мені "а чьо такова?"

Трубка у відповідь: "Пі-пі-пі"...

Настрою як не було. Серце "гуп-гуп". В руках трем. У скронях біль...

От скажіть мені. Є в нашій країні десь таке місце, де бідний українець міг би сховатися, і щоб його не дістала ця іржа, ця пліснява, яка лізе у всі щілини? Є в Україні хоч десь такий куточок? Питання риторичне, бо такого закутка немає. Всюди вилізе антипко зі своїм "здраствуйтє... а чьо такова".

Лариса НІЦОЙ