8 березня – День Святослава Хороброго!
Саме цього дня, 8 березня 972 року, на острові Хортиця загинув у бою з печенігами Великий князь Київський Святослав Хоробрий.
Деякі дореволюційні історики називали його "запорожцем на київському престолі". А ось що пише Нестор–літописець у "Повісті минулих літ": Коли Святослав виріс і змужнів, став збирати воїнів хоробрих. І легко ходив у походи, мов пардус (гепард), і багато воював. У походах же не возив за собою ні возів, ні казанів, не варив м'яса, але тонко нарізавши конину чи звірину… засмаживши на вугіллі, так їв. Такими самими були й всі його воїни. І посилав у інші землі зі словами: "Хочу на вас іти…"
Менш ніж десятилітнє князювання Святослава у Києві (964–972 рр.) сповнене шумом походів і громом битв. Він прийняв владу з рук матері у складні для держави часи. Візантія, прагнучі відтіснити Русь від життєво необхідного Чорного моря, яке арабські та перські географи називали "Руським", нацьковувала на Русь кочовиків–печенігів. Хазарський каганат загрожував самому існуванню Київської держави, захопивши гирла головних водних артерій Європи – Волги й Дону, тим самим перешкоджаючи торгівлі Русі на Сході, нападаючи на давньоруські поселення, продаючи полонених у рабство. Волзька Булгарія гальмувала економічні взаємини Русі з країнами Закавказзя, Арабського Сходу та Персії.
Проблеми, які виникли у Київської Русі на міжнародній арені, вже неможливо було розв'язати мирними, дипломатичними засобами. Для їх вирішення необхідні були військові походи – звичайний на той час метод розв'язання геополітичних проблем. Це виявилося до снаги Святославу. Невипадково історики здавна порівнювали походи князя з ударами меча або шаблі. Ось цитата академіка Б. Рибакова: Походи Святослава 965–968 років являли собою наче єдиний удар шаблі, що прокреслив на карті Європи широке півколо від Середнього Поволжя до Каспія і далі Північним Кавказом і Причорномор'ям до балканських земель Візантії. Замки, що зачиняли торговельні шляхи русів, були збиті!
Князь Святослав вписав славну сторінку до героїчної книги вітчизняної військової історії. Очолені ним руські воїни переможно пройшли від Дніпра до Волги і далі до Дунаю, знищили Хазарський каганат, підкорили волзьких булгар, кавказців, ясів та касогів, успішно воювали проти, здавалось би, непереможних на той час візантійських легіонів. Тому навіть упереджений в оцінках Святослава Нестор–літописець у питанні військових походів не може не оповідати про це піднесено.
Літописець малює нам суворого воїна, що зневажав комфорт і понад усе ставив справу, якій присвятив життя – захист рідної землі від ворогів, у тому числі і шляхом агресії на землі потенційних чи дійсних противників. Вороги спонукали князя до наступальних дій. Найкращим захистом у всі часи був напад на небезпечного ворога.
Святослав – останній князь "дружинної" доби нашої історії. За своє недовге правління він розширив ранньофеодальну давньоруську державу Київська Русь до величезних розмірів. Імперія простиралася з півночі на південь від Кольського півострова до Чорного (Руського) моря, а з заходу на схід – від Балканських до Уральських гір. Решта руських князів лише втрачали свої землі. Після Святослава зникла практика "дружинного" устрою давньоруського війська, адже нащадки цього державного велетня займалися виключно обороною рідної землі, про ведення наступальних операцій, військових дій на території ворога ніхто й мови вже не вів – не було тієї мілітарної потуги. У ті далекі часи військо Святослава нараховувало під час початку походу на Візантію близько 60 тисяч воїнів! І це – в десятому столітті! Це ж як вміло треба було побудувати податкову систему Русі, щоби забезпечувати протягом тривалого часу таке величезне військо!
Святослав завжди виявляв благородство до своїх ворогів, попереджаючи, коли збирався воювати проти них. "Іду на Ви!" – такий лаконічний кодекс честі від Святослава Хороброго був і є унікальним, особливо у ті роки, коли суперники – хазари, печеніги, візантійці – нападали без попереджень.
Святослав загинув у жорстокій січі, про яку, на жаль, не написав жоден літописець. Такі літописи, вірогідно, існували, однак до нашого часу не збереглися. Цілком можливо, що їх було знищено. Але народна пам'ять сильніша від писемних джерел.
Тому сьогодні на острові Хортиця, на його північний скелястій частині, неважко знайти місце останнього бою Святослава. Над кручею стоїть обеліск; ймовірно, саме на цьому місці дав він свій останній бій. Пам'ятники Святославу є у Києві на Пейзажній алеї та на території МАУП – аж надто мало для такого велетня!..
Загибель Святослава (Радзивілівський літопис)
Євген ЛУПАКОВ
Деякі дореволюційні історики називали його "запорожцем на київському престолі". А ось що пише Нестор–літописець у "Повісті минулих літ": Коли Святослав виріс і змужнів, став збирати воїнів хоробрих. І легко ходив у походи, мов пардус (гепард), і багато воював. У походах же не возив за собою ні возів, ні казанів, не варив м'яса, але тонко нарізавши конину чи звірину… засмаживши на вугіллі, так їв. Такими самими були й всі його воїни. І посилав у інші землі зі словами: "Хочу на вас іти…"
Менш ніж десятилітнє князювання Святослава у Києві (964–972 рр.) сповнене шумом походів і громом битв. Він прийняв владу з рук матері у складні для держави часи. Візантія, прагнучі відтіснити Русь від життєво необхідного Чорного моря, яке арабські та перські географи називали "Руським", нацьковувала на Русь кочовиків–печенігів. Хазарський каганат загрожував самому існуванню Київської держави, захопивши гирла головних водних артерій Європи – Волги й Дону, тим самим перешкоджаючи торгівлі Русі на Сході, нападаючи на давньоруські поселення, продаючи полонених у рабство. Волзька Булгарія гальмувала економічні взаємини Русі з країнами Закавказзя, Арабського Сходу та Персії.
Проблеми, які виникли у Київської Русі на міжнародній арені, вже неможливо було розв'язати мирними, дипломатичними засобами. Для їх вирішення необхідні були військові походи – звичайний на той час метод розв'язання геополітичних проблем. Це виявилося до снаги Святославу. Невипадково історики здавна порівнювали походи князя з ударами меча або шаблі. Ось цитата академіка Б. Рибакова: Походи Святослава 965–968 років являли собою наче єдиний удар шаблі, що прокреслив на карті Європи широке півколо від Середнього Поволжя до Каспія і далі Північним Кавказом і Причорномор'ям до балканських земель Візантії. Замки, що зачиняли торговельні шляхи русів, були збиті!
Князь Святослав вписав славну сторінку до героїчної книги вітчизняної військової історії. Очолені ним руські воїни переможно пройшли від Дніпра до Волги і далі до Дунаю, знищили Хазарський каганат, підкорили волзьких булгар, кавказців, ясів та касогів, успішно воювали проти, здавалось би, непереможних на той час візантійських легіонів. Тому навіть упереджений в оцінках Святослава Нестор–літописець у питанні військових походів не може не оповідати про це піднесено.
Літописець малює нам суворого воїна, що зневажав комфорт і понад усе ставив справу, якій присвятив життя – захист рідної землі від ворогів, у тому числі і шляхом агресії на землі потенційних чи дійсних противників. Вороги спонукали князя до наступальних дій. Найкращим захистом у всі часи був напад на небезпечного ворога.
Святослав – останній князь "дружинної" доби нашої історії. За своє недовге правління він розширив ранньофеодальну давньоруську державу Київська Русь до величезних розмірів. Імперія простиралася з півночі на південь від Кольського півострова до Чорного (Руського) моря, а з заходу на схід – від Балканських до Уральських гір. Решта руських князів лише втрачали свої землі. Після Святослава зникла практика "дружинного" устрою давньоруського війська, адже нащадки цього державного велетня займалися виключно обороною рідної землі, про ведення наступальних операцій, військових дій на території ворога ніхто й мови вже не вів – не було тієї мілітарної потуги. У ті далекі часи військо Святослава нараховувало під час початку походу на Візантію близько 60 тисяч воїнів! І це – в десятому столітті! Це ж як вміло треба було побудувати податкову систему Русі, щоби забезпечувати протягом тривалого часу таке величезне військо!
Святослав завжди виявляв благородство до своїх ворогів, попереджаючи, коли збирався воювати проти них. "Іду на Ви!" – такий лаконічний кодекс честі від Святослава Хороброго був і є унікальним, особливо у ті роки, коли суперники – хазари, печеніги, візантійці – нападали без попереджень.
Святослав загинув у жорстокій січі, про яку, на жаль, не написав жоден літописець. Такі літописи, вірогідно, існували, однак до нашого часу не збереглися. Цілком можливо, що їх було знищено. Але народна пам'ять сильніша від писемних джерел.
Тому сьогодні на острові Хортиця, на його північний скелястій частині, неважко знайти місце останнього бою Святослава. Над кручею стоїть обеліск; ймовірно, саме на цьому місці дав він свій останній бій. Пам'ятники Святославу є у Києві на Пейзажній алеї та на території МАУП – аж надто мало для такого велетня!..
Загибель Святослава (Радзивілівський літопис)
Євген ЛУПАКОВ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |