26 червня. Почалося закріпачення робітників у СРСР (1940)
У Радянському Союзі не тільки перетворили на рабів селянство (через колективізацію, розкуркулення і Голодомор), але й примудрилися перетворити на кріпаків інший «оплот» влади – робітників.
26 червня Президія Верховної Ради СРСР видала указ «Про перехід на восьмигодинний робочий день, на семиденний робочий тиждень і про заборону самовільного уходу робітників і службовців із підприємств та установ» (карна відповідальність за запізнення на роботу більше як на 21 хвилину).
На годину збільшувалася тривалість робочого дня (а для службовців установ і тих, хто досягнув 16-и років, – навіть на дві години!), при цьому зменшувалася кількість вихідних – раніше існували шестиденки (5 днів робочих, шостий – вихідний), тепер вихідним був лише кожен сьомий день (неділя).
Але справжньою «родзинкою» стали пункти про заборону самовільного уходу робітників і службовців із підприємств та установ, а також про самовільний перехід із однієї установи (підприємства) в іншу. Оце й було запровадженням справжнього кріпосного права. Порушення цього пункту каралося обов’язковим тюремним ув’язненням на термін від 2-х до 4-х місяців. За прогул карали виправними роботами по місцю роботи на термін до 6-и місяців. Народним судам пропонувалося всі подібні справи розглядати в 5-денний термін, а вироки виконувати негайно.
Указ вступав у силу наступного дня (27 червня). Всього по цьому указу засуджено понад 3 млн осіб.
Зауважимо, що СРСР до 22 червня 1941-го не визнавав себе учасником Другої світової війни, тож за радянськими шаблонами подібні драконівські закони приймалися у мирний час. Паралельно зростали норми виробітку, знижувалися розцінки, а для колгоспників невиконання мінімуму трудоднів призводило до кримінального переслідування.
І саме в цей час особливої популярності набула пісня «Широка страна моя родная», написана Василем Лебедєвим-Кумачем та Ісааком Дунаєвським для фільму «Цирк» (1936 р.), із словами: «Я другой такой страны не знаю, где так вольно дышит человек».
Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті
за інф. Європейська Україна
26 червня Президія Верховної Ради СРСР видала указ «Про перехід на восьмигодинний робочий день, на семиденний робочий тиждень і про заборону самовільного уходу робітників і службовців із підприємств та установ» (карна відповідальність за запізнення на роботу більше як на 21 хвилину).
На годину збільшувалася тривалість робочого дня (а для службовців установ і тих, хто досягнув 16-и років, – навіть на дві години!), при цьому зменшувалася кількість вихідних – раніше існували шестиденки (5 днів робочих, шостий – вихідний), тепер вихідним був лише кожен сьомий день (неділя).
Але справжньою «родзинкою» стали пункти про заборону самовільного уходу робітників і службовців із підприємств та установ, а також про самовільний перехід із однієї установи (підприємства) в іншу. Оце й було запровадженням справжнього кріпосного права. Порушення цього пункту каралося обов’язковим тюремним ув’язненням на термін від 2-х до 4-х місяців. За прогул карали виправними роботами по місцю роботи на термін до 6-и місяців. Народним судам пропонувалося всі подібні справи розглядати в 5-денний термін, а вироки виконувати негайно.
Указ вступав у силу наступного дня (27 червня). Всього по цьому указу засуджено понад 3 млн осіб.
Зауважимо, що СРСР до 22 червня 1941-го не визнавав себе учасником Другої світової війни, тож за радянськими шаблонами подібні драконівські закони приймалися у мирний час. Паралельно зростали норми виробітку, знижувалися розцінки, а для колгоспників невиконання мінімуму трудоднів призводило до кримінального переслідування.
І саме в цей час особливої популярності набула пісня «Широка страна моя родная», написана Василем Лебедєвим-Кумачем та Ісааком Дунаєвським для фільму «Цирк» (1936 р.), із словами: «Я другой такой страны не знаю, где так вольно дышит человек».
Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті
за інф. Європейська Україна
Читайте також |
Коментарі (0) |