Хай завжди світить сонце у ваші віконця

Минулої суботи у Прилуках відбулась приємна церемонія передачі багатодітній родині Галутіних ключів від придбаного доброчинцями будинку.

Про власний будинок родина мріяла давно. А до останнього часу Віра та Сергій Галутіни зі своїми вісьмома неповнолітніми дітьми жили в… одній найманій кімнаті. Міська влада намагалася вирішити проблему багатодітної родини, підшукуючи відповідне житло. Розв’язати проблему допоміг щасливий випадок, що стався, як не парадоксально, у «чорну» п’ятницю 13 лютого. Саме тоді проходила одна із чисельних сесій міської ради, на якій виступив Сергій Галутін, батько родини, і попросив допомогти придбати будинок, який сім’я вже на той час підшукала.

На потребу родини Галу-тіних у власному житлі відгукнулись відомий меценат, Почесний громадянин м.Прилуки Юрій Коптєв та депутат Чернігівської обласної ради Анатолій Мірошниченко. За 35 тисяч доларів США вони купили родині 4-кімнатний будинок з присадибною ділянкою і господарськими приміщеннями по вулиці Авіації.

А потім ще прийшли і на вхідчини. І не з порожніми руками: багатодітній сім’ї подарували ще холодильник, газову плиту, душову кабінку. Міськвиконком допоміг з поточним ремонтом.
А вхідчини перетворилися на справжнє родинне свято якщо не міста, то вулиці – це вже точно. Зійшлися майбутні сусіди (а люди на вулиці, кажуть, живуть гарні).

Божої милості родині, благодаті дорослим і малим Галутіним зичили Юрій Коптєв та Анатолій Мірошниченко. Вони і вручили господарям ключі та документи на будинок. Міський голова Прилук Юрій Беркут теж прийшов привітати щасливих новоселів і від міської ради вручив їм пилосос, а від своєї родини – Євангеліє.

Віншувальних пісень співала знана у Прилуках «Горлиця». «Щоб обминали болі і тривоги ваші нові пороги…». Жінки вручили дітям «миску жита – щоб було де жити», господарю «відро цілющої води – щоб не знали біди», а господині «квіти – щоб на них були схожі ваші діти»…

А вони й справді – мов сонячні квіточки посеред весняної вулиці. Трохи збентежені велелюдністю та увагою дорослих. Щоправда, тільки семерко – Володя відпочиває в «Артеку» і повернеться вже в новий дім. Найменшенька Оля трохи повередувала у батька на руках, а потім притулилася до маминого плеча і почала дрімати, незважаючи навіть на гучні музики. Світланка, Люда, Сашко, Катруся, На-дійка та Люба мерщій метнулися розглядати кімнати, двір та все допитувалися у матері: «А ми можемо вже тут жити?».

«Відсьогодні – можемо», – розвіювала недовіру малих Віра Андріївна. І у вікнах затишного теплого дому засяяло чи то сонечко, яке саме розгулялося грайливим теплом серед холодної весни, а чи просто засвітилися усмішками дитячі личка.

В.ВАСИЛЕНКО,
Газета «Прилуччина» від 3 квітня 2009 року