Шарль де Ющенко

„І ось я йду, схвильований і водночас спокійний, серед юрби, чию радість неможливо описати, йду, супроводжуваний громом голосів, які викрикують моє ім’я, намагаючись охопити поглядом кожну хвилю цього людського приливу, щоб увібрати в себе всі ці лиця, час від часу піднімаю і опускаю руки, відповідаючи на вітання. Це хвилина, коли відбувається диво, коли пробуджується національна свідомість, коли Україна робить один із жестів, що осявають своїм світлом нашу багатовікову історію...
А я серед цієї бурі – я відчуваю, що на мене покладена місія, яка набагато перевершує те, що я заслужив, — місія бути знаряддям долі...”

Ця цитата, як ви, певно, подумали, може належати єдиному українському політику – Віктору Ющенку. Тут – і картина Помаранчевої революції зі скандуваннями „Ю-щен-ко!”, тут і місія обраності, в якій звинувачують зараз того ж таки Ющенка.

Мушу розчарувати читача: цитата належить Шарлю де Ґоллю, знаменитому генералу і президенту Франції. Тільки, звісно, я зробив у його цитаті з „Військових мемуарів” одну шкоду: слово „Франція” замінив на „Україна”. А решта – все один до одного.

Скажімо, зараз багато хто дивується, як Ющенко палить собі мости для обрання ще раз Президентом. Наївні, його сьогочасна політична метушня турбує найменше – він державний діяч, а не просто політичний. Генералу де Ґоллю, коли він виступав проти проекту Конституції 1946 року, також говорили: «Виступаючи проти Конституції, ви знищуєте шанси на своє обрання президентом Республіки». Генерал відповідав: «Можливо, я й буду переможений. Та протягом всього свого життя я отримував поразки на початку, щоб перемогти в кінці».

Генерал повернувся до влади 1958 року — тоді, як у Франції запанувала економічна криза. Зупинене метро, електропоїзди, масові страйки зупинили рух повсюди. Навіть паризький готель „Матіньйон”, резиденція кандидата на пост глави уряду, освітлювався восковими свічками. До речі, тільки 13 із кожних ста французів на початку року висловлювались за повернення де Ґолля. Тому мене зовсім не дивує стійка нехіть Ющенка чути про падіння свого рейтингу.

Коли ж заговорили про світову фінансову кризу – що ми почули від основних політичних гравців України? „Красівая Юля” по-лисячи вправно переклала всю відповідальність на Національний банк та Раду національної безпеки і оборони, лишивши собі тільки 10 відсотків відповідальності. Донецький „братан” щось бубонів про „помаранчеву чуму”. Розчаровані праві, як Юрій Костенко, меланхолійно передрікають не економічну кризу, а катастрофу з мільйонами безробітних, невиплатами зарплат бюджетникам. І тільки Президент Ющенко взявся „розрулювати” ситуацію – проекти законів про зупинку росту соціальних виплат, про скорочення на 20 відсотків чиновницької орди, про гарантування до 100 тисяч банківських вкладів, вимога до Нацбанку стримати зростання долара і падіння гривні. Де Ґолля оголошували „людиною кризи”, як зараз Ющенка вправі можна буде оголосити „кризовим менеджером”. Щоправда, сумнівно, щоб Ющенку вистачило сміливості де Ґолля завантажити корабель доларовими папірцями і відтарабанити їх до США з вимогою заміни гарантованим золотом. Американці, до речі, вимогу нахабного генерала виконали, бо забоялися інших кораблів, вантажених пустою американською валютою.

Великий француз цікаво оцінював своїх „любих друзів”: «Я не люблю соціалістів, оскільки вони не соціалісти. Я не люблю МРП, оскільки вони саме МРП. Я не люблю моїх соратників, оскільки вони люблять гроші...»

«Французи, — зітхав скрушно старий генерал, — не мають більше великих національних устремлінь. Вони думають про свій життєвий рівень, що не є національним завданням. А в той час є країни, які менше думають про життєвий рівень, підкорюючи світ. Вони завоюють його, навіть не воюючи”. Не пізнаєте риторики Ющенка?

Крім того, що Шарль де Ґолль є улюбленим державним діячем Віктора Ющенка, вони обоє ще й схожі – такі ж високі, трохи нескладні, щоправда, до носатого француза українцеві далеко. Обоє були вірними прихожанами своїх церков. На обох були замахи – в генерала стріляли, Ющенка – труїли (здрібніли вороги!). Обоє мали на меті велич своїх націй.

Від Ющенка хтось заїкається чекати дострокових президентських виборів? Їм відповів де Ґолль: «Я отримав свій мандат від народу і я його виконаю... Я розпускаю сьогодні Національні збори» (читай – Верховну Раду).

Як тільки не обзивали Шарля де Ґолля – і „Конетаблем” (це щось на зразок нашого міліціянта), і старим дурнем, якого пора здати в музей... Обзивають і Ющенка. Франція досі вважає свого генерала найвидатнішим французом. Ющенка оцінять не скоро. Але оцінять. Якщо українці будуть нацією, а не мільйонами споживачів.

Василь ЧЕПУРНИЙ