Стежками України: свіжий погляд. Край воронця і маків

Нещодавно мені довелось побувати на північній Луганщині. Окраса цього краю — річка Айдар, що в перекладі з тюркської значить «свята річка». Ще 1686 року на береги Айдару прибули переселенці з Чернігівщини. Відчуття поліського довкілля прив’язало їх до цієї землі.

Тихоплинний Айдар несе свої води Сіверському Дінцю, збираючи їх протягом 256 кілометрів, в’ється широкою долиною серед лісових пейзажів, поміж очеретами та луками. Лівий берег ріки низинний і піщаний, правий — високий, порізаний глибокими ярами серед крейдяних відслонень. Ширина річки 20 — 60 метрів, на перекатах 7 — 10 м, глибина — від одного до семи метрів. Колись тут було кілька водяних млинів, залишки яких ще видно й сьогодні.

Новопсков, колишня Закам’янка, що розкинувся на лівому низинному березі річки, був заснований вихідцями з Придніпров’я. Псковський кірасирський полк, що був присланий царатом на придушення повстання Кіндрата Булавина, послужив причиною перейменування містечка. Після зруйнування Запорізької Січі відбулось насичення півдня військовими поселеннями. Був створений особливий округ переселенських військ під командуванням генерала від кавалерії І.О.Вітта — сина відомої Софії, в пам’ять про яку в Умані залишився чарівний парк «Софіївка».

Своєрідна геологія краю. Відклади крейдяного періоду в долині річки Айдар мають товщину 300 — 500 м. Це обумовило відкладання крейди, мергелю, вапняку, піщаників. Відкладення крейди в долині Айдару сягають трьохсот метрів. У багатьох місцях вона виходить на поверхню землі.

У глибинах землі зберігаються поклади води, подібної до миргородської. Вулканічні процеси та рух земної кори захопили води давнього моря. Залишки морської води, розбавлені прісною, мають високу мінералізацію і є цілющими в лікуванні травного тракту. Діє кілька свердловин, в яких добувають воду.

Новопсков завдяки природним особливостям став курортним містечком загальнодержавного значення з красивою назвою санаторію — «Перлина». Взагалі Приайдар’я, зі своїми можливостями — екологічно найчистішою в цьому краї рікою, прекрасними хвойними і листяними лісами, чудовими ландшафтами та цілющою мінеральною водою — є справжнім курортним Донбасом. Підтвердженням може бути недобудований великий лікувальний корпус, у кабінетах якого через безгосподарність і злодійство кучмистів вже виросли сосни вище людського зросту. Слава Богу, кучмівщина канула в небуття, і корпус, вірю, буде добудований, що значно розширить можливості оздоровлення.

Дорога від Луганська до Новопскова йде по Старобільському плато, яке має нахил до Сіверського Дінця. Обабіч пробігають соснові гаї, видніються листяні лісостани, де переважає дуб та часто трапляються ясен, клен, липа, вільха, береза й верба, а в підліску — глід, терен, калина. До п’ятдесяти відсотків лісів складаються із хвойних порід. Взагалі в басейні Айдару — 1500 видів рослин, з них 160 — лікарських. Узяті під охорону лілея, конвалія, всі фіалки. Варта особливої уваги півонія тонколиста або, воронець. Багаторічна рослина, квітування якої викликає подив: червоні квіти, мов краплини крові, світяться на зеленій траві.

У Луганській області, де по три — чотири місяці не буває опадів, екстремальний клімат з частими посухами та пиловими бурями, ліс — це необхідність. Лісистість області десять відсотків, що недостатньо. Водночас землі Луганщини на вісімдесят відсотків еродовані. Це — піски, крейдяно-мергелеві відклади, змиті землі, кам’яні розсипи, яружно-балкові землі. Отже, ліси стабілізують клімат, покращують ґрунти, захищають ниви.

Луганщина найбільше створює лісів, щороку — понад чотири тисячі гектарів. Лісу садять більше, ніж вирубають. Спеціалісти галузі й місцеве населення сходяться на тому, що ліс повинен бути державним, бо вважають, що в приватних лісах будуть тільки рубки доходу, замість рубок догляду.

У давнину на просторах дикого поля бродили величезні табуни тарпанів, водились тури — предки сучасних корів, паслись сайгаки. Їх винищили. Але завдяки природоохоронним заходам лісівників дикими звірами наповнені місцеві ліси й поля. Красиві байрачні урочища, що чергуються з нивами й луками, служать добрим місцем поселення диких тварин. Сьогодні багато зайців, які є основним об’єктом полювання. Область багата на бабака.

Старобільщина має свій досвід заліснення пісків. Сосновий ліс Старобільського лісництва площею триста гектарів, створений у 1903 — 1904 роках лісомеліоратором Яковом Будковим, став доброю пам’яттю великим ентузіастам лісової справи. Бір посаджено для закріплення рухливих пісків, що засипали Старобільськ. Ґрунт готували шляхом наорювання борозен плугом в упряжці дванадцяти пар волів. Я.Будков посадив сад і виноградники на крейдяних терасах над Айдаром. Випробував багато деревних рослин, довів, що мергелеві відклади Луганщини придатні для вирощування лісу. Потім він керував озелененням Дніпрогесу крупномірними саджанцями (15 — 20 років) з грудкою землі. Після завершення цих робіт був запрошений у Москву на посаду головного озеленювача міста з наданням квартири на Тверській.

У мисливському відношенні господарство має дві бази. Перша — оригінальні мисливські угіддя поблизу села Лиман. Унікальний каскад із п’яти озер площею сімсот гектарів та чотириста гектарів боліт, де водяться качки, гуси, лисуха, різні кулики, гніздяться лебеді, залітає огар. У день відкриття полювання на лиманських угіддях буває майже тисяча мисливців — місцевих та приїжджих шахтарів і металургів, які практично всі мають трофеї. Друга мисливська база на копитних та малих звірів розміщується в урочищі Брянський ліс Новопсковського лісництва, де є будинок мисливця та криниця з джерелом. Водиться тут сотня косуль, майже стільки диких свиней, живуть лосі та бабаки, але основним мисливським об’єктом є заєць-русак. Ландшафт «ліс — поле — ліс» — найпривабливіше місце для русака.

З болем у серці довелось бачити понівечені села, зруйновані колгоспи, тваринницькі ферми і фабрики. Шокують украй занедбані ферми, де зяють вікнами будівлі, поруйновані колгоспні садиби й контори. Мертве громаддя бетону, що дуже вселяє сум, від будівель гігантської качиної фабрики, яка постачала дієтичне м’ясо всьому Донбасу. Тепер труїмося ніжками Буша, яких американці, навіть під загрозою голоду, не збираються їсти. Не чути всесвітньовідомої Айдарської перепелиної фабрики, що давала перепелячі яйця — смачний, дієтичний і цілющий продукт.

Вважаю за доцільне згадати мовне питання, яке мусолять збанкрутілі політики, втягуючи несвідомих людей у цю негідну справу. Прихильники двомовності намагаються довести, що Луганщина російськомовна. Поїздивши по північній частині області, впевнився в надуманості проблеми, яку порушують вороги української державності, шовіністично налаштовані зайди та деякі поселенці часів геноциду, які збагатились на смертях українців. Дійсно, деяка частина молоді розмовляє суржиком, що зовсім не російська мова, яку тільки раз довелося почути від одного старика. Місцями мова українська збереглася навіть краще, ніж на Полтавщині.

Українська — найдавніша і найрозвинутіша мова світу. Такий цікавий факт. У Британській енциклопедії записано, що «англійська та більшість індоєвропейських мов походять з прадавньої мови, якою розмовляли п’ять тисяч років тому в Оріані предки українців». Російська ж мова почала створюватись на основі нашої рідної мови після виникнення Московського царства, близько шестисот років тому. Становлення її відбувалось переважно через калічення українських слів та перекручення їх змісту. У російській мові, як вказує академік Російської академії наук Трубачов, — 58,5% українських запозичень та 29,5% слів загальнослов’янських.

… У Черемховому яру щовесни розквітають воронці та маки. Першими заселяли айдарські землі чоловіки, що тікали від російського та польського гноблення. На новому місці не вистачало жінок для сімейного життя. Молоді козаки осинівської сотні робили «дівочі» походи на Полтавщину, звідки приводили наречених. Інші одружувались на молодих вдовах. Татарські ясирники частенько, ховаючись по ярах біля доріг, вижидали живу здобич. Часто відбувались військові сутички. Одного разу, коли верталось із Полтавщини декілька козацьких пар, на них поблизу айдарських круч напала велика зграя кінних татар. Молодята вимушені були стати в нерівний бій у тісному і незручному Черемховому яру. Вони кинулись на ворога, рубаючи татар шаблями, поражаючи вогнем пістолів. Усі вони, хоч і пораненими, стали переможцями. Але там, де пролились краплі козацької крові, виріс воронець, а де пролилась дівоча кров — щовесни розквітають маки. Так залишилась згадка про палке кохання і хоробрість козацьку.
На фото: річка Айдар.

Михайло КУРДЮК,
с. Тростянець,
Ічнянський район,
Чернігівська область