«Кожне сільце має своє слівце». Конкурс завершився
Торік «Сіверщина» оголосила конкурс під такою назвою, і він викликав неабияку цікавість наших читачів та передплатників. Протягом кількох місяців ми друкували листи з діалектизмами різних районів області. Рік завершився. Настав час підбити підсумки. Отже, за участь у конкурсі і цікаві листи нагорджуються:
Алла САГАНЬ, студентка Чернігівського педуніверситету, — книгою від товариства «Просвіта» та аудіодисками;
М.РОСОЛ (с.Клюси Щорського району), Л.ПОВОЗНИК (смт Куликівка), Анастасія ЗАВАДА (с.Хотіївка Корюківського району), Віктор ЛЕПЕСА (смт Березна Менського району), В.ТИМОЩЕНКО (м.Чернігів), Олена ХОМАЗЮК (м.Городня) — книгами від «Просвіти».
Сувенірами від «Просвіти» та «Сіверщини» нагороджуються:
Віктор ХОМЕНКО (м.Носівка), Ніна ВОЄДИЛО (смт Ріпки), Валентина ГОЛУБЧИКОВА (с.Лопатні Ріпкинського району).
Відзнаки можна отримати в редакції «Сіверщини» у робочий час протягом січня – лютого. Телефон для довідок: 4-92-83 (контактна особа — Наталія Іванівна).
* * *
А ми дякуємо всім нашим читачам, які навели стільки цікавих слів своєї говірки і розповіли цікаві історії. Ось, приміром, уривок з листа Валентини Голубчикової із с.Лопатні на Ріпкинщині: «По-різному тлумачать назву нашого старовинного села Лопатні. З історичнх документів відомо, що був такий острів, який омивався водами Дніпра, і назва йому була Лопатнівський. Кругом села було безліч озер та урочищ з лісами зі старовинними назвами. Названня деяких вже ніхто не може пояснити, а звучать вони на нашому діалекті так. Озеро біля Дніпра — Людямля (до речі, озеро вимовляється як возеро). Довкола села є озера Тростяніца, Чемерати, Лєдіще, Благовещенская, Пєравал, Святоє, Курілава, Вілаватає, Пагони та ін. Ліси звуться: Машки, Градки, Плющи, Вєлнош. Урочища — Прибар, Вуоскі, Мікуліха, Градіцкає, Сінскоє, Поташнєє та ін. Це давні назви, їх ніхто не міняв віками. Та що там назви! Вся наша мова особлива!»
А Ніна Воєдило із Ріпок розповідає, окрім наведених різноманітних слів, ще й таку бувальщину із с.Сиберіж на Ріпкинщині: «Одній бабусі треба було доїхати з райцентру до свого села. Вийшла вона на трасу і стала голосувати. Зупинилася машина, і шофер погодився підвезти бабусю до села. Шофер був нетутешній. Коли стали під’їжджати до села, бабуся закричала: «Лє пня астанаві!» Шофер сердито відповів: «Я нє лєпня! Гдє вам остановіть?» Бабуся знову: «Лє пня! Лє пня!» На щастя, серед пасажирів був чоловік, який пояснив шоферу, що хоче бабуся. Пень, звісно, вони давно вже проїхали. Але бабуся дякувала шоферові, що довіз до села.
А в селі Сиберіж старі люди говорять: «Лє пня» (біля пня), «лє двору» (біля двору), «кала хати» (біля хати), «кала калодєзя» (біля колодезя) тощо.
Отже, бережіть свою говірку! Записуйте! Плекайте! Залишайтеся із «Сіверщиною»! До нових конкурсів!
| Коментарі (0) |