Наркокредит

Сім’я з Чернігова в 2004 році виїхала на постійне місце проживання за межі України. У Чернігові залишилися донька, зять та маленький онук. Батьки приїхали в гості до дітей в липні 2006 року. Вони звернули увагу на дивну поведінку своїх дітей. До того ж виявилось, що у них з’явилися борги перед одним ломбардом і двома кредитними спілками на суму 28 тисяч грн. Батьки виплатили перший борг.

Коли батьки приїхали на святкування Нового 2007 року, діти підготували їм «подарунок» — зізнання у вживанні наркотиків та 23 кредитні договори, оформлені на доньку, на зятя та їхніх друзів. Сума боргу зросла в 5 разів і становила вже 136 тис.грн. Хто ж були кредитори? Старі липневі знайомі – ломбард та дві кредитні спілки. До них приєдналися нові учасники – три кредитні спілки, сім банків, троє знайомих дітей. Як кажуть, процес пішов!

Перед батьками постало три проблеми: як зупинити вживання дітьми наркотиків, де взяти гроші, щоб погасити борги, як перекрити канали фінансування? Не маючи повного уявлення про страшну хворобу сучасного суспільства — наркоманію, батьки поділили думку багатьох наших співвітчизників про те, що наркоман – це не хвора людина, а ледацюга, безвідповідальна особа, людина, що не знає, чим себе зайняти. Вони пішли тим шляхом, який до них пройшли тисячі родичів наркоманів.

Два тижні діти перебували під наглядом, кожного дня запевняючи батьків, що із вживанням наркотиків покінчено. Батьки, у свою чергу, почали думати про те, аби ніхто не дізнався, що їхні діти — наркомани, як розв’язати проблеми з кредитами, де взяти гроші, щоб погасити борги дітей.

Розв’язання третьої проблеми (перекриття каналів фінансування) оригінальністю не відзначилось: при виплаті кредитів батьки попередили «фінансистів» наркоторгівлі про те, щоб їхнім дітям кредитів більше не надавали. З людьми, котрі дали в борг дітям, трохи простіше – з них батьки взяли письмові розписки-попередження.

Незабаром (у вересні 2007 року) передноворічна історія повторилася, але в геометричній прогресії, з новими кредитними договорами. Із старих «фінансистів» з гри не вийшов ніхто: ні ломбард, ні п’ять кредитних спілок, ні сім банків. Та й двоє знайомих дітей залишились у справі. Запах здобичі приманив ще п’ять банків. Ставки поповзли вгору – загальна сума боргу зросла від 136 до 226 тис. грн.

У батьків після шоку починається прозріння. Побачивши, що їхні попередні дії призвели до результатів зі знаком мінус, вони змінили тактику на протилежну. По-перше, звернулися до наркологічного центру і почали лікування дітей. По-друге, продали квартиру дітей і розрахувалися зі своїми кредиторами – людьми, що дали їм гроші для погашення попередніх кредитів дітей. По-третє, відмовилися виплачувати всім «фінансистам» «гонорари».

Після цих дій посипався цілий шквал претензій та позовів від кредитних союзів та банків до дітей, їхніх батьків з вимогою повернути кредити та відсотки по них. Діти отямилися, злякалися, що з цієї історії їм живими не вийти, і подались «у біга».

Майже кожного дня до квартири батьків приходили представники кредиторів з вимогою погашення боргів, телефон розривався від дзвінків невідомих. Сьогодні за фактами заборгованості порушено ряд кримінальних справ за ознаками шахрайства (стаття №190 Кримінального кодексу України), одні знаходяться в судах, а інші — в стадії розгляду.

Батьки ставлять питання собі та іншим, на які важко отримати відповідь. Як могли їхні діти стати злочинцями, шахраями? Згідно із законом шахрайство – це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Це вчинення дієздатною особою усвідомлених дій з метою незаконного отримання матеріальної вигоди (можна вважати наркоманів дієздатними). На думку батьків, їхні діти усвідомлених дій не вчиняли. У двох банках, коли отримували позику, вони просто втратили свідомість. Не дивлячись на це, кредити їм були видані.

Як же розуміти такі дії банку: може, це некомпетентність працівників банку, їхня злочинна недбалість, а може, кредитори навмисно видали кредити, знаючи, що батьки все одно знайдуть спосіб розрахуватися? І тут постає питання: ХТО ВСЕ Ж ТАКИ ШАХРАЙ?

Кредитори, доводячи свою правоту, спираються на те, що вони не зобов’язані перевіряти стан здоров’я клієнтів. Але чи повністю вони виконують та дотримуються внутрішньо-відомчих інструкцій, коли видають кредити фізичним особам?

Нині в цьому питанні все-таки варто внести відповідні зміни до законодавства. Вже існують певні пропозиції, але вони не знаходять підтримки. Бажано, щоб самі кредитні установи висловили свою думку.

За сучасних темпів поширення наркоманії не можна залишатися байдужим. Ніхто не застрахований від цієї хвороби суспільства. А законодавство дозволяє банкам щедро фінансувати наркоторгівлю. Досить, треба зупинитися. Невідомо, чиїх близьких сьогодні, завтра занапастить наркоманія.

Дмитро БАХАРЄВ,
Віктор РУДЕНКО —
члени громадської організації
«За справедливість».
м.Чернігів.[r]