Правий погляд: зраду інтересів виборців варто лікувати виборами
Перехід від президентсько-парламентської до парламентської моделі державного устрою України ще більше загострить проблему зради партійних інтересів депутатами рад різного рівня.
Про це свідчить і практика застосування імперативного мандату для депутатів місцевих рад. І це лише перша спроба на законодавчому рівні розпочати організаційну перебудову політичних партій після внесення змін у Конституції України у 2004 році.
Що нас чекає у майбутньому?
Вважаю, що слід очікувати ще більшого утаємничення внутрішньопартійних проблем від виборців, подальшої фюрерізації мегапартій та остаточної деградації «нелівих» ідеологічних ще досі більш-менш демократичних партій.
Без сумніву, з введенням жорсткого імперативного мандату для депутатів місцевих рад, так звані партійні спонсори можуть не хвилюватися, аж до наступних виборів через 5 років, за свої дивіденди від вкладених у політбізнес коштів. Більше того, навіть, зовсім не ризикувати - припинити фінансування „ненадійних”, тобто більш-менш демократичних партій. Це – найкоротший шлях до створення мафіозно-олігархічної двопартійної системи.
Можливою альтернативою цьому може бути приклад демократичних країн: щорічне проведення виборів з обов’язковим розведенням у часі виборів до місцевих рад різних рівнів та(або) обрання депутатів місцевих рад на менший термін. Наприклад, на два роки - до сільських, селищних, міських, районних рад та на три роки - для обласних рад та міст, що є обласними центрами. Таким чином, політичні партії не тільки з часом зможуть позбутися найспритніших „зрадників” і засилля в партійних списках депутатів-бізнесменів, але й будуть вимушені дуже прискіпливо підбирати кандидатів у депутати на кожні вибори. Самі ж вибори в Україні перетворяться в процес, а не акцію раз на 5 років. В наслідок цього існуючі партії будуть вимушені перетворитися у дійсно політичні партії, а не виборчі проекти одноразового використання.
Щодо потреби додаткових коштів на проведення виборів щорічно, то варто не забувати, що витрати на будь-яку дійсно парламентську модель устрою держави для суспільства більші, ніж на президентську(монархічну). Невже, демократія того не варта?
Сергій СОЛОМАХА
Про це свідчить і практика застосування імперативного мандату для депутатів місцевих рад. І це лише перша спроба на законодавчому рівні розпочати організаційну перебудову політичних партій після внесення змін у Конституції України у 2004 році.
Що нас чекає у майбутньому?
Вважаю, що слід очікувати ще більшого утаємничення внутрішньопартійних проблем від виборців, подальшої фюрерізації мегапартій та остаточної деградації «нелівих» ідеологічних ще досі більш-менш демократичних партій.
Без сумніву, з введенням жорсткого імперативного мандату для депутатів місцевих рад, так звані партійні спонсори можуть не хвилюватися, аж до наступних виборів через 5 років, за свої дивіденди від вкладених у політбізнес коштів. Більше того, навіть, зовсім не ризикувати - припинити фінансування „ненадійних”, тобто більш-менш демократичних партій. Це – найкоротший шлях до створення мафіозно-олігархічної двопартійної системи.
Можливою альтернативою цьому може бути приклад демократичних країн: щорічне проведення виборів з обов’язковим розведенням у часі виборів до місцевих рад різних рівнів та(або) обрання депутатів місцевих рад на менший термін. Наприклад, на два роки - до сільських, селищних, міських, районних рад та на три роки - для обласних рад та міст, що є обласними центрами. Таким чином, політичні партії не тільки з часом зможуть позбутися найспритніших „зрадників” і засилля в партійних списках депутатів-бізнесменів, але й будуть вимушені дуже прискіпливо підбирати кандидатів у депутати на кожні вибори. Самі ж вибори в Україні перетворяться в процес, а не акцію раз на 5 років. В наслідок цього існуючі партії будуть вимушені перетворитися у дійсно політичні партії, а не виборчі проекти одноразового використання.
Щодо потреби додаткових коштів на проведення виборів щорічно, то варто не забувати, що витрати на будь-яку дійсно парламентську модель устрою держави для суспільства більші, ніж на президентську(монархічну). Невже, демократія того не варта?
Сергій СОЛОМАХА
| Коментарі (0) |