Чи підходить роль блазня московській церкві?

Кожна держава має свої кордони,мову,звичаї,державний устрій. А чи має держава свою церкву?Повинна мати, бо релігія і церква займають в суспільному житті,кожної держави,фундаментальне значення. Через душі і свідомість людей,релігія вчить бути гідним представником людського роду –кожного,хто відкриває своє серце для духовного і душевного збагачення. Зважаючи на все це,можна з впевненістю стверджувати про значний вплив релігії на виховання людей в любові до ближнього,до своєї культури,мови,звичаїв - в дусі національної гордості і поваги до батьківщини. Тому до релігії потрібно ставитись як до важливого надбання нації,як частини інформаційного простору країни і її культурної складової.
Душа держави повинна бути-українською.
Хто володіє інформацією-той володіє світом,а відповідно й душами людей. А підсвідомість визначає майбутнє,яке воно може бути,якщо воно не є національним,а є чужим. Виходить,що душа може бути чужою до свого ж організму,а отже і сам організм перебудується на вимоги підсвідомості,як складової душі. А національна самоідентифікація залишиться десь далеко в підсвідомості.
Скажете:”Нічого страшного немає”.Але скажіть будь-ласка,замисліться,а чи ви були б задоволені,якщо б скажімо,ваша рідна дитина(кровинка) від вас відмовилась,забула би про вас,чи просто ігнорувала.Жахливо!Скажіть чи таке сприймається?А чому ж,ми спокійно спостерігаємо за інформаційним загарбленням?Відмовляючись від своєї матінки-рідної землі,втрачаючи свою національну самовизначеність,своє коріння.Коріння яке живить націю,як біологічний організм.Яке дає їй сил і наснаги через культуру,звичаї,мову.Можливо,хтось вбачає в цьому абстрактність і не обґрунтовані тези.Але хто обґрунтує і дасть наукові визначення і пояснення душі,підсвідомості,яка в надцять разів більша за нашу свідомість.Але яка визначає,я переконаний,майбутнє кожної людини зокрема і національного організму в цілому.Дрібниці не мають значення,вони визначають все.І те,що ми вважаємо дрібницями визначає наше майбутнє.І коли хтось скаже або подумає проте,що Бог єдиний і значення немає,яка конфесія і мова цієї конфесії,або скажуть:”Дрібниці!”.То знайте дрібниці вирішують все.І формують не тільки свідомість але й підсвідомість.Тому з всього вище сказаного,можна зробити висновок,що безперечно ,кожна окрема держава ,повинна мати,свою національну церкву з урахуванням національних традицій і обов’язково з використанням державної(рідної мови).Мови,яка є зрозумілою і рідною для нації.І головне,що церква,як частина інформаційного простору,повинна бути стратегічним надбанням держави.І мати національне обличчя,а не бути розмінною монетою і мареонеткою в руках чужинців,так як такі дії загрожують національній безпеці і повинні розглядатись,як вторгнення на територію України.
Для прикладу.В козацькому місті над річкою Удай,імя якому Прилуки,яке знаходиться в Чернігівській області,держава Україна.Сім храмів,фактично є духовними осередками іншої держави з обрядами,які проводяться на іноземній мові.І тільки один Собор Різдва Пресвятої Богородиці є Українською Православною Церквою Київського Патріархату,на відміну від інших,які належать псевдо-українській Церкві Московського Патріархату. І це не по-одинокий приклад,це масовий наступ і загарблення інформаційного простору.Приховуючись за маскою УПЦ,Московський Патріархат грає в блазня і насміхається над українським народом,тому що в своїй діяльності і по своїй суті є не українською церквою,а є п’ятою колонною кремля і такою яка дискременує справжню УПЦ і взагалі християнську етику і мораль,яка є для них чужою.А це є не припустимим для УПЦ і для держави в цілому,так як псує авторитет і церкви і держави в світі,тому що дані обставини і ситуація працюють проти спроб,бажань,ініціатив і права держави мати свою помісну церкву.
Чи не є це дискримінацією проти своєї мови і нації,проти своєї матінки-землі,яка дбає про своїх синів і дочок,які самовіддано завжди захищали її від загарблення.Вони проливали кров і захищали.Але тепер достатньо не за допомогою зброї,а за допомогою слова,принизити рідне слово і обмежити його використання до мінімуму,або знищити його взагалі і в релігії також,що дасть абсолютний контроль над свідомістю і підсвідомістю …
І на завершення,ряд запитань я вирішив задати єдиному представнику Української Православної Церкви Київського Патріархату в м.Прилуки,настоятелю собора Різдва Пресвятої Богородиці отцю Віталію (Юрочко).
Отче ,скажіть будь-ласка:”Яке значення на Вашу думку,має мова в релігії?”
Слава Ісусу Христу!Розпочинаючи розмову у такому тематичному руслі ми насамперед для самих себе маємо дати відповідь,на питання-чи приємно нам що наш співрозмовник нас розуміє,і чи ми його.Молитва є одною з форм спілкування з самим Богом.І як на мене,простіше і більш доцільніше коли при молитві людина розуміє чого вона просить,,адже в такому випадку молитва виходить з серця,з усією притаманною людині щирістю,а це вже незавчений віршик про леніна.І цьому-підтвердження Новий Заповіт,та святці Церкви православної.Ми маємо зрозуміти,що мова молитви-це мова щирості,сердечності,невимушеності,і аж ніяк не мова,як надбання того чи іншого сусіднього народу.Ми ж не ходимо в магазин і не просимо продати нам хліба користуючись івритом, чи то,грекою,чи візьмімо словянською.Але до такого розуміння кожен приходить у свій час,в саме його притаманній манері,приходить ,якщо прямує по дорозі до Бога,а не стоїть на місці.
“Чи надає допомогу і підтримку Вашій парафії міська влада м.Прилук?”
Це ж саме стосується влади,коли влада від Бога вона дбає про людей,знаючи,що за неї в церкві йде молитва,в таких випадках,я зазвичай наводжу до порівняння місце з Святого Пісьма-коли люди захотіли мати над собою царя,Господь їх спершу відмовляв,а потім благословив на царство Саула.І все було б добре,коли б Саул не забув про Бога,і про ту честь яку йому даровано,не за заслуги,а по молитві цілого народу.А мораль в цьому така,-Саула прогнали з царства,на його місце був поставлений царем Давид.Що до запитання,то по суті:я маю чимало добрих людей котрі працюють у виконавчих органах місцевого самоврядування,і саме шануючи тих щирих привітних добродіїв,мені не хочеться говорити про…
“Наскільки важливий чи не важливий,факт передачі Стрітенської церкви Густинському монастирю(Московського Патріархату)”?
Прикро зазначати,але як то не парадоксально,люди що мають право голосу,з тих чи інших питань в саму останню чергу користуються мірилами моралі,що подаються православною церквою,хоча по-всюди зазначають,що вірують в Бога,але віра без діл-мертва.в наш час під личиною благочестя,робиться стільки блюзнірства,що боюсь мої слова будуть різати слух певним людям.Адже знаємо,що благими намірами дорога в пекло вимощена…!
“Наскільки важливе значення і вплив,на світогляд і підсвідомість людей,має релігія”?

Не можу говорити про всю релігію,але актуальність християнства-по цей час дуже велика.Єдине,на що потрібно обов’язково звернути увагу,так це на те,хто і як це подає.Ісус звертався до своїх учнів і вчив їх,щоб вони не були наймитами-людьми,яким паства не рідна,які подібні до сарани-після нас хоч потоп.Це велика небезпека,коли пастирі не на своєму місті,коли під личиною православ’я-людей вчать бути агресивними,не людяними зомбі.На противагу,істинні православні дбають проте,щоб паства була освітченою,щоб люди були толерантними,щоб громада мала дух родинної єдності,теплоти та затишку.
В одному давньому документі зазначалось:що духовенство,яке отримало освіту в духовних закладах,що були на території Україн-були на порядок освітченішими ніж вихідці з семінарій Росії.Приємно зазначити,що ця тенденція й надалі є актуальна.

“На Ваш погляд,який вихід,чи що потрібно для того,щоб зробити церкву національною?”

Що ж до церкви,то на рахунок цього багато сказано,але від себе зазначу:ми маємо не лише право,але й обовязок-плекати міцну Церкву,як духовний стержень нації,скарбницю моралі і гарант волі.Оскільки,хто ким переможений-той того раб.Оскільки,ми невільники Божої волі і любові-то,відповідно,ми вільні,толерантні,високоосвітчені,а головне - християни-українці.Але для доброї праці треба все ж ставити крапки,де цього вимагає обставина,зокрема,не може бути двох протилежних за змістом істин,-не може церква бути українською на слові-декларації,а на ділі точити,як черв міцну державу,вносити безлад у мирне співіснування громадян країни.Рішення цього,показали нам сусідні держави,надавши юридичного визначення помісній церкві одне,а іноземній церкві- інше.
“Ваші відносини з представниками Московського Патріархату в м.Прилуки”
Це дуже цікаве питання!Однозначно,як в природі немає поганої погоди,так само не має поганих стосунків-є непорозуміння,відбувається процес притирки.Хочу особливо зазначити певний поступ у простому спілкуванні з священиками.Проте,як подає народна мудрість-“один баран стадо овець портить”-конкретизувати не буду.З протестантами зовсім інше-вони більш комунікабельні,більш відкриті до діалогу,їх судження не завуальовані.
“Чи повинен Московський Патріархат мати інший статус в Україні?Якщо так,то який?”
Все святе письмо-наскрізь переповнене закликом бути мужнім,щирим і повним любові.Що до першого,то представники Московського Патріархату виглядають аж ніяк не мужніми,а щоб точніше сказати…Оскільки,не годиться приховувати істину,зокрема,в справах церковних за вивісками,що суперечать змісту доктрини церковної одиниці.Бо,саме через такі і подібні недомовки,лицемірство просочується в Церкву,підриває її з середини,спричиняє виникненню різного роду відхилень,що підриває авторитет всієї апостольської церкви.
Але,щоб не розводити мудрувань,скажу так:”Не може церква називатися Українською,коли її пастирі виголошують,що такої держави,як Україна,не має.”Негоже приховувати істину причину за штампом,що ми робимо все на користь всім.Неварто ховати свою личину за благою вивіскою,суть якої відтворює давність,а значить авторитет цілого народу,його право приємність від апостолів.Тому,Московський Патріархат,якщо він сам цього не захоче,мають надати статусу іноземної церкви в Україні.
“Чи оскаржується рішення міської ради,щодо передачі Стрітенської Церкви Московському Патріархату?”
Щодо рішення виконкому-ми його оскаржуємо,хоча міський суд в своїй ухвалі зазначив,що передали не типовий храм,а приміщення,в якому розміщувався краєзнавчий музей.Як на мене-формулювання більш, ніж цікаве…
Андрій Журов,
м.Прилуки