ТИХО СЕЛО В’ЯНЕ

Селянина вiдверто тримають за дурня. Якщо, мовляв, ми справдi дамо тобi землю, її в тебе скуплять за безцiнь, а Україна втратить свiй найцiннiший скарб — землю.
Наслiдки такого «реформування» земельних вiдносин на селi катастрофiчнi. З одного боку, земля де-юре i де-факто втратила господаря i пiшла по руках. З iншого, — це стимулювало процеси руйнування села.
Як не дивно, окремi реформатори в цiй руйнацiї вбачають певний позитив. Наприклад, заступник начальника головного управлiння агропромислового розвитку областi А.Максак. Цитую: «На територiї Борзнянського району в даний час ведуть виробництво 42 сiльськогосподарських пiдприємства i 43 сiльськогосподарських фермерських господарства, ... якi обробляють 80,3 тис. га землi. В 2000 роцi на час виконання Указу Президента України «Про невiдкладнi заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економiки» було тiльки 33 КСП i 12 фермерських господарств... На сьогоднiшнiй день (на травень 2006 р. — авт.) призупинили свою дiяльнiсть лише 6 товариств, i їхня земля є власнiстю громадян... i по можливостi передається в оренду iнвесторам».
Що в обробiтку 80,3 тис. га землi — хотiлося б вiрити. На жаль, знайти пiдтвердження цьому практично неможливо. Сiльгоспстатистика, вiдверто кажучи, не викликає довiри, хоча б тому що занадто багато земель толокує, але числиться пiд багаторiчними травами або пасовищами чи сiнокосами, якими нiхто не користується.
З iншого боку, немає статистичного облiку земель, переданих в оренду. Часто неможливо встановити, хто i скiльки землi обробляє, хто користується врожаєм.
Як на мене, головний критерiй у використаннi землi — обсяги виробництва. Тут заступник начальника головного агропромуправлiння волiє промовчати. Та й що скажеш, якщо в часи они район вiдвантажував Києву i промисловим центрам бiльше 20 тисяч тонн картоплi. Нинi пiдтримуємо польського та турецького виробників. Нiчим хвалитися й щодо виробництва зерна, не кажучи вже про льонарство та овочiвництво. Не кращi справи i в тваринництвi.
У колгоспi iм.Кiрова (с.Сидорiвка) було близько 1500 голiв великої рогатої худоби. Нинi жодного телячого хвоста не знайдеш. Хоча тут бiльше тисячi гектарiв лукiв та пасовищ. Усе майно (поголiв’я худоби, технiка, будiвлi) шляхом реформування колгоспу в КСП, агрофiрму, СТОВ немов вiтром здуло. Члени товариства отримали лише майновi папiрцi взамiн майнових паїв. Хто нагрiв на цьому руки — встановити неважко, але, впевнений, розбиратися в цьому нiхто не буде.
У височанському товариствi (нинi СТОВ «Обрiй») на стартi реформування налiчувалося бiльше 150 одиниць тракторiв, автомобiлiв, комбайнiв та iншої технiки. На сьогоднi залишився легковик для директора i... далi вистачить пальцiв на однiй руцi. Вiд трьох ферм, чотирьох бригадних дворiв, ремонтної майстернi, гаражiв, цегельного та консервного заводiв тощо залишилися руїни. Повноцiннi майновi та земельнi паї тут отримали хiба що сiм’я директора товариства та наближенi.
Нi сидорiвське, нi височанське товариства офiцiйно не входять до перелiку таких, що призупинили свою дiяльнiсть. Хоча вони i не сiють, i не жнивують. Бережуть їх, схоже, для справної статистики.
У реалiях цього вiртуального реформування, на фонi гламурної аграрної пореформної пустелi, природно, чекати справедливого розпаювання землi не доводиться. Ось як це вiдбувається в тому ж височанському товариствi.
Упродовж 10 рокiв, якi передували Указу Л.Кучми про розпаювання колгоспних земель (1995 р.), загальнi збори (збори уповноважених) членiв колгоспу «Пам’ять Ленiна» та КСП «Височанське» жодного разу не розглядали питання про виключення будь-кого з членiв товариства. Згiдно зi статутом цих товариств виключення є компетенцiєю виключно загальних зборiв.
Сказати б, бережуть у Високому людей, з повагою пiдходять до кожного. По-iншому, здається, й не повинно бути. В умовах розвалу колгоспу, послiдовного i невпинного зменшення обсягiв виробництва все бiльше членiв товариства залишалися незатребуваними, ставали зайвими робочими руками. Вони не вiдмовлялися вiд трудової участi в колгоспному виробництвi, їх просто позбавляли цiєї можливостi.
Куди подiтися, наприклад, картоплярам, якщо вчора бульбу вирощували на 500 гектарах, а сьогоднi — не посадили на жодному. Залишалося, зрозумiло, порпатися у власному господарствi або шукати роботу деiнде. Як i за що виключати цих людей з членiв колгоспу?
Згiдно зi статтею 47 Статуту, цитую: «Виключення з членiв колгоспу може бути допущене як крайнiй захiд щодо осiб, якi систематично порушують трудову дисциплiну, статут колгоспу, пiсля застосування до цих осiб iнших заходiв стягнення».
Однак, виявляється, всi цi роки в колгоспi дiяли i продовжують дiяти свої тiньовi закони. Варто лише познайомитися з протоколами засiдань правлiння.
У протоколах ледь не кожного засiдання правлiння присутнє питання — виключення з членiв колгоспу. Записи в усiх протоколах з цього питання — за одним шаблоном, немов двi краплi води. Слухали: голову колгоспу, який запропонував виключити (П.I.Б.) з членiв колгоспу. Вирiшили: виключити.
Нерiдко таким чином вичищали з колгоспу огулом по 3, 5, а одного разу аж... 15 осiб. Цiкаво, що до останнього протоколу додали список отих 15 сердег, накиданий невiдомо ким на клаптi паперу з учнiвського зошита. Перечитуючи цi протоколи, жодного разу не зустрiвся з аргументованим викладенням пiдстав та провини виключених, як i їх поясненнями. Жодного разу не зiткнувся з випадком, щоб на засiданнi був присутнiй винуватець. Маю всi пiдстави вважати, що цi виключення просто фальсифiкували. Тому цi рiшення нiяким чином не доводили до вiдома як самих виключених, так i колективу. Зберiгати все це в таємницi до часу було неважко, оскiльки кадрами вiдала дружина керiвника товариства. З метою втаємничення цих манiпуляцiй грубо топтали й права людини, й норми закону. Кодексом законiв про працю, примiрним статутом колгоспу передбачено, що в разi припинення членства в колгоспi на другий день необхiдно пiд розписку видати трудову книжку її власнику. Цього не зроблено по жодному iз виключених.
Навiть список членiв товариства, якi мають право на земельний пай, на загальних зборах не розглядався i не вивiшувався на видному мiсцi.
Тому позбавленi права на пай, як правило, дiзнавалися про порушення своїх прав лише через кiлька рокiв. Ось тут їм вже сказали: «А ти не член КСП».
Частина намагалася вiдстояти свої права, зверталися до всiх можливих iнстанцiй. Але... Кому швидше повiрять — скаржнику чи довiдцi керiвника товариства про виключення? Зверталися по наївностi навiть до керiвництва Соцпартiї. Забули, мабуть, що директор О.Лисенко перебуває в активi, навiть депутатом районної ради обраний за списком Соцпартiї.
Можна зробити менi закид, що людям властиво помилятися. Так, можливо, коли б це стосувалося одного, двох чи навiть i десяти чоловiк. Коли ж кiлькiсть обдiлених чи вбереш i в 200 чоловiк, про яку помилку можна вести мову?
Втiм, погляньмо на проблему на прикладi конкретної людини. Марiя Федорiвна Симоненко стала членом колгоспу в 1956 роцi. На тридцятому роцi колгоспної працi в 1986 р. спiткала її жахлива трагедiя. Працювала на той час технiком штучного заплiднення тварин. З якихось причин її пiдопiчний (колгоспний бугай) влаштував кориду. Ледь жива залишилася. Перенесла двi операцiї, втратила працездатнiсть. Iнвалiдностi їй не встановили (як це нерiдко в тi часи бувало, щоб приховати травмування на виробництвi), дали лише довiдку на легку працю. А відповідної роботи, зрозумiло, не знайшлося.
Коли звернулася до комiсiї з розпаювання, отримала безжальну вiдповiдь, що втратила зв’язок з колгоспом, працювала ж, мовляв, сторожем у невiдомчiй охоронi. Невдовзi й померла, сердешна.
Насамкiнець — декiлька слiв про сам процес видачi сертифiкатiв, кому поталанило.
Вищезгадуваним Указом Президента України вiд 8 серпня 1995 року про порядок паювання земель передбачено єдину форму сертифiката. Невiдомо, як цього дотримано в цiлому по країнi, але у Високому я виявив обiг двох рiзних форм. Може, їх тут i бiльше?
Не беруся припускати, як може все вищезазначене аукнутися височанам при обмiнi сертифiкатiв на державнi акти на право власностi на землю. Поки що селяни ще не бачили тих актiв. Гадати не беруся. Хоча на мiсцевостi чiтко проглядається, що кращi шматки землi вже застовпленi.
Щоб не бачити своєї землi — голосуйте i далi за соцiалiстiв та комунiстiв. Вони i без капiталiстiв вашу землю привласнять.