100- річчя Марії Фішер- Слиж
13 вересня – 100 років з дня народження Марії Фішер-Слиж, активної діячки закордонного українства.
Марія Фішер-Слиж (13. 09. 1922, Коломия – 13. 02. 2012, Торонто, Канада) – лікарка-педіатр, член управи Українського лікарського Товариства Північної Америки і голова відділення УЛТПА в Торонто, член управи Канадського Товариства приятелів України, Ліги українських меценатів (Київ), Почесна член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у США.
Марія Слиж народилася у релігійній, багатодітній сім'ї судді Адольфа і Ольги Слиж (з роду Жолкевич). Мала сестер Ярославу і Дарію та братів Антона й Володимира, їх дитинство пройшло на Львівщині в місті Белз. У 1933 р. родина Слижів переїхала до Львова, де Марія відвідувала Українську академічну гімназію. Потрапивши до «чорного списку» НКВД із окупацією Західної України Московією, сім'я Слижів перебралась спочатку до польського міста Холм, а опісля до Мюнхена
Наприкінці Другої світової війни родина Слижів опинилася в Німеччині у таборі переміщених осіб, де Марія займалася вивченням іноземних мов та підвищенням рівня освіти.У 1949 р. закінчила в Мюнхені медичний факультет Університету Людвіка Максиміліана.
Того ж року сім'я виїхала в США, де Марія набувала лікарського досвіду в лікарнях Нью-Йорку та, склавши екзамени в 1954 р., отримала ліцензію на лікарську практику в штаті Іллінойс. Незабаром відбулось підвищення кваліфікацій: у 1960 р – по педіатрії, у 1962 р. – для зарубіжних лікарів, медіспити штату Нью-Йорк. Також написала ряд наукових праць та статей на медичні теми.
У 1959 р. Марія одружилася із Рудольфом Фішером, який закінчив медичні студії в Берліні та служив військовим лікарем. Згодом в містечку Канкані, за 60 км від Чикаго, відкрила приватну практику, де попрацювала 31 рік.
У 1962 р. році помер її чоловік Рудольф Фішер. Пізніше вона згадає: «Кажуть, щоб жінка була щасливою, вона повинна кохати і бути коханою. Мені пощастило, бо я зустріла дивовижного чоловіка, який став у моєму житті всім – захистом, розрадою, спокоєм душевним, порадником».
Після смерті чоловіка докторка Фішер-Слиж переїхала до Канади й поселилася у місті Торонто, беручи активну участь у житті української громади. Будучи ще з 1947 р. членом «Пласту», фінансово підтримувала з Канади пластові організації у Києві, Львові, Симферополі.
Марію Фішер-Слиж знають в Україні як щедру меценатку. З її спогадів: «Здобуття Україною незалежності я сприйняла як особисте щастя. У неї вірилося і не вірилося, адже ми так довго цього чекали. Я їхала тоді вперше до України з великим хвилюванням: яка вона, моя Батьківщина? Які в ній люди? Як зустрінуть мене? Радянська влада зробила свою справу – у містах люди здебільшого розмовляли російською мовою, і це чи не найбільше вразило і засмутило. Але мені пощастило познайомитися і зі справжніми патріотами, людьми, які щиро хочуть добра для України.»
Меценатка стала спонсором київських журналів «Смолоскип», «Всесвіт», «Соняшник», газети «Сіверщина» (Чернігів), видання «Лікарський збірник НТШ» (Львів), надавала допомогу школам у Львові, Севастополі, Феодосії. Друкувалася в українських та діаспорних виданнях.
Марія Фішер-Слиж в рамках спеціальної програми «Товариства приятелів України» сприяла розвитку Канадсько-українських бібліотечних центрів в Україні. У 2009 р. році докторка Фішер-Слиж зробила внесок Українському католицькому університету у Львові у розмірі одного мільйона доларів.
Складна державотворча проблема в Криму спонукала у 1997 р. році Канадське товариство приятелів України започаткувати програму «Проєкт Крим», спрямовану на формування в молоді української ідентичності та підняття престижу українства. Меценаткою конкурсу була Марія Фішер-Слиж, яка своїми коштами видавала книги з творами переможців конкурсів для учнів і студентів.
У серпні 2009 р. докторка Марія Фішер-Слиж спонсорувала сумою 100 000 доларів видання 9-го тому, книги 2, частини 2, «Історії України-Руси» Михайла Грушевського.
У 1995 – 1997 рр. археологи й студенти Чернігівського педуніверситету почали розкопки в колишній столиці Гетьманської держави Батурині. Зробивши ряд відкриттів, через брак коштів дослідження припинили. У 2001 р. розкопки відновили українські та канадські археологи, під керівництвом нині покійного професора педуніверситету Володимира Коваленка. Спонсорами канадсько-української експедиції стали ряд українських благодійних організацій, установ і приватних жертводавців у Канаді, серед яких була і Марія Фішер-Слиж.
В Україні засновано Педагогічну Премію ім. Марії Фішер-Слиж для учителів української мови й літератури.
2009 року Марія Фішер-Слиж указом президента України була нагороджена Орденом Княгині Ольги.
Марію Фішер-Слиж згідно з її волею, поховано поряд з чоловіком на українському цвинтарі в Саунт-Баунд-Брук у США.
* * *
Канадсько-Український бібліотечний центр у Чернігові – один із перших таких центрів в Україні.
Щороку пані Марія Фішер-Слиж бувала в Україні, в тому числі як делегатка Всесвітніх форумів українців, за першої нагоди приїздила і до Чернігова, який їй дуже подобався.
Того разу, у 1999 році, пані Марія прибула до нашого міста від імені Товариства приятелів Канади ще з одним активістом цієї організації, письменником Степаном Горлачем. Гості завітали до редакції газети «Сіверщина», в якій я вже кілька років був редактором. Ми були знайомі з пані Марією не один рік до цього, як з читачкою газети, часто зустрічалися в Києві, Чернігові, дружили аж до її смерті.
Гості повідомили, що українська діаспора Канади почала цікавий проект – створення в Україні Канадсько-українських бібліотечних центрів. І чи не першим містом для цього обрали Чернігів. Запитали, наскільки це реально? Звичайно, як журналіст і просвітянин я всіляко підтримав цю ідею.
Ми звернулися до центральної міської бібліотеки ім. Коцюбинського. Директорка Марія Яківна Мостова охоче підтримала цю ідею. Центр розмістили у філії № 4 міської мережі, на тодішній вулиці Одинцова.
Доволі швидко Товариство приятелів Канади доставило до Чернігова весь чималий книжково-журнальний фонд. І ось 24 вересня 1999 року Канадсько-український бібліотечний центр урочисто відкрили. За участю представників Посольства Канади в Україні, міської влади й пані Марії Фішер-Слиж, яку проголосили почесним фундатором центру.
Центр розмістився у великому читальному залі бібліотеки. Тут на стелажах розмістили тисячі безцінних книг – подарунок українців Канади. Це художня література, історія, філософія. Багато діаспорних видань, які в радянські часи просто не могли були опубліковані в Україні, книги заборонених авторів – репресованих письменників, політемігрантів: Іван Багряний, Олександр Олесь, Олена Теліга, Євген Маланюк, інші видатні письменники. Є тут і знаменита Британська енциклопедія, в оригіналі, багатотомний енциклопедичний словник англійською мовою, видання – Нью-Йорк, 1959 – 1960 роки, інші цінні видання.
Пані Марія постійно цікавилася роботою Чернігівського та інших подібних центрів, які діаспора Канади відкрила більш як у десятку обласних міст України. В наступні роки вона постійно приїздила в Чернігів, інші міста, допомагала цим Центрам.
Фондом Центру всі роки користувалися учні, студенти, викладачі, всі бажаючі. Тут проводили спільно з бібліотекою-філією № 4 різні заходи для читачів. Фонд поповнювався дарунками українців діаспори, дарують сюди книги й читачі.
Наступна директорка міської бібліотечної системи Ніна Іванівна Власенко також постійно приділяла увагу Центру. Так, завдяки її старанням міська бібліотека за програмою «Бібліоміст» отримала комп’ютерний клас – саме для цього Центру, до послуг всіх читачів.
Призначена на початку 2019 року директорка Центральної міської бібліотечної системи Людмила Зіневич, кандидат філологічних наук, координаторка Безкоштовних курсів української мови, вирішила активізувати роботу Канадсько-українського бібліотечного центру. Влітку того ж року він був переведений у Центральну бібліотеку ім. Коцюбинського. Центр і далі запрошував науковців, викладачів, студентів, власне, всіх бажаючих.
В перші дні війни бібліотека ім. Коцюбинського сильно постраждала від бомбардування. Але вона працює, будемо сподіватися, що повністю відновиться. В тому числі і Канадсько-український бібліотечний центр. Як пам'ять про людину щедрої душі, патріотку Марію Фішер-Слиж.
Петро АНТОНЕНКО
Марія Фішер-Слиж (13. 09. 1922, Коломия – 13. 02. 2012, Торонто, Канада) – лікарка-педіатр, член управи Українського лікарського Товариства Північної Америки і голова відділення УЛТПА в Торонто, член управи Канадського Товариства приятелів України, Ліги українських меценатів (Київ), Почесна член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у США.
Марія Слиж народилася у релігійній, багатодітній сім'ї судді Адольфа і Ольги Слиж (з роду Жолкевич). Мала сестер Ярославу і Дарію та братів Антона й Володимира, їх дитинство пройшло на Львівщині в місті Белз. У 1933 р. родина Слижів переїхала до Львова, де Марія відвідувала Українську академічну гімназію. Потрапивши до «чорного списку» НКВД із окупацією Західної України Московією, сім'я Слижів перебралась спочатку до польського міста Холм, а опісля до Мюнхена
Наприкінці Другої світової війни родина Слижів опинилася в Німеччині у таборі переміщених осіб, де Марія займалася вивченням іноземних мов та підвищенням рівня освіти.У 1949 р. закінчила в Мюнхені медичний факультет Університету Людвіка Максиміліана.
Того ж року сім'я виїхала в США, де Марія набувала лікарського досвіду в лікарнях Нью-Йорку та, склавши екзамени в 1954 р., отримала ліцензію на лікарську практику в штаті Іллінойс. Незабаром відбулось підвищення кваліфікацій: у 1960 р – по педіатрії, у 1962 р. – для зарубіжних лікарів, медіспити штату Нью-Йорк. Також написала ряд наукових праць та статей на медичні теми.
У 1959 р. Марія одружилася із Рудольфом Фішером, який закінчив медичні студії в Берліні та служив військовим лікарем. Згодом в містечку Канкані, за 60 км від Чикаго, відкрила приватну практику, де попрацювала 31 рік.
У 1962 р. році помер її чоловік Рудольф Фішер. Пізніше вона згадає: «Кажуть, щоб жінка була щасливою, вона повинна кохати і бути коханою. Мені пощастило, бо я зустріла дивовижного чоловіка, який став у моєму житті всім – захистом, розрадою, спокоєм душевним, порадником».
Після смерті чоловіка докторка Фішер-Слиж переїхала до Канади й поселилася у місті Торонто, беручи активну участь у житті української громади. Будучи ще з 1947 р. членом «Пласту», фінансово підтримувала з Канади пластові організації у Києві, Львові, Симферополі.
Марію Фішер-Слиж знають в Україні як щедру меценатку. З її спогадів: «Здобуття Україною незалежності я сприйняла як особисте щастя. У неї вірилося і не вірилося, адже ми так довго цього чекали. Я їхала тоді вперше до України з великим хвилюванням: яка вона, моя Батьківщина? Які в ній люди? Як зустрінуть мене? Радянська влада зробила свою справу – у містах люди здебільшого розмовляли російською мовою, і це чи не найбільше вразило і засмутило. Але мені пощастило познайомитися і зі справжніми патріотами, людьми, які щиро хочуть добра для України.»
Меценатка стала спонсором київських журналів «Смолоскип», «Всесвіт», «Соняшник», газети «Сіверщина» (Чернігів), видання «Лікарський збірник НТШ» (Львів), надавала допомогу школам у Львові, Севастополі, Феодосії. Друкувалася в українських та діаспорних виданнях.
Марія Фішер-Слиж в рамках спеціальної програми «Товариства приятелів України» сприяла розвитку Канадсько-українських бібліотечних центрів в Україні. У 2009 р. році докторка Фішер-Слиж зробила внесок Українському католицькому університету у Львові у розмірі одного мільйона доларів.
Складна державотворча проблема в Криму спонукала у 1997 р. році Канадське товариство приятелів України започаткувати програму «Проєкт Крим», спрямовану на формування в молоді української ідентичності та підняття престижу українства. Меценаткою конкурсу була Марія Фішер-Слиж, яка своїми коштами видавала книги з творами переможців конкурсів для учнів і студентів.
У серпні 2009 р. докторка Марія Фішер-Слиж спонсорувала сумою 100 000 доларів видання 9-го тому, книги 2, частини 2, «Історії України-Руси» Михайла Грушевського.
У 1995 – 1997 рр. археологи й студенти Чернігівського педуніверситету почали розкопки в колишній столиці Гетьманської держави Батурині. Зробивши ряд відкриттів, через брак коштів дослідження припинили. У 2001 р. розкопки відновили українські та канадські археологи, під керівництвом нині покійного професора педуніверситету Володимира Коваленка. Спонсорами канадсько-української експедиції стали ряд українських благодійних організацій, установ і приватних жертводавців у Канаді, серед яких була і Марія Фішер-Слиж.
В Україні засновано Педагогічну Премію ім. Марії Фішер-Слиж для учителів української мови й літератури.
2009 року Марія Фішер-Слиж указом президента України була нагороджена Орденом Княгині Ольги.
Марію Фішер-Слиж згідно з її волею, поховано поряд з чоловіком на українському цвинтарі в Саунт-Баунд-Брук у США.
* * *
Канадсько-Український бібліотечний центр у Чернігові – один із перших таких центрів в Україні.
Щороку пані Марія Фішер-Слиж бувала в Україні, в тому числі як делегатка Всесвітніх форумів українців, за першої нагоди приїздила і до Чернігова, який їй дуже подобався.
Того разу, у 1999 році, пані Марія прибула до нашого міста від імені Товариства приятелів Канади ще з одним активістом цієї організації, письменником Степаном Горлачем. Гості завітали до редакції газети «Сіверщина», в якій я вже кілька років був редактором. Ми були знайомі з пані Марією не один рік до цього, як з читачкою газети, часто зустрічалися в Києві, Чернігові, дружили аж до її смерті.
Гості повідомили, що українська діаспора Канади почала цікавий проект – створення в Україні Канадсько-українських бібліотечних центрів. І чи не першим містом для цього обрали Чернігів. Запитали, наскільки це реально? Звичайно, як журналіст і просвітянин я всіляко підтримав цю ідею.
Ми звернулися до центральної міської бібліотеки ім. Коцюбинського. Директорка Марія Яківна Мостова охоче підтримала цю ідею. Центр розмістили у філії № 4 міської мережі, на тодішній вулиці Одинцова.
Доволі швидко Товариство приятелів Канади доставило до Чернігова весь чималий книжково-журнальний фонд. І ось 24 вересня 1999 року Канадсько-український бібліотечний центр урочисто відкрили. За участю представників Посольства Канади в Україні, міської влади й пані Марії Фішер-Слиж, яку проголосили почесним фундатором центру.
Центр розмістився у великому читальному залі бібліотеки. Тут на стелажах розмістили тисячі безцінних книг – подарунок українців Канади. Це художня література, історія, філософія. Багато діаспорних видань, які в радянські часи просто не могли були опубліковані в Україні, книги заборонених авторів – репресованих письменників, політемігрантів: Іван Багряний, Олександр Олесь, Олена Теліга, Євген Маланюк, інші видатні письменники. Є тут і знаменита Британська енциклопедія, в оригіналі, багатотомний енциклопедичний словник англійською мовою, видання – Нью-Йорк, 1959 – 1960 роки, інші цінні видання.
Пані Марія постійно цікавилася роботою Чернігівського та інших подібних центрів, які діаспора Канади відкрила більш як у десятку обласних міст України. В наступні роки вона постійно приїздила в Чернігів, інші міста, допомагала цим Центрам.
Фондом Центру всі роки користувалися учні, студенти, викладачі, всі бажаючі. Тут проводили спільно з бібліотекою-філією № 4 різні заходи для читачів. Фонд поповнювався дарунками українців діаспори, дарують сюди книги й читачі.
Наступна директорка міської бібліотечної системи Ніна Іванівна Власенко також постійно приділяла увагу Центру. Так, завдяки її старанням міська бібліотека за програмою «Бібліоміст» отримала комп’ютерний клас – саме для цього Центру, до послуг всіх читачів.
Призначена на початку 2019 року директорка Центральної міської бібліотечної системи Людмила Зіневич, кандидат філологічних наук, координаторка Безкоштовних курсів української мови, вирішила активізувати роботу Канадсько-українського бібліотечного центру. Влітку того ж року він був переведений у Центральну бібліотеку ім. Коцюбинського. Центр і далі запрошував науковців, викладачів, студентів, власне, всіх бажаючих.
В перші дні війни бібліотека ім. Коцюбинського сильно постраждала від бомбардування. Але вона працює, будемо сподіватися, що повністю відновиться. В тому числі і Канадсько-український бібліотечний центр. Як пам'ять про людину щедрої душі, патріотку Марію Фішер-Слиж.
Петро АНТОНЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |