Вирізьблена стела нації. Роздуми після виборів
Амплітуда позицій чи коливання політичного барометра?
Аналізуючи програмні цілі вже нового Президента України Віктора Януковича щодо подальшого розвитку України, чогось неординарного у його програмі знайти складно, на відміну від стратегічних цілей Арсенія Яценюка або, скажімо, Сергія Тігіпка. Щасливою? Так. Багатою? Згоден. Але це,погодьтеся, загально-визначені фрази. А невизначеність полягає у багатьох моментах, і основна з них — який буде векторний курс нашої держави, бо від цього залежать усі інші аспекти загальнодержавного розвитку нашої країни.
Коли запитуєш у виборців про те, чому вони голосували за того чи іншого кандидата, то відповідають, що Тігіпко, наприклад, молодий і перспективний, до того ж — банкір-фінансист, а Гриценко навів би лад у державі, бо він військова людина. Але ж і Віктор Ющенко теж за фахом банкір, але він не зміг об’єднати країну. На жаль, українці не сприйняли його доктрину щодо відродження і побудови нової української нації, як є, зокрема, у Литві чи Естонії, або у Польщі чи Латвії. Але ж і процес формування національної свідомості, яка була спаплюжена і знищена радянсько-російською експансією (давайте будемо об’єктивними) протягом століть — довготривалий. А отже, п’яти років для цього, звичайно, недостатньо.
А тим часом знову створюється пів міфічне суспільно-громадське об’єднання Українські Народні Збори, за фантазійною стелою якої стоять особи, що колись на деяку мить возвели українську націю на першу сходинку, яку ж самі вирізьбили на справжній стелі ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ. Але ці люди не врахували вельми важливої обставини: український люд за п’ять років (а, власне, чому лише за п’ять, а не за усі десять, а то й більше?) зневірився у бездарному правлінні помаранчевої влади, бо жодної щаблини міцних підмурів стосовно утвердження української державності насправді так і не було створено. І не треба «патріотам» самовтішатися. Адже конституційне закріплення державної мови відбулося не в часи президентства Ющенка, і гімн України до Основного закону увійшов теж не завдяки йому… І чи не перевантажить амплітуду різнобічних позицій до апогею відкриття й закріплення історичних чинників (пам’ятників) захоплення колишнім лідером (а чи лідером?) глечиками та бджолами? Глечики, як не прикро, колись та б’ються, а бджоли, після першого укусу, теж гинуть. . . Саме тепер потуги колишніх лідерів вісімнадцятирічної давності на певні зміни у свідомості мас мають дивний смисл через їхній напрям і мету. Все це виглядає нині суцільним мороком і обманом. І найнебезпечніше і найтрагічніше в цьому те, що організатори новостворених УНЗ (зборів) свої заходи-плани сприймають теж за ілюзію. Якщо ні — то це взагалі трагедія, і не тільки для тих, хто створює саме зараз подібні структури, які певним чином уособлюють помаранчеві кольорі, що на довгі роки для багатьох українців асоціюватимуться із вечірньою порою під час заходу сонця, за яким — темрява. І який настане після вечірніх сутінок і ночі ранок — дощовий чи сонячний, залежатиме не лише від бажань людських істот… Сергій КОРДИК
Більш детально на сторінці:
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
