Співець Качанівки -- татарин, росіянин і українець в одній особі

Ніжинська просвітньо-виробнича комерційна фірма "Сяйво" за участі інших меценатів видала друком книгу поезій Олександра Ахмета "О, панно Качанівко!". Сам автор, на жаль, не дочекався цієї події -- його могилу в Петрушівці навідують знайомі та шанувальники. Деякий час він працював у заповіднику "Качанівка" і своєю поезією став співцем цього мальовничого українського краю.

Сам О.Ахмет -- по батькові є татарином, по матері -- українцем, а по культурі -- росіянином, хоча в останні роки і писав українською. Природньо, що саме таке розтроєння і стало провідною темою на представленні книги в Національному заповіднику "Качанівка". Про "неприкаянну душу" поета говорив Микола Шкурко, директор ПВКФ "Сяйво". Костянтин Шкурко, що також став меценатом збірки, згадував про зустрічі з поетом і вплив його філософії на молодь. Глибоку християнську основу його душі спогадувала ічнянська поетеса Любов Карпенко. Заступник директора заповідника Тарас Шевченко говорив про музей і його співробітника О.Ахмета. Мені ж довелося вступити в дискусію з ведучим вечора Віктором Барановим про українську і російську культури. Зрештою, дискусія завершилася пропозицією створити в Качанівці, яка пам"ятає сліди Тараса Шевченка і Глінки та Жемчужнікова, у майданчик для україно-російських літературних дискусій.

...У бальній залі заповідника було холодно -- батареї не гріють, господаря давно нема. А в "Соколиному хуторі" Миколи Черепа, де поминальною вечерею завершилося вшанування пам"яті поета, було тепло і затишно. Навіть не зважаючи на язичницько-християнські дискусії, що також стали елементом заходу.

ВАСИЛЬ ЧЕПУРНИЙ