Спецпроект гурту "благодійників" вдався. Адже вони довели власними інтелектуальними можливостями довели , що "не перевелися на старій Чернігово-Сіверській землі вмільці здійснювати "високопрофесійний" менеджмент з руйнації націонал-демократичних видань. Мабуть задля увічнення у поколіннях пам'яті?
А скільки було агентів ФСБ на кожному так званому міждержавному(російському) святі "Нетлінне "Слово..." у Новгороді-Сіверському впродовж останніх трьох років? Можливо і цього разу у травні повториться схоже? Чи не розібратись би СБУ??
То нехай охороняють. Чого не вистачає, пропонуйте. Але при чому тут бюрократична структура? Мало їх було? Красти треба менше і не плодити за лічені роки сотні мільйонерів.
Чи мало їх,всіляких управлінь, відділів, секторів, департаментів та іншого бюрократичного мотлоху постає у нашому злиденному житті щодня , немов "вош на кожусі"? Одне зникає, інше з'являється на світ Божий? І все завжди пояснюється черговим шляхетним наміром-"сприяти....!!??" Одначе, минає час і...все перетворюється на чергову структуру висмоктування народних грошей. Полиште, шановні!
Ходили б так відповідно, з любов'ю до істини та претензіями по широкому простору друкованого слова, де у відповідному ракурсі значиться "хохол" чи "Українець"!? І чи було б стільки вереску?
Але, більш за все, цікавим є принцип, звичайно що від совка. Конкретні люди-пара десятків з області, так і ходять по колу на конкретних посадах. Від юності і до.... Жодного натяку на свіжі імена. Оце і є українська постсовкова трагедія.
Позиція лідера відповідає інтересам нації. Особливо, що стосується Росії. Там, у Казахстані, на практиці цей курс впроваджується з поч. 90-х.І правільно.
Відношення цієї непатріотичної влади однакове до вшанування і першого і другого українського достойника. Маємо згадку про П.Куліша на мемориальній дошці серед випускників чоловічої гімназії, а у О.П.Довженка взагалі геть нічого!?На жаль місцевий так званий бізнес зорієнтований або на проросійську духовну орбіту, або на простий підрахунок прибутку!?
Наразі мова за Олександра Довженка. А що мав зробити великий кіногеній-земляк, задля "безпроблемного" зайняття відповідного та заслуженого місця у обласному центрі? Давайте, наші рідні меценати, вперед, не відставайте.
Мотивували листом народного депутата Ю.Мирошниченка, у якому йдеться про шанс Новгороду зберегти свою історичну "вагу". Бо він, начеб то, подав до ВР проект про надання такого статусу.
А от цікаво, яка дружба допоможе Новгороду-Сіверському отримати статус міста обласного підпорядкування? Бо влада так сміливо на останній районній сесії взялась за таке. Навіть звернення райради до депутатів Верховної Ради щодо надання такого"привілею"проголосували!? .Порадив пан Юрій Мирошниченко.Хоча, як за логікою життя, виглядає цей піар-хід, покладаючись на лобіювання, досить дивним та примітивним.
Все таки невдало виходить, коли збиваються з теми. Мова ж зовсім не про засновника, операторе, яким, між іншим, є "Просвіта". Йдеться про скандальне дійство навколо конфлікту видавців з редактором, який якраз і представляє засновників.А ось з перспективою газети у дусі "як була, так і буде. Точніше, мабуть, буде кращою" не треба поспішати. Бо, на жаль, не густо у нашім краї з тижневиками проукраїнського спрямування. Як би то боляче комусь не було. Так що є привід для роздумів у гурті тих, хто "виріс" як свідомий українець саме на такій пресі.
Шановні колеги! Здається, ситуація, котра виникла у газеті "Сіверщина", аж зовсім не потребує доведення до хрипоти суперечки на темі прагнень українців чи євреїв до побудуви власної держави. Це тема варта окремої дискусії. І у ній ви, без сумніву, надасте раціональні зерна зі своїх думок. Натомість наразі, мова йде про те, що "Сіверщина", як єдиний впродовж чи не двох десятиліть справжній національний часопис, довела свою життєздатність якраз за участі двох авторитетних журналістів-Петра Антоненка та Василя Чепурного. Нинішня ж ситуація наскрізь тхне абсурдом, коли все зводиться до розстановки кадрів чи їхньої заміни, як у випадку з паном Василем Чепурним, людьми-видавцями без активної участі просвітянського активу, серед якого знаходиться немало тих, хто зачинав легендарну газету-справжній символ становлення національної Української держави . Важко прогнозувати чим закінчиться весь цей безглуздий вчинок авторитетних бізнесових діячів з оптимізацією творчого керівництва просвітянського видання-улюбленої народом "Сіверщини", але вже сьогодні зі впевненістю можна констатувати істину, що просвітянські ідеї з бізнесовими інтересами найчастіше не сумісні. У всякому разі таке доводить життя якраз на прикладах функціонування ЗМІ, в тому числі і у нашім краї.
Cпорт-то можливо й життя. Адже життя, на сам кінець, то все навколо нас. От тільки спорт, яким би "великим" та справді яскравим шоу не здавався, навіть на мить, ніколи не перетвориться на щось уособлююче собою ознаки державництва. Бо минає і час трендовості як футболу, так і боксу. У всякому разі, що було-то бачили, а що буде-побачимо!? Це так, між іншим. А Віталій Кличко у цьому контексті дійсно постає на публіку видатним представником своєї професії, як і багато хто з переліку гідних наших сучасників називатися відомими.На жаль тільки що тіж достойники, опиняючись на високих посадах, чомусь потім так і не культивують пропаганду в країні імен справді достойних вчених, педагогів, лікарів, винахідників тощо. Все, чомусь, ставиться на шоу? Разом з тим, керувати державою, як довели нам всі 22 роки новітньої сторінки славного українського життєпису-то далеко не те, щоб просто яскраво здолати супротивника, натовкши йому пику та примусивши згадувати імя країни, виховавшої новітніх "гладиаторів". Йдеться про беззаперечне володіння, так би мовити від Бога, фундаментальними українськими чеснотами. Знаєте,це щось на кшталт славнозвісних совецьких гасел часів війни з німцями:"Ні шагу назд","за Волгой для нас зємлі нєт" тощо.Ось тут то й питання, наскільки вже з першого день дня "гетьманства" бажаний очільник стане українцем? Оскільки нація вже має гіркий досвід від переможного 2005 року!? Тому, здається, наразі ще є безліч питань та претензій якраз у цій площині. І це-спираючись певні виступи спортсмена-політика, його інтерв'ю, озвучені думки... Тут без сумніву можна говорити хіба що про мужність, вихованість, чемність, загальний рівень культури тощо. Так само, як і про прагнення сподобатись всім виборцям.От тільки з останнім, не завжди виходить у політиці.Для чого й існує ІДЕОЛОГІЯ політичної сили. Здається, Віталій Кличко- має й продовжувати ходу як один з кандидатів, але не єдиний. У всякому разі є вибір, та час попереду. Інша справа, що колись кандидат має стати ЄДИНИМ. А найповажнішого достойниказ гурту українських борців за українську Україну Левка Григоровича можна зрозуміти без запитань. І першопричиною такого, є наша доля отриманого від Бога у 1991 році.Адже, завоювавши для України те, на що покладено було 26 років у страшних совецьких концтаборах, все таки хотілось би достойникові побачити на найвищій посаді людину, маючого перспективу у виборах беззаперечно отримати перемогу у 2015 році, задля чого і мають бути згуртованими прагнення чисельного електорату! Ото й здається досвідченому патриотові, що така собі "безідеологічність "названого кандидата цього разу має зіграти на Україну!? Словом,не так вже й легко людям з цієї когорти борців за волю України спостерігати, як Україна зволікає з тим, що вже давно мають у руках наші сусіди, сформувавши у своїх національних суспільствах багато чого з переліку, до якого ми так і не наблизились. Ото й болить Левкові Лук'яненку.
Росія-офіційна спадкоємиця Радянського Союзу.Отже, на офіційному та й неформальному рівнях сприйняття цього останнього на планеті імперського утворення маєм сприйматися все за тим же логорифмом, коли "умом нє понять". Разом з тим, згадуючи історію совєтчини, можна чітко зрозуміти, що як тоді, так і тепер, всі дії цієї непередбачуваної країни - то приклад суцільного зла для всіх. І сто разів був правий О.Бісмарк, коли навіть папірець, на якому мав укладатися договір з цією державою, називав "нічого не вартим" Це дикуни ХХІ сторіччя.
А ще, здається, цей же фахівець з доріг обіцяв, після жахливої аварії років два тому на одному з залізничних переїздів у Дніпропертровській області, що всі переїзди за пару років облаштують відповідними мостовими переходами!? Де вони?
Ви, друзі, ото так розпалюєте один одного, неначе від цього щось зміниться у площині теми, про яку висловив свою думку пан Василь Чепурний. Хіба не відомо, які люди визначають останні 22 роки нашу офіційну так звану державницьку позицію? Та й чи не знаємо, яка у них внутрішня, а то й загальнолюдська культура. І це вже не кажучи про їхній духовний світ, тобто переконання у вірі у Бога!? Вони ж, сьогоднішні можновладці, геть інші особистості, ніж їхні колеги у країнах Європи. Бо там, навряд чи знайдемо серед парламентаріїв, а також першого ряду державних мужів тих, хто ще рік чи п'ять тому мав обов'язки охоронців, дрібних лавочників, а то й реальних представників досить невиразних професій, м'яко кажучи!? А ще треба поглянути на їхню справжню освіту( зовсім не беручи до уваги дипломи, ступені та звання, якими вони опанували, разом з нагородами, вже будучи при владі!?).Ось там постає той рівень, від якого ми вимагаємо якіхось змін, як то каяття, вибачень чи прощення. Все це омріяне настане з часом.Нехай підросте українське національно-свідоме покоління, яке наразі закінчує середню школу чи сидить на лавах в університетах. А щодо Росії, то тут , здається, взагалі вимагати чогось трендового, як то вибачення на предмет заподіяних страждань чи завданого лиха- то зайвий клопіт, безперспективний та невдячний крок. Хіба вам мало безпардонної поведінки їхніх президентів, прем'єрів, парламентаріїв останніми роками по відношенню до України чи, навіть, до її державних мужів!? Просто ми маємо розпочати жити своєю головою, полишивши далеко-далеко думки та мрії про якісь цивілізовані стосунки з тими, хто впродовж останніх п'яти століть жодного разу не вів політику з нами з позицій рівноправних партнерських стосунків.
На жаль я не мав змоги ознайомитися з усім науково-історичним доробком пана Данила Яневського на українську тематику. Хоча окремі його думки знаю. В тому числі і з "Хронікою Помаранчевої революції" знайомий.Певну хоризму, здається, пан Данило полишив і як ведучий на телебаченні. Разом з тим, зрозуміти його поспішність у продукуванні явно провокативних дописувань на загал досить кволої української свідомості-важкувато. Чому, тому, що пахне поверхневістю, неповагою до глибин досліджень, а так і відчувається нехтування певними принципами методології історичних опрацювань джерельної бази. Розуміючи, що сьогодні говорити про важку ношу справжнього пошуковця історичної правди та справедливості через знецінення багатьох традиційних постулатів не приходиться, все таки хочеться не погодитись зі швидкими висновками пана Яневського щодо ролі, місця та значення в українському національно-визвольному русі30-40-х років Провідника. Хоча звісно, як дослідник, пан Яневський має повне право чинити з висновками та припущеннями у міру того, як він вважає за потрібне. Адже саме так робить більшість з тих, хто береться за перо, виводячи першу літеру на сторінці з майбутнім "шедевром" з української історії. "Не існує документів,-пише автор "откровєнія", які свідчили б бодай про якусь участь Бандери в українському націоналістичному русі після 5 липня 1941 року, тим більше в озброєному підпіллі. Є один документ, написаний Шухевичем (він був перехоплений НКВС.), де він пише своїм колег: "Ви нам свого Славка більше не присилайте. Він є провокатором". Степана Бандеру просто штучно натягнули в український націоналістичний рух. Перший камінь заклав сам Шухевич, до речі, написавши свого часу, що УПА виросла під проводом Організації українських націоналістів під проводом Степана Бандери. Чому він це написав і чи є цей документ оригінальним, чи був потім сфальшований, я не знаю. І це все, що відомо про участь Степана Бандери в націоналістичному русі". Ось так. Дуже просто.Взяв до відома папірець, навіть не відаючи " чому він це написав і чи є цей документ оригінальним, чи був потім сфальшований .."!!? Кому таке підходить без особливих запитань, так це тим, у яких вуха проростають десь на болотах старої Суздальської землі, або їхнім представникам, окупувавших на певний час свідомість тієї частини нашого племені, що зветься населенням, а не народом. Що там казати, тішитимуться й українофоби різних гатунків.От тільки прикро, що дехто з тих, що звуться "кандидатами з докторами" навчились робити висновки на "особливих" для українця темах, зовсім не переймаючись моральністю процесу дослідження, констатацією фактів на надійній, десять разів підтвердженій джерельній базі.Хоча що там доводити доведене, знаходиться ж місце і бузинам!?Та й не випадково ж українство народило чимало застережень, на кшталт:"не лізь поперед батька..., не кажи гоп..., не поспішай, а то встигнеш, ....
Колись, як відійдуть "зіпсовані" покоління, котрі сьогодні правлять бал у великій політиці разом з монкуртизованою юрбою, що влаштовує вереск та скиглення на подіях совецьких, має відкритися картина суцільного жаху, яка, скоріш за все, нагадуватиме полишене Пол Потом у Кампучиї у 70-ті!? Ось тоді українці і порахують, що полишила пособі та страшна антилюдська влада на всіх напрямках.
Але ж у нас на відповідних посадах, від яких маємо розпочати ходу до обнародування списків учасників трійок, сидять комуно-більшовики чи відверті українофоби. Та, на жаль, і суспільство за минулі роки новітньої неоімперської історії так і не пристало на варіянт вже опробуваний у сусідів.Тобто відкрити списки, як у Балтії та інших.Ото хотілось би всіх тих "шістьорок" та "агентиків" зустріти хоча б в рядках анкет їхніх вербовщиків.Не кажучи вже про ту наволоч , що й мого діда відправила серед інших 9 травня 1938 на той світ.Хоча що там тішити себе дитячими забавками!? Поки не українство не скаже "Стоп!" комуністичній бацилі на наших теренах-нічого не очікуй.Так і наше покоління, пане Василю, відійде за все тієї ж системи, коли українське життя облаштовують або вчорашні, або тепер вже їхні діти.
Пане Миколо! Доктор Лепявко є представником якраз нової генерації дослідників, які мають все те необхідне, що ставить їх над науковцями, отримавших "ступені" саме на темах, котрі були породжені тією ж "комуністичною дійсністю".Його поле дослідження-досить широке, що є доказом ерудованої особистості.А ще-чи не найсолідніша практика стажування у провідних університетах США.Робота у архівах Польщі, яка дозволила тримати у руках автентичні документи тієї доби, знання про яку сьогодні нам необхідні як росяна водиця-про Козаччину.Зайдіть до вузівської бібліотеки і погляньте на перелік назв. Це не складно. А у "Інтермеццо" можете придбати те видання, яке дійсно затьмарило все інше до сих пір видане.Маю на увазі за змістом, ілюстративним, схематичним , світлинним матеріалом тощо. А проукраїнська позиція цього, без перебільшення, видатного вченого проявляється у тім, як він досліджує, піднімаючи з забуття українські артефакти у чужих архівах, у змістовності його робіт, у якості навчання студентів тощо. А щодо впливу на "комунізовану дійсність", то мабуть іншого, ніж я перерахував, варто ВИМАГАТИ від професора історії пана Лепявка С.А. Краще зміста написаного рукою дослідника можливо тільки його живе слово має довести те, що ви очікуєте, в тому числі і по ніжинському краєзнавству.
Талановита від Бога, розумна, щедра душею людина. Палкий патріот України, відповідальний дослідник, добрий педагог. Та й взагалі пан Сергій один з небагатьох на Чернігівщині сьогоднішніх докторів наук та професорів, котрим 50-т, є справжнім українським гуманітарієм новітньої доби, котрим можуть пишатися студенти. А ще він-гарний чоловік та батько. Тому, мабуть, саме йому Господь дарував привілей бути попереду колег-істориків Чернігівщини.А його творіння останніх років, то взагалі шедевр, яким має пишатися обласна творча , культурна та педагогічна еліта.
0
