Цей заповідник - соломинка, за яку хапається влада. Скільки туристи принесли у скарбницю Чернігова, у %? А Ніжин до того ж не Чернігів. Країна не приваблива. Тому сподіваються на кошти з держбюджету. Якби не так! Могли б допомогти місцеві підприємці. Але спочатку влада повинна повернути довіру до себе, віддавши відібране. Наприклад, невідшкодоване ПДВ, прихватизоване комунальне майно, включно з пам'ятками архітектури, врешті можливість нормально займатися підприємництвом. Ось цього повертати влада не хоче, бо тоді закінчиться сама влада в сьогоднішньому вигляді.

Бувають і винятки, як з В.Сараною. Сподіватимемося, і надалі.

Росію важко відокремити від України. Хоча треба, бо та завжди зловживала. Якщо йде взаємообмін культур, до того ж близьких, це нормально. Водночас нам важливо не втрачати ідентичність від такої близькості. Це важливо й для Росії в неслов'янському морі. Тому найпростіше підживлюватися від нас. Але ж як донори ми вичерпалися! Нам самим потрібен обмін з рештою слов'янського кола. Коли це стане  державною політикою, ось питання. Наші інтелектуали тут на диво пасивні.

Ось мало б бути навпаки. Міська влада могла б і не знати точно, коли прибуде очільник області. А для звичайних громадян було б достатньо знати, що такий візит намічається. Сьогодні у Ніжин заявився О.Ляшко. Він дещо привідкрив завісу таємничості.

Про загальнодержавне та міжнародне вшанування могли б свідчити присутність у Корюківці Президента України та глав дипломатичних місій, реквієми по всій Україні.

Ніжинці про планування поїздки не знали. Яка причина секретності? Хлібзавод, озеро - це про людське око. Може хтось роз'яснить?

Ми живемо не в 30-ті роки минулого століття. Зараз може й повинна бути відкрита розмова. А пані комуністка-завідувачка  Держархіву лякає примарами тоталітаризму щодо онуків катів. Ми всі несемо успадковану бацилу сталінізму, в більшій-меншій мірі. Завдання - не передати її далі. Це можливо, якщо не буде "закритих" тем, не те що архівів. Відтак скоротиться дорога до Нюрнбергу-2, цього вселюдського очищення і реабілітації, так потрібного примирення.

Творчість згаданих, та й інших, письменників треба аналізувати на предмет неосталінізму. До цього закликає стаття В.Баранова. Ми бачимо як важко знайти серед сущих письменників, особливо титулованих, совість нації. Особливо зараз, коли шукаємо українську перспективу. Тому, не зважаючи на різкі характеристики автора, стаття вельми важлива й своєчасна.

Президентові Януковичу В.Ф. треба брати приклад зі свого попередника - Президента Ющенка В.А.. Держава широкомаштабно вшанувала жертви Голодомору, це мало світовий розголос, на такому ж рівні слід вшанувати й безневинні жертви війни. Причому, за особистої участі Президента України.

Вічна пам'ять і слава первоієрарху відродженої в Україні православної церкви! Ця світла особистість ще буде належно оцінена і пошанована. У Тернополі біля собору УАПЦ є гарна меморіальна дошка на честь Патріарха Мстислава. Чернігів може пишатися, що він відвідав місто як центр  українського православ'я.