реклама партнерів:
Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS
Дронтал



  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум "Сіверщини" » Чернігівщина » Чернігів стародавній » Національно-визвольний рух на Чернігівщині 1-ї пол. 20 ст.
Національно-визвольний рух на Чернігівщині 1-ї пол. 20 ст.
СпудейДата: Середа, 07-Трав-08, 13:46 | Повідомлення # 1
Група: Читач
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
Повстання під проводом Рябченка на Чернігівщині в 1930 році охопило городнянський, Синявський та Тупичівський повіти. Рябченко зі своїми найближчими співробітниками, братами Зубами, організував свій штаб у так званій Гримячівській дачі, з цього штабу він керував повстанськими загонами в низці повітів Чернігівщини.
Розуміючи, що повстання може успішно розвиватися лише тоді, коли на бік його можна буде притягнути військові частини червоної армії, Рябченко навязує контакти з 21-им Чернігівуським територіальним полком. Повстанці планували зробити напад на чернігів, звільнити з Чернігівських вязниць біля 8 000 арештованих селян, приєднати до себе 21-ий полк, захопити резерви зброї цього полку, озброїти ними звільнених селян та селян із Чернігівських сіл, роззброїти міліцію, почати військові дії проти менших регулярних частин червоної армії, потім розгортати повстання далі, охоплюючи ним усю Чернігівщину, а далі й усю Україну.
І дійсно, спочатку повстання розгорталося досить вдало. частини 21-го полку, що були вислані на боротьбу з повстанцями, перейшли на бік повсталого народу. За наказом з Москви для ліквідації повстання були мобілізовані найвірніші військові частини, зокрема полкова школа 21-го полку, але вона теж приєдналася до повстанців.
повстання розгорталося далі й далі й набрало, нарешті таких розмірів, що Москва примушена була вислати для придушення його так звану московську Пролетарську Дивізію. Під натиском переважаючих сил противника повстанці примушені були відступити у відомі великі Чернігівські багна та торфовища урочища Замглай. Тут вони укріпилися й коло трьох тижнів витримували наступ регулярних військ.
Але, зрозуміло, боротьба була нерівна. Братів Зубів і багато повстанців було забито в боях. Рябченка захопили в полон, а потім знищили.
Після ліквідації повстання почалася відплатна акція, яка характеризувалася нещадним терором. Розстрілювали не лише повстанців, але всіх підозрілих. Тисячі селян із цих районів вислали до концентраційних таборів.
Василь Плющ Боротьба за Українську державу під Совєтською владою, - УВС, Лондон, 1973, -С. 103-104
Перед цим (на початку 20-х) в цих же місцях вирувало повстання під проводом отамана Галаки. Якщо в когось є ще інша якась інформація прошу поділитися.


Спудей
 
СпудейДата: Середа, 07-Трав-08, 14:07 | Повідомлення # 2
Група: Читач
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
Отаман Цюпа-Лисиця, який за непідтвердженими даними "гуляв" у Чернігівському районі. Шукаю про нього свідчення.
Додатки: 3359330.jpg(22.8 Kb)


Спудей

Повідомлення відредагував Спудей - Середа, 07-Трав-08, 14:09
 
СпудейДата: Середа, 07-Трав-08, 14:11 | Повідомлення # 3
Група: Читач
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
Побратим Цюпи-Лисиці.
Додатки: 3679097.jpg(27.0 Kb)


Спудей
 
СпудейДата: Середа, 07-Трав-08, 14:15 | Повідомлення # 4
Група: Читач
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
Вшановано отамана Галаку
12 жовтня в селі Пилипча, що на Чернігівщині, встановлено дубового хреста на впорядкованій земляками могилі Івана Олексійовича Васильчикова, відомого як отаман Галака. Поховання відновлено з ініціативи Чернігівської філії Української студентської спілки. Допомагали (матеріально і морально) багато людей. Насамперед це члени Чернігівської обласної організації УНП та Конгресу українських націоналістів, чернігівські козаки, читачі “Незборимої нації”... До справи енергійно взялися й голова Грабівської сільради Олександр Свистун та керівник Чудівського лісництва. Отак громадою і звершили справу – дубовий хрест стоїть, могила воскресла, пам’ять про отамана ожила. Наступного року заплановано встановити пам’ятник, випустити Книгу пам’яті про отамана та його хлопців і тих, хто допомагав “ворогу лютому” вкорінюватися на нашій землі.
Олександр ЯСЕНЧУК, кореспондент газети “Сіверщина”

Галаківщина
(закінчення, поч. у чч. 8, 9 за 2006 р.)

Іван Васильчиков у роки Світової війни закінчив прискорені курси школи пра¬порщиків, дослужився до підпоручика, став командиром кавалерійського півескадрону. Узимку 1919 року він при¬єднався до Бо¬гунської дивізії Красної армії. Командував ескадроном. Після взяття бо¬гунцями Чернігова він кидає свою частину і повертається до Пилипчі. Навесні 1920-го богунці розташувалася в Ріпках і хтось з них впізнав свого колишнього командира. Івана затримали і швидко засудили до розстрілу. Але друзі допомогли втекти на правий берег Дніпра. Тут Іван Васильчиков налагодив контакт з Булак-Булаховичем та отаманом Добрийвечір, колишнім жандармським полковником з Лоєва. А невдовзі в повіті з’явився й загін галаківців.
Першою гучною акцією Галаки стало роззброєння інтен¬дант¬ського загону 1-ї Кінної армії. Під час наступу україн¬сько-польських військ отаман активно їм допомагав, знищуючи комуністів та інші анти¬українські елементи. “У визволених селах хто як не Галака знав, на кого може спертися нова влада, а кого треба рішуче спроваджувати з цього світу”...
Коли польське військо почало відступ, Галака вирушив з ним лише до Мозиря. У Лоєві він організував штаб, до якого увійшли Доб¬рийвечір, поручик Виноградов та матрос з Лоєва Слюсар. Боротьба продовжилася.
У грудні 1921 року Чернігівський і Городнянський повіти контролювалися Галакою. Комуністи залишилися лише в містах. Свій вплив отаман поширив і на Мінську губернію… 13 лютого він роззброїв кавалеристів 544-го полку, а 16 лютого – 6-й загін 37-ї дивізії. Хлопці захопили кількасот гвинтівок і 14 кулеметів. Того ж дня загін Галаки силою 50 шабель та 80 багнетів зайняв Ріпки. Кривдники його батьків та комуністи жорстоко поплатилися за свої злочини. Було знищено документи про продподаток та “борги” селян “соввласті”. 80 осіб спровадили до “небесної канцелярії”.
Впродовж наступного місяця окупантів було вигнано з Піддобрянки (Мінська гу¬бернія), Любеча, Петрушина, Куликівки, Довжика та інших населених пунктів, роззброєно п’ять червоних загонів, знищено сотні активістів влади, сексотів і здирників. Селяни охоче під¬тримували козацтво. До Галаки приєднувалися нові й нові повстанці та отамани, зокрема Ющенко та Ємель¬янченко.
Але й червоні не дрімали. У Чернігові керівник губернської військової ради Панас Любченко створив ударний загін ЧК під керівництвом “таваріща” Кобця, який несподівано заскочив галаківців між селами Петрушин та Чисті Лужки. Загинуло близько тридцяти повстанців. Червона кіннота на чолі з Чичеріним почала переслідування. Але сталося непередбачуване: Чичерін, по¬стрілявши комуністів свого ескадрону, перейшов на бік Галаки.
Після цього отаман відділами від 50 до 100 відчайдухів здійснив дев’ять гучних нальотів. Чернігівська ЧК терміново сфор¬мувала банду з півтори сотні головорізів на чолі з яничаром Рад¬чен¬ком. Шукаючи партизанів, чекісти прийшли до Ган¬нівки, що розкинулася серед густих лісів і боліт.
“Оголосивши у селі військовий стан і виставивши на спорожнілих вулицях патрулі, червоні розмістились по хатах… – писав Роман Коваль у книзі “За волю і честь”. – У цей час зовсім поруч… на болоті зосередився загін Галаки. Отамана вже поінформували про розміщення постів. На небезпечну операцію зголосилось дванадцять найвідважніших… Помітити вартового допоміг вогонь “папіроскі”. “Часовой” стривожився тільки тоді, коли його вже взяли за горло. Під загрозою смерті довелося виказати пароль і відгук. Зв’язавши невдаху та забивши йому глибоко в горлянку кляп, рушили далі. Знаючи пароль, зняли й інших вартових. Після цього у повній тиші роззброїли червоних, які спали по хатах. Ніхто не порушив тиші кривавої ночі. Ще до схід сонця трупи комуністів вдячно прийняло болото. Поталанило врятуватися лише коменданту Радченку”.
Галака свої головні сили розбив на боївки, які в різних місцях одночасно нападали на совєтські установи та невеликі відділи червоних. “Для дезорієнтованого ворога Галака був скрізь і водночас ніде, – продовжував Роман Коваль. – Успіхи українського Робіна Гуда підбадьорювали селян, і в Городнянському і сусідніх повітах почали творитись нові повстанські ватаги та партизанські гурти. Так навесні 1921 р. з густої ненависті до окупантів виник загін отамана Громобоя (Платона Башлака). Помічником його став уже відомий в околиці партизан Ющенко. Повстанці діяли під галаківськими гаслами “Бий жидів-комуністів і комнезамівців”.
Щоб здолати “бандітов”, губернське ЧК попрохало допомоги у будьонівців, які сунули через Чернігів. Червоне командування виділило півтори сотні. Окрім того, з Городні окупанти вислали загін силою 50 багнетів і 100 шабель. Для боротьби з партизанами на Городнянщину та Ріпкинщину червоні стягнули значні військові сили, створили загони “самооборони” з євреїв та комуністів…
Долю Галаки вирішив чекіст Федір Гончаров. Увійшовши в довіру до отамана, зарубав його, коли той спав. Поховали Івана Васильчикова у Бе¬різках неподалік с. Пилипча. Потім матір перенесла останки сина на кладовище рідного села.
І ось напередодні Покрови, 12 жовтня, в Пилипчі було відновлено могилу, поставлено хреста, проведено панахиду. З півсотні земляків прийшли майже всі. І односельці, і гості з Чернігова віддали шану людині, яка дала своє ім’я цілому явищу – “руху чернігівських селян за право жити власним життям у власній хаті”.

Олександр ЯСЕНЧУК, Ігор ЛЕВЕНОК, УСС

Джерело:«Незборима нація» Число #11 Листопад 2006 р.


Спудей
 
nestorДата: П'ятниця, 26-Лют-10, 13:36 | Повідомлення # 5
Група: Читач
Повідомлень: 1
Нагороди: 0
Статус: Відпочиває
1.Кипяченский монастырь[ 5км от Чоповичи Малинской области радомысльского уезда]. В 1921 году 2/15 сентября на обитель напала банда из 16-ти человек. Бандиты убили игумена Константина, монаха Ираклия (Скуратовского), послушника Петра Щуку и ранили сторожа Евгения Пантелеймоновича Волкова, ограбили и сожгли монастырь . В местном предании это событие обросло невероятными подробностями, но мнения всех совпадают в одном: это дело рук банды атамана Лисицы. Некоторые современные историки и краеведы утверждают, что данная бандитская группировка была структурным подразделением петлюровской армии (УНР) . Понадобилось немало усилий, чтобы выяснить, действительно ли существовала подобная банда. Сохранившиеся документы говорят, что в Радомысльском, Овручском уездах в 1920-21 годах орудовала только банда Лисицы. На местных жителей она наводила ужас. Для ликвидации банд советская власть мобилизовала отряды красной армии. Тем, кто добровольно прекращал разбойничать, получал амнистию. 4 сентября 1921 года начальник Радомысльской уездной милиции писал, что атаман Лисица «перешёл на сторону Советской власти» . Это произошло за 11 дней до налёта на монастырь. Вполне возможно, что при налёте на монастырь Лисица выдавал себя за некий отряд советской армии. Наверное поэтому Пётр Щука назвал бандитов «товарищами» , а в местном придании говориться о нападении большевиков . В этом же месяце банда совершила ещё один налёт на соседнее село Мелени .
2.май 1919 -первое упоминание о Лисице -погром Тростяницы Малинской волости 3.Есть сведения о действии отряда атамана Цюпы-Лисицы (200 человек) в 1920 на юге Киевской губернии (Холодный Яр).Есть еще информация о нем,но необходимо уточнить.
 
Форум "Сіверщини" » Чернігівщина » Чернігів стародавній » Національно-визвольний рух на Чернігівщині 1-ї пол. 20 ст.
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: