Всеукраїнський незалежний медійний простір "Сіверщина"

Пісні і пявуньї

Спудей — Wed, 02 Apr 2025 08:32:56 GMT

Про те, що Гомельщина це також частина Сіверщини відомо з книг. То ж і пропонуємо Вам інформацію з сайту http://www.scarb.ru/Gomel.htm, щоб Ви могли насолодитися і зрозуміти сіверянський дух Гомельщини. Правда ж Вам зрозумілі тексти?

Iз-за гары сокал вылятая…

Iз-за гары сокал вылятая,

Ой, там казачэнька, эй, патапая.

А там казачэнька патапая,

Ой, а яго бацька чуя, эй, не ратуе.

А яго бацька чуя, не ратуя,

Ходзя ж па беражку, эй, ỹсе дратуя. (бядуя)

Ходзя ж па беражку, ỹсе дратуя:

- Ой, загiнеш, сынку, эй, ты загiнеш.

Ой, загiнеш, сынку, ты загiнеш,

Каго ж верна любiш, эй, ты пакiнеш.

- Не загiну, татка, не загiну,

Каго верна люблю, эй, не пакiну.

Песня запiсана Лiцвiнка В., Раговiч У.

у в. Казацкiя Балсуны Веткаỹскага раена

Гомельскай вобл.

Сярод казацкiх песень выяỹляюцца таксама творы, якiя ỹзнiклi ỹ асяроддзi самiх казакаỹ. Яны вызначаюцца свабадалюбствам, маршавым, нават нейкiм залiхвацкiм, тэмпам, рытмам. Падмацоỹваецца гэта i шматлiкiмi клiчнымi iнтанацыямi, якiя так i хочацца падхапiць. Прыкметна адчуваецца непасрэдная сувязь такiх казацкiх песень Гомельшчыны з адпаведнай творчасцю данскiх i ỹкраiнскiх казакаỹ.

Ой, у полi ỹсе туман, ỹсе туман…

Ой, у полi ỹсе туман, ỹсе туман,

Гэй, гэй, ỹсе туман.

А ỹ тумане сiвы конь, сiвы конь,

Гэй, гэй, сiвы конь.

На iм едзе камандзiр наш баявы,

Гэй, гэй, баявы.

Вядзе сотню казакоỹ прама ỹ бой,

Гэй, гэй, прама ỹ бой.

Ỹражжа куля праляцела, як страла,

Гэй, гэй, як страла.

Маладога камандзiра ранiла,

Гэй, гэй, ранiла.

Там дзяỹчына цвет-калiну ламала,

Гэй, гэй, ламала.

Маладога камандзiра квецiла,

Гэй, гэй, квецiла.

Песня запiсана Раговiч У.
у в.Дуброва Светлагорскага р-на Гомельскай вобл.
Дз.М.Талочка

Великий і магутній сіверянський язик. Історія Сіверщини.

Спудей — Thu, 11 Jul 2024 08:23:11 GMT

Севрюки (сиврюки, реже севруки) - жители Северской (Сиверской) земли, Северщины, потомки славянского племени Северян. История загадочного народа Севрюков и Северской земли – это, в своём роде, terra incognita, но попробуем немного пролить свет на истинное положение вещей. Но, всё по порядку.

По мнению многих российских историков - Севрюки несостоявшийся восточнославянский народ, наравне со Словенами (Новгородцами). К Северщине в разное время (географически и этнически) относились такие города,как Чернигов, Новгород-Северский (пожалуй два вышеперечисленных города исторически являлись центром Северской земли), Севск, Стародуб, Комаричи, Брянск, Козельск (в меньшей степени), Трубчевск, Глухов, Рыльск, Путивль, Полтава, Глинск, Недригайлов, Хотмыжск, и, естественно, Курск.

Границы Северской земли (и её производных - Черниговским, Новгород-Северским и Курскими княжествами) никогда не была постоянной. Одно время территория Черниговского княжества захватывала даже подмосковную Коломну, гранича с Рязанским княжеством, которое являлось его вассалом. В стародавние века Северяне находились между двумя племенами - Полянами на западе и Вятичами на северо-востоке.

Существует ряд теорий, говорящих о том, что Северяне были смешанным славяно-тюркским племенем. Гумилёв выводит Севрюков от болгар-савиров, "Слово о полку Игореве" - замечательный исторический летописный источник - в нём говорится о неких черниговских были-боилах и коуи (племена, скорее всего родственные протоболгарам, в меньшей степени половцам), которые, в X веке, после вторжения печенегов на территорию нынешней Слободской Украины (Слобожанщины), бежали на Русь, по большей части на Северщину и в дальнейшем ославянились. Здесь же прослеживается некая параллель с неким княжеством Мансура, бывшего в 1380 году почти исключительно татарским (тюркским), а к XV веку в нём уже обнаруживаются Севрюки. Жили ли они до его этого времени здесь или нет – не совсем известно, но если учесть, что Северская земля была заселена ещё и до монгольского нашествия, то, скорее всего, да, т.к. названия городов Глинск и Глинница – чисто славянские названия, а Полтава – это уже отдельный вопрос, уж точно не половецко-кыпчакское. С этого времени славянская составляющая княжества становится доминирующей с активной ассимиляцией татар большим наплывом славянского населения. Довольно лёгкая ассимиляция славян с тюрками была вызвана ещё и тем, что в этногенезе славян Северской земли огромную роль сыграли болгары-савиры, так же тюркского корня. Так что славяне и тюрки Северской земли были отнюдь не чуждыми, а вполне родственными элементами.

Происхождение этнонима “Сиверо, севера” до конца не ясно. Наиболее оптимальный и весомый вариант – производное от слова “савир”, от названия потенциальных предков Севрюков – протоболгар-савиров. В центре Рыльска на горе Ивана Рыльского, сохранившейся со скифских времён практически не тронутой, было найдено ритуальное захоронение женщины с конем алано-булгарской культуры, так что савиры сыграли в этногенезе далеко не последнюю роль!

Так почему же именно Севрюки, как потомки племени Северян сохранились вплоть до XVII века и не растворились в общей среде, как это стало с полянами, дулебами, радимичами и прочими славянскими родо-племенными союзами? Корни этого вопроса следует искать скорее всего в истории домонгольской Северщины, в культурных контактах Северских княжеств с половцами в XI – XIII вв, что обусловило наличие у Севрюков иного, смешано тюрко-славянского субстрата.

Кстати, говоря, язык "Слова о полку Игореве" был близок к некоторым брянским диалектам, (старокиевскому (не сравнивать с поздним малороссийским) и уж, с чем, так с малороссийским-украинским имеет самое что ни на есть незначительное сравнение. Одним словом, “Слово о полку Игореве” – это не только превосходный пример древнерусского творчества и “исторический памятник”, сохранённый для потомков, но и самый, что ни на есть настоящий Севрюцкий эпос!

Но суть не в этом. Данный аспект подчёркивает разницу в корнях Севрюков и малороссов.
Написав Антон Ракитин

Чернігів у літературних творах

Спудей — Tue, 05 Jul 2022 06:16:33 GMT

Чернігів

Могутніх ферм мереживо прозоре,
Залізний ляск і двоколійна путь
В широкий світ непереможно звуть,
Де йде життя і довгу ниву оре.

Де Болдині дрімали тихі гори,
Де плавав сіверський рибалка Круть,
Б’ють молоти, нові часи кують
І будять лугу займище просторе.

А там, позаду, на валу міськім
Біліють вежі, золотом густим
Горять хрести — і тиша залягає.

Плекаючи, що в давнині жило,
Останні дні дрімотно досинає
Олегів мужніх престаре кубло.

11.05.1930
Микола ЗЕРОВ

Великий і магутній сіверянський язик - славник

Спудей — Tue, 05 Jul 2022 06:15:39 GMT

«казаць» – говорити
«тертеники» або «тертуни» чи «деруни» - випічка з тертої картоплі
«налисники» - блинці з сиром
«боршч» - борщ
«юшка» - картопляний суп з мясом
«куття» - обрядова каша з ячменю з додаванням меду
«гамула» - каша яку робили пастухам
«чікмень» або «чекміль» - одяг, який носили місцеві селяни осінню, із «бушлаком» - накидкою. Він одягався зверху на у кожух під час поїздок на возі.
«пашла, паіхала, палапатіла» – пішла, поїхала, полапотіла
«каняка» – кобила
«далувка» – назва земляного полу
«не пуйде» – не піде
«шибка» – скло у вікні
«лаштавать» – готувати, лагодити (напр.- налаштуй парасятам їсти)
«сулія» – 4-х літровий бутиль
«кабеняк» – давній одяг
«тепер» чи «теперя» – зараз
«чуччо» – ось тільки, що
«таді, тадіе» – тоді
Джерело с. Ушня да с. Асьмаки Менського району
Збрав Сашко Ясенчук

Ландарі – деруни (оладки, спечені з тертої картоплі
Кузік – гудзик
Шанька – торбинка
Пуога – батіг
Гладишка – глечик
Пуостілка – рядно (покривало зшите з домашнього полотна)
Ріпа – картопля
Обиваха – лежень
Хапить – хватить
Хлопюк – хлопець
Хропустя – капусті
Тік, туок – смалець (розтоплений жир)
Записала Анастасія ЗАВАДА, с. Хотіївка Корюківський район, Сіверщина, - 3 квітня, 2008 року

Наш Чернігівський північний діалект – унікальний. У ньому зустрічаються справжні слова-перлини. Візьмемо для прикладу село Голубичі, що в Рікинському районі. Там дуже цікава місцева говірка. Спочатку пропоную тест на розуміння цього діалекту:
Лє лавки – біля магазину
Лє мене – біля мене
Супіні каня лє пня – зупини коня біля пня.
А тепер перейдемо до окремих слів. Кожний знає, що означає слово «москалі». А в селі Голубичі воно вживається в іншому значенні: «москалі» - це матюк, матюччя. Про чоловіка, який часто вживає нецензурщину, скажуть «він суче москалі» («йуон сучее маскалі»), або синонимічно «вуон маскалячицца». Пряма вказівка на те, звідки все це пішло.
Інші приклади
Каліво – гудина картоплі, картоплиння;
Апука – мяч (у дитинстві ми грали в апуку)
Зух – бідова, непосидюча дитина (польськ.)
Глижка – грудка землі
Ріезніки (рєзніки) – сушені фрукти
Маладіца – молода заміжня жінка
Сіберна маладіца – така, що здатна на рішучі, непередбачувані вчинки
Рахманий – ручний, спокійний, спокійний
Ашитрити – виявити щосб сховане (кури ашитрили ячмінь в канці гароду)
Цікаві архаїчні слова, які дйшли до нас принаймні від часів Івана Мазепи, бо використовувалися офіційно в його унівкрсалах.(див С. Павленко)
Оттуль – звідтіль,
Отсюль – звідсиль
Откуль-відкиль
Теди – тоді.
Тепер перейдімо до Куликівського району.
Мікдан – бузок (с. Вересоч)
Шупеня – пшоняна каша з грибами (с. Вересоч)
Круптяк, гартаначка – зварена на вогні в казані картоплі (с. Вересоч та інші села)
Драглі – холодець (с. Авдіївка)
Ноділь – раптом (ноділь не уродить ріпа, то...) (с. Авдіївка)
Абазорить – побачити, подивитися (с. Авдіївка)
Регедзуля – розсілася, розсілася наче регедзуля, кажуть про жінку, що зайшла в гості і чваниться.
Озія – велика хата з просторими кімнатими (від Азія) (Куликівка)
Гнила – гнила фаза місяця (Куликівка)
Бабздирка – бабка (комаха) (Куликівка)
Ліска – постать (ділянка) на городі шириною, що зручня для обробітку вручну (Куликівка)
Адварачає – відвертає (хай Бог адаварачає ) (с. Авдіївка). В універсалах І. Мазепи є слово «приворочиєм» (повертаємо) право на село, яке було відібране.
Л. Повозник «Сіверщина», 3.04.2008 року

Лайки, що використовували бабусі, які згадали учасники форуму «Чи є менський язик» http://mena.org.ua/index.php?showtopic=864&st=0&...&
"Ік лигану, дик і душа з тебе вилезе",
"вано ж єкесь чі прицвітне чі пришелепкувате",
"шоб ти скіс був, альошка, морда с тряпок",
"як шмаргану, невзириш куда й бігти"
"Ану киш куди нездохни вани!"

фрази адресувались в основному неслухняній домашній худобі та людям з дивною поведінкою.

Книжки про історію Сіверщини?

Stanislav — Tue, 05 Jul 2022 06:14:19 GMT

Що паньство порадить почитати про історію Сіверщини? Особливо цікавить Литовська доба, Річ Посполита. Щойно почув, що в Україні було 60 міст з Маґдебургським правом (в Білорусі 40, в Росії 0). Знаю, що це прото-республіканське право мали Чернігів, можливо Бахмач, Короп,... Щодо останнього міста, то лише згадка (без посилання на джерело) в енциклопедії "Герби України" про початок XVII ст. Порадьте джерела, дякую.

Додано (03-Лис-13, 20:23)
---------------------------------------------
Невже немає книжок про Сіверщину, про історію цього краю, культуру???

Великий і магутній сіверянський язик

Спудей — Sun, 30 Jan 2022 13:44:23 GMT

Форум: Чернігів стародавній
Автор теми: Спудей
Автор останнього повідомлення: Tor
Кількість відповідей: 10

Інші діалекти

Спудей — Mon, 26 Oct 2020 15:31:22 GMT

Словник сліпецького (калипівського) жаргону
Записано на Волині
Анбрус – брат
Артиха – горілка
Баштій – батько
Битляє – є
Віделька – вода
Волот – кінь
Гаврей – інтелігент
Гаврєдіт – говорить
Галусник – оселедець
Голитка – корова
За контом – за чим
Йорій – старий чоловік
Йорчити – їхати
Каліп – сліпий
Каравона, карига – дівчина
Кардаса – ковбаса
Керний – пяний
Керха – свиня
Кимати – спати
Кімач – ніч
Кірний (Керний) – пяний
Кіто – яйце
Клаві кудинь – добрий день
Клевий – гарний
Кріса (крисман) – сало
Кугра – ліра
Лоюзюк (лобуз) – хлопець
Лох – чоловік
Ман – я
Ман волить пойорчити до шуста – я хочу поїхати до міста
Манатка – сорочка
Маниця – мати
Манько – я
Марфа – гармонія
Матропіль – поле, земля
Мекрікий – малий
Мекріко – мало
Накачура (накачурник) – міліціонер
Настижники – штани
Неклевий – негарний
Неміть – нема
Непотребщиця – нетреба
Оддякнути – віддати
Омера – горілка
Пликсати – плакати
Пойорчив – поїхав
Посо – багато
Похизь – хата
Припнав – прийшов
Прийорчив – приїхав
Псалити – співати
Раха – стара жінка
Сапяжник – піджак
Сєвраєш по-калипівські? – розмовляєш сліпецькою мовою?
Спихтає – чує?
Сталига – ковбаса
Сумерак – хліб
Талко – хтось
Тирега – дорога
Трапелій – молодий чоловік
Троїти – їсти
Упулити – купити
Хаза – хата
Хальмівка – молоко
Ханджувати – іти
Хизанка – вбиральня
Хогні – гроші
Шандрак – циган
Шарманити – грати на музичному інструменті
Шмурна – дурна
Шумир – ліс
Шуст – місто, базар
Джерело: Джерело: Поліський лірник – музичний диск. 2004 рік. Всеукраїнське товариство Просвіта

Давня історія: "підручникова" і справжня

Operator — Tue, 17 Jul 2012 22:14:55 GMT

В коментарях до однієї з публікацій -
http://siver.com.ua/news....omments
пішла мова у декого Горяєва про, цитую, "Викладіть коротко і свій варіант історії..."

Ні, справжню історію ми навряд чи колись дізнаємося й ніхто її на блюдечці не піднесе.

Власне відбувся такий діалог:

Quote

Горяєв (Вчора 14:34)
Ящо бути точним, то Володимир хрестив країну, яка називалася одним коротким словом - Русь.
Слово "Україна" появилося через два століття після хрещення Русі, "Київська Русь" - після появи "Московської Русі", а "Україна-Руса" - це зовсім уже молоде словоутворення.
Підкреслюю - Володимир хрестив Русь, а не яку іншу країну.

Operator (Вчора 16:23)
Ага, хрестив. Син єврейки-ключниці замочив спочатку братів, а потім, за деякими даними, 9 із 12 мільйонів Русів. Щоб не пручкалися новій релігії юдейській.

Горяєв (Вчора 18:59)
Такими були тоді порядки, звичаї, правила життя. Інші князі були не кращими, прочитайте про Ольгу, чи Ярослава Мудрого, недаром же сказано - темне середньовіччя.
А християнська релігія, хоч і придумана іудеями, стала з тих часів головним чинником прогресу людської природи та суспільного життя. Без неї ми так би й жили племенами, без шлюбів, неграмотними поганцями. І хоча Влолодимир був таким, яким був, він зробив чи розпочав велику справу.

Operator (Сьогодні 17:06)
Та я уже багацько разів цю "ис-тори-ю" - як наші предки по корчах дикими бігали та у печерах зимували, поки не прийшла юдейська релігія. Наиперше я таку "из-торы-ю" почув у школі...
Горяєв, перед тобою - компютер з доступом до інтернету, а мені такі дурниці з підручників переказуєш...

Горяєв (Сьогодні 19:04)
А який інший, окрім християнства, чинник прогресу наших пращурів в добу середньовіччя знаєте Ви? То викладіть його.
Викладіть коротко і свій варіант історії, якщо Ви не вірите літописам, підручникам та працям загальновизнаних істориків.
Два томи Носовського та Фоменка я маю і їх, ніким не визнаний варіант нашої історії, я знаю.

Задарма, готовим, підносять лише комплекс міфів, затверджених для викладання відповідним міністерством увигляді підручників історії.
Чи, може, правильно казати "из-торы-и"?

Ще у школі у мене виникли сумніви щодо різкого переходу у викладанні від племен, які десь-там шастали на нинішніх наших територіях, до опису древньої цивілізації після насадження християнства. Але тоді і голова була іншими речами зайнята, і вільної інформації в інтернеті (як і самої мережі) не було.

Так ось, ніяких "варіантів" я давати не буду. А, тим більше, намагатися щось доводити.
Замість того, раз у кожного з місцевих відвідувачів є доступ до інтернету, пропоную самостійно поцікавитися, наприклад, такими питаннями і темами:
- город Аркаим;
- город Асгард Ирийский;
- Чандарская плита;
- Славяно-арийские веды;
- славяно-арійський календар (ось, наприклад, зараз час - 4:024, Хейлѣтъ 16, лѣто 7520 СМЗХ);
- чому бійниці Китайської стіни дивляться в бік... Китаю? (звісно, на НЕреконструйованих ділянках);
- або, хоча би, поцікавтеся, що воно таке - "Змиевы валы".

Ну а якщо цікавитися цими питаннями, то незмінно натрапите й на чимало інших. Аби тільки бажання!

Національно-визвольний рух на Чернігівщині 1-ї пол. 20 ст.

Спудей — Fri, 26 Feb 2010 11:36:49 GMT

Повстання під проводом Рябченка на Чернігівщині в 1930 році охопило городнянський, Синявський та Тупичівський повіти. Рябченко зі своїми найближчими співробітниками, братами Зубами, організував свій штаб у так званій Гримячівській дачі, з цього штабу він керував повстанськими загонами в низці повітів Чернігівщини.
Розуміючи, що повстання може успішно розвиватися лише тоді, коли на бік його можна буде притягнути військові частини червоної армії, Рябченко навязує контакти з 21-им Чернігівуським територіальним полком. Повстанці планували зробити напад на чернігів, звільнити з Чернігівських вязниць біля 8 000 арештованих селян, приєднати до себе 21-ий полк, захопити резерви зброї цього полку, озброїти ними звільнених селян та селян із Чернігівських сіл, роззброїти міліцію, почати військові дії проти менших регулярних частин червоної армії, потім розгортати повстання далі, охоплюючи ним усю Чернігівщину, а далі й усю Україну.
І дійсно, спочатку повстання розгорталося досить вдало. частини 21-го полку, що були вислані на боротьбу з повстанцями, перейшли на бік повсталого народу. За наказом з Москви для ліквідації повстання були мобілізовані найвірніші військові частини, зокрема полкова школа 21-го полку, але вона теж приєдналася до повстанців.
повстання розгорталося далі й далі й набрало, нарешті таких розмірів, що Москва примушена була вислати для придушення його так звану московську Пролетарську Дивізію. Під натиском переважаючих сил противника повстанці примушені були відступити у відомі великі Чернігівські багна та торфовища урочища Замглай. Тут вони укріпилися й коло трьох тижнів витримували наступ регулярних військ.
Але, зрозуміло, боротьба була нерівна. Братів Зубів і багато повстанців було забито в боях. Рябченка захопили в полон, а потім знищили.
Після ліквідації повстання почалася відплатна акція, яка характеризувалася нещадним терором. Розстрілювали не лише повстанців, але всіх підозрілих. Тисячі селян із цих районів вислали до концентраційних таборів.
Василь Плющ Боротьба за Українську державу під Совєтською владою, - УВС, Лондон, 1973, -С. 103-104
Перед цим (на початку 20-х) в цих же місцях вирувало повстання під проводом отамана Галаки. Якщо в когось є ще інша якась інформація прошу поділитися.

СТАРОДУБЩИНА

Спудей — Mon, 08 Feb 2010 21:13:56 GMT

ВІД АВТОРА

В цій своїй праці я намагався висвітлити ту роль, яку мали та мають українці в житті Стародубського краю. Адже вельми та вельми багато в історії Стародубщини є такого, що пов’язує її життя з життям цілої України. І під час існування Чернігово-Сіверського князівства, і в роки Великого Князівства Литовського, в епоху Гетьманщини та під владою Російської імперії Стародубщина та Україна були разом, і горнулися одна до одної. І хоча історична доля розпорядилася так, що тепер Стародубський край є частиною Російської Федерації, але не слід забувати про ту велику спадщину українського минулого, яке залишилося на Стародубщині в вигляді пам’яток культури та спогадів місцевого населення. Відразу хочу заявити, що я поважаю усі двосторонні угоди, які мають між собою Росія та Україна, поважаю право Росії на територіальну цілісність та недоторканість власних кордонів. Метою моєї праці є лише відновлення історичної правди щодо нашого спільного минулого. Сподіваюся що зусилля мої не залишаться марними, і українці в Україні згадають нарешті про свою „забуту частинку”, а росіяни-стародубці, може бути, узнають трохи більше про своїх земляків-українців, що живуть разом з ними на теренах Стародубської землі. Дуже сподіваюся на це!