Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS


  • Сторінка 1 з 2
  • 1
  • 2
  • »
Форум "Сіверщини" » Чернігівщина » Чернігів стародавній » Великий і магутній сіверянський язик - славник
Великий і магутній сіверянський язик - славник
СпудейДата: П'ятниця, 02-Трав-08, 15:41 | Повідомлення # 1
Група: Заблоковані
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
«казаць» – говорити
«тертеники» або «тертуни» чи «деруни» - випічка з тертої картоплі
«налисники» - блинці з сиром
«боршч» - борщ
«юшка» - картопляний суп з мясом
«куття» - обрядова каша з ячменю з додаванням меду
«гамула» - каша яку робили пастухам
«чікмень» або «чекміль» - одяг, який носили місцеві селяни осінню, із «бушлаком» - накидкою. Він одягався зверху на у кожух під час поїздок на возі.
«пашла, паіхала, палапатіла» – пішла, поїхала, полапотіла
«каняка» – кобила
«далувка» – назва земляного полу
«не пуйде» – не піде
«шибка» – скло у вікні
«лаштавать» – готувати, лагодити (напр.- налаштуй парасятам їсти)
«сулія» – 4-х літровий бутиль
«кабеняк» – давній одяг
«тепер» чи «теперя» – зараз
«чуччо» – ось тільки, що
«таді, тадіе» – тоді
Джерело с. Ушня да с. Асьмаки Менського району
Збрав Сашко Ясенчук

Ландарі – деруни (оладки, спечені з тертої картоплі
Кузік – гудзик
Шанька – торбинка
Пуога – батіг
Гладишка – глечик
Пуостілка – рядно (покривало зшите з домашнього полотна)
Ріпа – картопля
Обиваха – лежень
Хапить – хватить
Хлопюк – хлопець
Хропустя – капусті
Тік, туок – смалець (розтоплений жир)
Записала Анастасія ЗАВАДА, с. Хотіївка Корюківський район, Сіверщина, - 3 квітня, 2008 року

Наш Чернігівський північний діалект – унікальний. У ньому зустрічаються справжні слова-перлини. Візьмемо для прикладу село Голубичі, що в Рікинському районі. Там дуже цікава місцева говірка. Спочатку пропоную тест на розуміння цього діалекту:
Лє лавки – біля магазину
Лє мене – біля мене
Супіні каня лє пня – зупини коня біля пня.
А тепер перейдемо до окремих слів. Кожний знає, що означає слово «москалі». А в селі Голубичі воно вживається в іншому значенні: «москалі» - це матюк, матюччя. Про чоловіка, який часто вживає нецензурщину, скажуть «він суче москалі» («йуон сучее маскалі»), або синонимічно «вуон маскалячицца». Пряма вказівка на те, звідки все це пішло.
Інші приклади
Каліво – гудина картоплі, картоплиння;
Апука – мяч (у дитинстві ми грали в апуку)
Зух – бідова, непосидюча дитина (польськ.)
Глижка – грудка землі
Ріезніки (рєзніки) – сушені фрукти
Маладіца – молода заміжня жінка
Сіберна маладіца – така, що здатна на рішучі, непередбачувані вчинки
Рахманий – ручний, спокійний, спокійний
Ашитрити – виявити щосб сховане (кури ашитрили ячмінь в канці гароду)
Цікаві архаїчні слова, які дйшли до нас принаймні від часів Івана Мазепи, бо використовувалися офіційно в його унівкрсалах.(див С. Павленко)
Оттуль – звідтіль,
Отсюль – звідсиль
Откуль-відкиль
Теди – тоді.
Тепер перейдімо до Куликівського району.
Мікдан – бузок (с. Вересоч)
Шупеня – пшоняна каша з грибами (с. Вересоч)
Круптяк, гартаначка – зварена на вогні в казані картоплі (с. Вересоч та інші села)
Драглі – холодець (с. Авдіївка)
Ноділь – раптом (ноділь не уродить ріпа, то...) (с. Авдіївка)
Абазорить – побачити, подивитися (с. Авдіївка)
Регедзуля – розсілася, розсілася наче регедзуля, кажуть про жінку, що зайшла в гості і чваниться.
Озія – велика хата з просторими кімнатими (від Азія) (Куликівка)
Гнила – гнила фаза місяця (Куликівка)
Бабздирка – бабка (комаха) (Куликівка)
Ліска – постать (ділянка) на городі шириною, що зручня для обробітку вручну (Куликівка)
Адварачає – відвертає (хай Бог адаварачає ) (с. Авдіївка). В універсалах І. Мазепи є слово «приворочиєм» (повертаємо) право на село, яке було відібране.
Л. Повозник «Сіверщина», 3.04.2008 року

Лайки, що використовували бабусі, які згадали учасники форуму «Чи є менський язик» http://mena.org.ua/index.php?showtopic=864&st=0&...&
"Ік лигану, дик і душа з тебе вилезе",
"вано ж єкесь чі прицвітне чі пришелепкувате",
"шоб ти скіс був, альошка, морда с тряпок",
"як шмаргану, невзириш куда й бігти"
"Ану киш куди нездохни вани!"

фрази адресувались в основному неслухняній домашній худобі та людям з дивною поведінкою.


Спудей
 
СпудейДата: П'ятниця, 02-Трав-08, 16:36 | Повідомлення # 2
Група: Заблоковані
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
прапаную Вашаму вніманію ось такий славничок із пративного канца Палісся.
Словник діалектних і маловживаних слів Західного Полісся (Волинь)
Вдаймо – звернімося
Всейкий – увесь
Втеки – навтікача
Гандики – індики
Грубка – піч
Джинджура – легковажна людина, яка хизується своїм одягом, зовнішностю
Дохтор – лікар
Живовяз – вид рослинних ліків
Завсєгда – завжди
Зара – зараз
Капиця – ремінь у ціпові, що зєднує бияк із ціпилном
Кармани – кишені
Кафтанок – кафтан, жупан
Кляштор – католицький монастир
Коб – щоб
Копистка – лопатка з дерева для розмішування чого-небудь
Кпитися – насміхатися
Криж – хрест
Крузь – крізь
Крутак – поширений на Волині танець
Куна – куница
Лебедина – лобода
Макогон – стрижень з дерева із потовщеним заокругленим кінцем, яким розтирають у макітрі мак, пшоно.
Меї – моєї
Миса – лице
Мніго – багато
Наставльоний – призначений
Настоящий – справжній
Ніц – нічого
Нутко – нудотно
Обамбурити – ошелешити ударом
Обращатися – поводитися
Одо – від
Окоман – економ
Ослобождати – звільняти
Поміжду – поміж
Свеї – своєї
Скрепти – скреготіти
Стетіти – зустрічати
Строїти – будувати
Твею – твоєю
Тожи – також
Тре – треба
Трудко – важко, гшірко
Уважати – шанувати
Цибук, цибух – чубук, порожнистий стержень люльки, крізь який курець втягує тютюновий дим
Цудо - чудо, диво
Чикинду – кульгаю
Шмиткий – спритний
Штири - чотири
Джерело: Поліський лірник – музичний диск. 2004 рік. Всеукраїнське товариство Просвіта


Спудей
 
СпудейДата: П'ятниця, 02-Трав-08, 16:40 | Повідомлення # 3
Група: Заблоковані
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
Дербализнуть – випити горілки (с.Свердловка Коропського р-ну).
Понорнюки – жителі Понорниці (с. Свердловка Коропського р-ну).
Гаман – гаманець (м. Семенівка).
Гараза – рогоза (с. Криски Коропського р-ну). Маюр – лепеха.
Глижка – грудка землі, глини (с. Авдіївка Куликівського р-ну).
Жлуктить – пити багато (с. Данилівка Менського р-ну).
Трамок – несуча балка в хаті (с. Жовтневе Менського р-ну).
Тичка – вудилище (с.Авдіївка Куликівського району).
Лізеш, як чорт з наблуками — лізеш, як чорт з яблуками: у Біблії, як відомо, сатана спокусив Єву саме яблуком. (с. Данилівка Менського р-ну).
Харашо в селі папу, кату й каморнику – гарно в селі живеться попу, коту й комірнику (с. Данилівка Менського р-ну).
Нє пуоп, не адєвайся в ризи – не піп, не одягайся в ризи (якщо не знаєш, що робити, не роби) (с. Данилівка Менського р-ну).
Маєму плетіню забор дваюродний – про далеких родичів (с. Жовтневе Менського р-ну).
Кагалить – голосно кричати. Від єврейського слова «кагал» — зібрання (с. Данилівка Менського р-ну).
Гутарити – говорити, вести бесіду (с. Данилівка Менського р-ну).
Лузка – неприродне озерце (с. Данилівка Мен¬ського р-ну).
Копанка – неприродне маленьке, без риби, озерце (с. Данилівка Менського р-ну).
Рувчак – яр (с. Данилівка Менського р-ну).
Швендяти – ходити, лазити під ногами (с. Данилівка Менського р-ну).
Завгаруддя – місцевість за горою (с. Данилівка Мен¬ського р-ну).
Гара – гора (с. Данилівка Менського р-ну).
Варина – довга палка (с. Данилівка Менського р-ну).
Чаморна – хвора, нездорова дівчина (с. Данилівка Менського р-ну).
Пуня – хлів (с. Ларинівка Новгород-Сіверського р-ну). Йо – є (с. Ларинівка Новгород-Сіверського району).
Йо в тябє хлєб? – Чи є в тебе хліб? (с. Ларинівка Новгород-Сіверського району).
кресатися - фехтувати (с. Данилівка Менського району)
Прясло – паркан (с. Ларинівка Новгород-Сіверського району).
Пєвєнь – півень (с. Ларинівка Новгород-Сіверського району).
Пявунья – співачка (с. Ларинівка Новгород-Сіверського району).
Черінь – глиняна лежанка на печі, площина між комином і стіною (с. Ларинівка Новгород-Сіверського району). казаць – говорити
тертеники або тертуни чи деруни - випічка з тертої картоплі
налисники - млинці з сиром
боршч - борщ
юшка - картопляний суп з мясом
куття - обрядова каша з ячменю з додаванням меду
гамула - каша яку робили пастухам
чікмень або чекміль - одяг, який носили місцеві селяни осінню, із бушлаком - накидкою. Він одягався зверху на у кожух під час поїздок на возі.
пашла, паіхала, палапатіла – пішла, поїхала, полапотіла
каняка – кобила
далувка – назва земляного полу
не пуйде – не піде
шибка – скло у вікні
лаштавать – готувати, лагодити (напр.- налаштуй парасятам їсти)
сулія – 4-х літровий бутиль
кабеняк – давній одяг
тепер чи теперя – зараз
чуччо – ось тільки, що
таді, тадіе – тоді
Джерело с. Ушня да с. Асьмаки Менського району


Спудей
 
СпудейДата: Вівторок, 06-Трав-08, 19:57 | Повідомлення # 4
Група: Заблоковані
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
Алла САГАНЬ, студентка I-го курсу Чернігівського педуніверситету, майбутній історик, пише: «Родом я з невеличкого села Чорнявка на Коропщині. Мене зацікавив оголошений «Сіверщиною» конкурс. Надсилаю деякі діалектичні слова нашого краю.
Ша'нька — торбина (с.Городище).
Розка' — різка (с.Іваньків).
Кіяхи' — кукурудза (с.Городище).
Редю'жка — підстилка (с.Будище).
Ма'тка — мати (с.Іваньків).
Варі'ння — варення (с.Чорнявка).
Бачо'к — тазик (с.Чорнявка).
Мост — підлога (с.Будище).
Са'жалка — штучне озеро (с.Чорнявка).
Мйолики — очерет (с.Чорнявка).
Сержина' — жоржина.


Спудей

Повідомлення відредагував Спудей - Вівторок, 06-Трав-08, 20:01
 
СпудейДата: Вівторок, 06-Трав-08, 19:59 | Повідомлення # 5
Група: Заблоковані
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
Віктор Тимофійович ЛЕПЕСА із смт Березна Менського району пише так: «Мене обурює, коли кажуть, що ми говоримо не по-українськи, а, скажімо, по-ріпкинськи, городнянськи чи березенськи. Мова у нас одна, а діалекти у різних куточках України різні. Говорити чистою українською мовою — це все одно що пити дистильовану воду, яка не має смаку. Саме діалекти надають мові краси і колориту. У жодній країні світу не говорять чистою літературною мовою. А ось деякі слова та вирази нашого краю.
Ві'хоть — ганчірка.
Вителе'нювать — робити щось незвичне.
Го'цка — товчена картопля, пюре.
Жирі'вка — мотузка, на якій підвішували сало в коморі.
Ки'ки — качани кукурудзи.
Кийо'шник — стебла кукурудзи.
Ожо'г —держак рогача, яким виймають горщики з печі.
Скума'сно — моторошно.
Хро'пуст — нижні пелюстки капусти.
Москалі' — матюки.
(с.Сибереж, Ріпкинський р-н).
Роби те, що піп каже, та не роби того, що піп робить.


Спудей
 
СпудейДата: Середа, 07-Трав-08, 00:26 | Повідомлення # 6
Група: Заблоковані
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
Наві слава!
Подаю деякі слівця, хоч що вони не й є сіверські, а записані на Роменщині, але можуть становити інтерес для всіх:
пуцьвіринки - пташенята
кантипулитися, маніжитися, викаблучуватися - "ламатися"
цямрина - верхня частина колодязю
гармасувати - поводитися надто рухливо й гамірно, бігати й стрибати
чаплія - ручка для тримання сковорідки
чепіга - частина плуга, але у моєму реґіоні вживається як синонім "чаплії"
терпуг - напилок
лутка - підвіконня
челюсті - частина печі
Олександр Вовк


Спудей
 
СпудейДата: Субота, 10-Трав-08, 20:41 | Повідомлення # 7
Група: Заблоковані
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
Ірина Шевченко з с. Карильського, що на Коропщині Чернігівської області,
http://vkontakte.ru/id8546804 уповноважила мене поставити ці слова. в нас теж теж є прикольні слова. бува, трапляються просто перекручені літературні. ну, наприклад кажуть:
ниж замість ніж
кинь замість кінь,
кохта - кофта
к'їтка- квітка
стулець - стілець
а ще у нас говорять
ондечки - он там
дек - так (наприклад: дек я ж не знав... (так я ж не знав...))
і чомусь завжди смішними мені видавалися такі слова як рептух-рядно у якому переносили сіно,
верейка - (у словниках пишуть що це щось типу легкого човна)а у нас так називалися великі плетені корзини конусовидної форми

ще згадала п. Шевченко
ковганка- посуд у якому товкли щось дрібне
а ще ось
лесепета...
калідор....


Спудей
 
СпудейДата: Середа, 21-Трав-08, 14:31 | Повідомлення # 8
Група: Заблоковані
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
Дурбель кашулею пробує джуклея паймать
хадім – підемо
джуклей – горобець
салонікас – запечена картопля
анучка – онуча
кашуля – корзина (бєри кашулю, да пайдзьом в лєс)
топтуха – пристрій для ловлі риби
нерета, тичка – рибна снасть
коршак, кобец – яструб
плотка – плотва
лавка – магазин
мост – підлога
пастали, лапті – взуття
могилки – кладовище
абабка – підберезовик
парічки – смородина
сєнци – сінци
лудка – те, що навколо дверей
ушули – на них тримаються ворота, завіси, вони під лудкою
сон – сонях
дурбаль – дурень
черепок – посуд
рундук - поріг
пучка – пальці
Сталі вирази
- шоб тебе пранці з’їли – вважається, що це означає, «щоб тебе швидко могильні черви з’їли». Але в словнику української мови зазначено, що це «сифіліс». Тобто, те що нам французи привезли.
- распаясався, як маскальський пастуол
- дурний тебе пуоп хрестив
Записано в с. Червоні партизани, Менський р-н від місцевого уродженця Євгена Орди
Олександр ЯСЕНЧУК


Спудей

Повідомлення відредагував Спудей - Четвер, 22-Трав-08, 13:22
 
СпудейДата: Четвер, 22-Трав-08, 13:19 | Повідомлення # 9
Група: Заблоковані
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
Доброго дня, «Сіверщино»!

Хочу взяти участь у конкурсі, розповівши про говірку рідного села. Народилася і виросла я в селі Володимирівка Городнянського району. Село прикордонне, поряд Білорусія, тож мова місцевих жителів дуже своєрідна: переплелися українська, російська і білоруська мови. Фонетика у нас білоруська: [ч], [р], [шч], [у], а от слова є суто володимирівські. Взагалі речі, що є назвами хатнього начиння, назви страв, одягу — найщедріший синонімічний ряд.

Задр[е и]жки — віконниці.

Пупішкі — пуп’янки.

Камі — пюре, товчена картопля.

Ряжка — посудина, з якої годують свиней.

Грибатий — людина, в якої великі губи.

Лупатий — людина, в якої великі очі.

Капа — покривало.

Хатиль, тормозок — узятий із собою харч, обід.

Паленічнік — герань.

Гародчик — палісадник.

Пуня — клуня.

Сенци — сіни.

Порацца — виконувати домашню роботу («упорать гарод», «припорать скатину»).

Разгульки — дитячі ігри, забавки.

Круг 1 — ставок.

Круг 2 — килимок круглої форми, сплетений гачком.

Краски — квіти.

Пл[о у]т — огорожа.

Кузік — ґудзик.

Маністо — намисто.

Хибетний, хібет — охайний, зроблений до ладу («хібетна хазяйка»).

Маланка, зіпуха — блискавка.

Адьонок — сіно невисокої якості, яким простеляють сінник під свіже сіно;

випити на адьонок — випити спиртне, спершу чогось з’ївши.

Налліть чарку пад рубля — по вінця, дуже повно.

Рубель — круглий брус, що зверху кладеться на віз сіна, утримує сіно, бо прив’язаний і стягнений мотузкою.

Змуліть — помилитися, схибити (стосовно дитячої гри).

Пригребіца — погребня.

Скринка — шухляда.

Полік — дерев’яний настил, місце для спання.

Полка — великий шмат тканини, в якому на плечах переносять сіно, солому, влітку — траву.

Подмазка — шматок сала, яким змащується пательня під час випікання млинців.

Приварак — яка-небудь крупа для супів, каш.

Могилки — кладовище.

Хмирезнік — хмиз.

Самастаятельний — одна з похвал, що стосується людини, яка гарно веде господарство, заробляє гроші.

Палавік — килимок на підлогу.

Гладишка — глечик без ручки (глиняний посуд для молока).

Вижарить гладишки, чугуни — помитий посуд боком покласти у витоплену піч для просушування (а сучасною мовою — для стерилізації).

Лашонак, кусюльок — лоша.

Тельонак — теля.

Катьонак — кошеня.

Жертка — жердина.

Гаргеля — жоржини.

Арать — орати.

Йомка — те, чим чіпляють пательню, щоб витягти з печі.

А ще кожне село славиться словами-власними назвами. Адже в селах майже в кожного жителя, окрім прізвища, є ще й вуличне прізвисько. Про влучність таких імен колись говорив Гоголь. І до цього часу збереглася в народі здатність давати назви.

Кожне поле, ділянка лісу, вулиці, дороги — все має назву, допомагаючи людині орієнтуватися в просторі. Доволі часто в таких назвах зберігається пам’ять про якісь події місцевого значення. Та, втім, не тільки місцевого. Одне з найдальших полів Володимирівки (до того ж неурожайне) має назву Соловки.

Цікаві в нас слова, назви, самобутня культура, історія тисячолітня. Але Чернігівщина погано представлена як бренд, немає чітко розробленої візитної картки.

З повагою — Олена ХОМАЗЮК.

м.Городня.


Спудей
 
СпудейДата: Четвер, 22-Трав-08, 13:21 | Повідомлення # 10
Група: Заблоковані
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
А ось як балакають у нас
Добрий день, шановна редакціє. Дописую не задля конкурсу, бо більшість слів вже надрукували. Ось слова, які використовуються в спілкування мешканців с.Лосівка Семенівського району:
Песошник — горище.
Не вилаводь — не зли.
Шпурдкати — стрибати у воду.
Кавека — вовк (так лякали дітей).
Кавнієр — комірець.
Оброть — вуздечка.
Манарка — жіноче плюшеве пальто.
Каленица — мазут, солідол.
Застужки — холодне, холодець.
Губи — гриби сироїжки, маслята, лисички.
Призьба — утеплена від морозів нижня частина дерев’яної хати.
Пинчак — пальто.
Шигаллє — голки сосни, ялини.
Пирса — тирса.
Пачуопак — мотузок.
Маланка — блискавка.
Жевжик — малий витівник, хлопчина.
Жидок — горобець.
Вужачка — неїстівний гриб.
Чимчикує — швидко йде.
Чкурнув, ушпарив — швидко пішов.
Ушньопивсь — пристав, причепився.
Ходить кандібобером — ставить себе, вихваляється.
Вудилльо — вудилище.
Скаміейка, лавачка — лава.
І решта, які вже повторюються в інших селах.
Рівчак, апука, хводойка, купела, кузік, галюка, варина, віхоть, вуол, куонь, вуз, плотне, наравицце, адцюль, адкуль, пуга, навми.
Трепишка — дерев’яна лопатка.
Рубель і качуолка — набір для прасування полотняних рушників.
Авечка — вівця.
Цівка — трубочка із бузини.
Сіенци — сіні.
Деркач — старий березовий віник.
Канап — саморобний диван.
В.С.ТИМОЩЕНКО.
м.Чернігів.


Спудей
 
ВірнийДата: Четвер, 22-Трав-08, 14:05 | Повідомлення # 11
Група: Читач
Повідомлень: 13
Нагороди: 0
Статус: Відпочиває
Quote (Спудей)
кашуля – корзина (бєри кашулю, да пайдзьом в лєс)

Цікаво, що в білоруській мові "кашуля" це сорочка. А "парічки" це все-таки українська "порічка", а смородина це те, що росіяни називають "чёрная смородина". Обабками, як я чув, називають підберезники у Києві.


Вірний зі Стародубщини
 
СпудейДата: Субота, 24-Трав-08, 12:03 | Повідомлення # 12
Група: Заблоковані
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
Пропонуємо Вашій увазі філологічні особливості сіверян з РФ
О языке козельских простолюдинов

Удивительный край, округа Козельска.

Животный и растительный мир, климат и вода – все здесь уникально. Это особая заповедная страна, в которой даже и язык народа, ее населяющего, всегда был своеобразным. Порой земляки, по той или иной причине вылетевшие из козельского гнезда, вернувшись спустя время в родные места, удивляются местному говору.

Калужское наречие любопытно само по себе. «Тама есть стежка дажоненька, в лазник-та, а туда не пустят та так-та, а перед та глаза накрыет, да и паведет старый дед… и прочее: "Щагол щаглуя на асиновым дубу, да как васкургие!". Таким услышал и записал исконный калужский говор Владимир Даль - автор знаменитого словаря русского языка. Ну, как тут не улыбнуться «вывертам» подобной речи?

Еще чуднее, с точки зрения современного человека, говор жителей Козельского и соседнего с ним Мосальского уездов. Сами аборигены этой некогда сплошной лесной полосы раньше величали полехами, то есть жителями полесья. От того их говор тоже называли полехским.

Полехов узнавали сразу же по манере вести речь. Главной ее особенностью было как-то «наизворот» произносить самые обычные слова, а также свободно обращаться с согласными, которые они прибавляли или заменяли в устной речи их по своему собственному усмотрению.

По этой причине при встрече полехов обычно приветствовали не иначе как насмешливой поговоркой «Га, полеха, паняй!». Подобное традиционное обращение к козельчанам происходило от того, что сами они, едучи на пустых санях или телегах, чтобы не растянуться и не отстать друг от друга, обычно, кричали один другому – «Паняй!», что у «нормальных» людей означало, «Погоняй!».

Х
(букву Х часто без нужды прибавляют перед Ф, и вместо Филипп, Федор говорят: Хвилипп, Хвиодор , и эту же самую букву перед В переменяют на Ф, например, вместо хворать, хвастать, хворост говорят фарать, фастать, форост.
Халде'и - в селе Березичи это прозвище жителей соседней деревни Дешовки.Харахо'риться - хвалиться. Хи'чить - у теплять, например говорят , хата не ухичена, т.е. не утеплена. Хорони'ть, похоро'нка - прятать, что-либо спрятанное. Хре'сный – крестный. Хрести'ночка - Богу верующая. Хру'мкать - есть с хрустом. Хря'к - боров. Хря'пка - капустная кочерыжка. Хря''пнуть - резко, с «треском» дернуть подобранную и предварительно подтянутую на позвоночнике складку кожи в нижней части спины лежащего на животе человека для снятия боли живота. Народный, исключительно эффективный прием, мгновенно приносящий облегчение. Хто' - кто. Хы'ка - этим словом пугают детей.

Ц
Це'п - цепь. Цепа' - все, что зацепляется, например за крючок при рыбалке. Церква' - церковь. Циди'лка - друшлат. Цы'ц - молчать.

Ч
Ча'пать - идти. Ча'пельник - то, чем вынимают из печи сковороду. Че'мер - спинная боль от подъема тяжести, лечится хряпканьем (см.). Чепурно'й, чепу'риться - аккуратный и опрятный человек, наряжаться. Чи'кать - резать. Чува'н - котел для варки. Чуфи'снуть - поклониться в ноги. Чу'шка - свинья. Чу'ять - слышать, ощущать.

Ш
Шала'ться - гулять, бездельничать. Шантропа' - мелкота, маленькие дети. Шату'н - чорт. Ша'рить - и скать. Шашша', сашо - шоссе. Шволя'ндить - к расть. Шелуди'вый - паршивый, поганый, некрасивый. Ши'бка - оконное стекло. Ши'бко - очень хотеть, быстро. Шко'да - вред, ущерб, озорство (из польского, следы пребывания). Шпале'ра - р улон обоев. Шпи'ндик - маленький (о человеке). Шурова'ть - чистить (трубу).

Щ
Щеко'лда, щако'лда - задвижка на двери. Щепа - все, что идет на растопку печи. Щипцы' - к лещи.

Я
(Я употребляется в спряжении глаголов вместо и, например, ион едя вместо он едет . В словах «неударяемых» Я всегда заменяется на И ( на памяти – на памити ).
Ягодами называют здесь, главным образом, землянику. Ядре'ный - крупный. Яи'шня, яе'чня - яичница. Якша'ться - водиться (с человеком). Яры'га - х итрый человек. Я'щерка - ящерица.

Да, конечно же, прав был один из первых козельских историков Леонид Кавелин, когда заметил, что «такой язык никогда не изгладится под рубанком цивилизации». Так это и случилось.

Уже воскресным днем на городском рынке или на речке, а может быть "буддень" в автобусе вы непременно услышите эти слова. Вам обязательно повезет. Будьте счастливы жить под музыку этих слов.
Сергей Алексеевич РЯБОВ

Додатки: 4601913.gif(11.5 Kb)


Спудей

Повідомлення відредагував Спудей - Субота, 24-Трав-08, 12:04
 
куляпкаДата: Середа, 02-Вер-09, 17:10 | Повідомлення # 13
Група: Читач
Повідомлень: 1
Нагороди: 0
Статус: Відпочиває
Хотів спитати вислів "штоб тябє радімєц пабрав" звідки взявся. Може хтось чув?
 
СпудейДата: Неділя, 06-Вер-09, 19:57 | Повідомлення # 14
Група: Заблоковані
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
РОДИМЕЦ
"черт", диал., табуистическое название, букв. "родимый" (см. родимый, родить); ср. родимок "паралич", олонецк. (Кулик.); ср. Зеленин, Табу 2, 82 и сл.; Хаверс 94.


Спудей
 
СпудейДата: Неділя, 06-Вер-09, 20:02 | Повідомлення # 15
Група: Заблоковані
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
Диалект Севского района Брянской области


Додатки: 5865307.jpg(64.8 Kb) · 6621744.jpg(101.2 Kb) · 0752577.jpg(28.4 Kb)


Спудей

Повідомлення відредагував Спудей - Неділя, 06-Вер-09, 21:07
 
Форум "Сіверщини" » Чернігівщина » Чернігів стародавній » Великий і магутній сіверянський язик - славник
  • Сторінка 1 з 2
  • 1
  • 2
  • »
Пошук: