Знущання "Укрзалізниці": комфорт "для рабочих и крестьян"
Таке раніше можна було почути в гуморесці Аркадія Райкіна: для перевезення «рабочих и крестьян». Замість звичайних робочих потягів (як вони називалися раніше) вводяться потяги «підвищеної комфортності» — з кондиціонером, відкидними кріслами, підвищеною швидкістю руху. Зараз таке сталося з робочим потягом (не міжміським) Чернігів — Горностаївка — Чернігів. Торік із цього напрямку зняли денний потяг. Цього року довго експериментували з вечірнім потягом, який вирушав від станції Чернігів десь о 21-ій годині й повертався до Чернігова з Горностаївки о 7.20 ранку, пускали його о 5.30 до Голубичів із поверненням до Чернігова також о 7.20.
І от, як грім серед ясного неба, пасажирам на станції Чернігів у п’ятницю і суботу чергові по вокзалу почали оголошувати, що з понеділка, 20 червня, на цьому ж маршруті вводиться потяг підвищеної комфортності. А щоб громадяни, які поверталися в неділю (19 червня), відчули на собі цю комфортність, запустили цей дизельний потяг. Враження гнітючі: дизельний потяг, що був в експлуатації, із жорсткими пластмасовими сидіннями, без будь-яких доріжок, із немитими вікнами і з тією ж швидкістю руху. І ще: у 32-градусну спеку, яка була того дня, 80% фрамуг на вікнах закриті наглухо. У вагонах — неймовірна духота. Прокляття на голови керівників усіх рівнів важко передати… Тоді в чому ж підвищений комфорт? За проїзд треба платити всім. І не ту ціну, яка була раніше, а десь у півтора разу більшу. Приміром, квиток до Голубичів для сина коштував 5,5 грн, а зараз треба викласти 7,89 грн — і не тільки для сина, а й для двох ветеранів праці.
І це зробили в напрямку найбіднішого, дотаційного Ріпкинського району, де сільське населення живе за рахунок свого господарства. А шляхи сполучення — залізницею або маршруткою. Тепер і там нам занадто витратно. І ще: 1984 року рішенням Чернігівської обласної ради для робітників і службовців усіх рівнів були виділені ділянки для садово-городніх товариств за 30–40 км від Чернігова. Люди їх освоїли (Осняки, Замглай та ін.), виростили сади, побудували хатинки (не такі, як під Черніговом). А тепер для більшості пенсіонерів — хоч кидай.
У всі часи місцеві перевезення населення залізничним транспортом були збитковими. Але збитки покривалися за рахунок вантажних перевезень. Це була державницька політика. Ну, а зараз невідомо: залізниця державна чи вже приватна? І тому дуже дивуватися нема чого, бо для капіталіста чистоган стоїть на першому місці, тим більше — для інтернаціонального капіталу, в якого батьківщини немає. Гроші — в іноземних банках, діти і маєтки — за кордоном. А тут хто і як буде жити — капіталісту однаково. Чистоган наступає по всіх напрямках!
Петро САМОСЮК,
ветеран праці,
м. Чернігів
| Читайте також |
| Коментарі (0) |