У ЗМІ відкрито стверджується, що народним депутатом на наступних виборах до Верховної ради України за законом (прийнятим партією влади і так званою «рейтинговою опозицією» вперше в новітній історії за рік до виборів) можна стати лише виклавши фантастичну суму від 1 млн. до 5 млн. доларів США.
І, мабуть, небезпідставно.
Тільки за те, що партія висуне виборчий список кандидатів у депутати у загальнодержавному окрузі, вона зобов’язана внести грошову заставу в розмірі двох тисяч мінімальних розмірів заробітної плати – 2 млн. 204 тисячі грн. А партія, яка висунула кандидата в депутати в одномандатному окрузі або кандидат-самовисуванець, повинні внести грошову заставу в розмірі дванадцяти мінімальних розмірів заробітної плати – 13 тисяч 224 грн.
Отже на відміну виборів, що відбувалися за мажоритарною системою і змішаною системою у минулі роки, кандидати «шукатимуть» гроші, а не збирати підписи виборців на свою підтримку.
Ніхто не повірить в офіційну байку від ЦВК відповідно до офіційних звітів про використання виборчих фондів, що на виборах до парламенту у 1998 році усі кандидати у народні депутати, використали тільки біля 44 млн. грн. При цьому майже 80% цих коштів отримані у вигляді добровільних внесків фізичних осіб. До речі, більше ЦВК не оприлюднювало даних про використання виборчих фондів кандидатів.
Не секрет, що для проведення передвиборних компаній, оплату(підкуп) членів виборчих комісій, підкуп виборців, партії і кандидати в депутати використовували гроші з офшорів. У різні роки надходження валюти «під вибори» фахівці оцінювали не менше ніж у 4-6 млрд. доларів США. З урахуванням зростання вартості виборів при проведенні за змішаною системою, можна очікувати зростання цієї суми до 10 млрд. доларів США.
Враховуючи те, що партія влади встановила тотальний контроль над фінансовими потоками в державі, опозиційні партії і політики опинилися в «грошовій» пастці. Більш того, партія влади за допомогою силових структур і податкової отримала можливість «в ручному» режимі здійснювати фінансування виборчих компаній опозиційних партій і надавати певні послаблення «зручним» опозиціонерам. Це виборці помітили вже задовго до початку виборчої кампанії.
Виборцям залишається хиба що сподіватися на те, що гроші з офшорів «на вибори» нададуть істотну допомогу українському валютному ринку і громадянам, залученим у виборчий процес. Тож, якщо в 2011 році валюта «втікала» геть з України, то в 2012 році вона повинна прискореними темпами «повертатися» назад.

Може дійсно вибори в Україні влаштовувати частіше?