Секрети усмішки стоматолога Миколи Клюйка
Напевне, багатьом відомий такий анекдот. Син каже батькові: «Хочу піти вчитися на лікаря. Але ще не знаю, що вибрати — бути стоматологом чи окулістом?» «Іди, синку, на стоматолога, — порадив батько. — Бо в людини всього 2 ока, а зубів 32, тож клієнтів у тебе буде більше». Жарти жартами, а послуги хорошого стоматолога мають неабиякий попит. І доказом цього є те, що, хоч населення зменшується, кількість стоматологічних кабінетів зростає. Бо в наш час рівні зуби і красива усмішка — фактор не тільки здоров’я, а й соціального успіху. Про це знає із власного професійного досвіду Микола КЛЮЙКО, стоматолог-ортопед обласної стоматологічної клініки.
Інтерв’ю з Миколою Клюйком провели слухачі Зимової школи журналістики.
— Миколо Миколайовичу, недавно я дізналася, що до Чернігова, виявляється, приїжджають лікувати зуби з Росії та Білорусі. Кажуть, тут дешевше…
— Так, буває. Думаю, річ у тому, наскільки великим є місто. У Києві, наприклад, лікувати зуби дорожче — багато киян до нас їздить маршруткою. Навіть якщо 4 рази приїхати маршруткою, все одне це дешевше, ніж лікуватися у столиці. Так само і Санкт-Петербург. У мене були пацієнти навіть зі скандинавських країн, з Італії, Іспанії, Ізраїлю. Люди, які працюють за кордоном на заробітках, лікують зуби тут. Коли з країн Європи лікують зуби у нас, їм кажуть ціну, вони завжди запитують: «Може, лікар помилився?» Настільки ціни менші, ніж у них. Але з нашим рівнем життя, на жаль, не всім доступна і місцева стоматологія.
— Чому Ви обрали саме цю професію?
— У старших класах я мріяв про радіоелектроніку. Хотів їхати вступати до Харкова. Але, оцінивши свої реальні можливості, вирішив, що не вступлю. На жаль, я не сильний у математиці. За підказкою мами поїхав складати іспити у Полтавський медичний стоматологічний інститут. Конкурс пройшов. Вихований був таким чином: якщо взявся за щось, потрібно робити це якнайкраще. Тож навчався завзято, а згодом, у процесі навчання, полюбив цю професію.
— Ваша дружина — також стоматолог, і ви навіть працюєте в одній поліклініці. Важко бути цілу добу разом?
— Ми з Ольгою Василівною мало буваємо разом, бо практично все життя працюємо в різні зміни. Можливо, це і є причина того, що так довго разом прожили. Познайомилися ще студентами на сільгоспроботах (тоді всіх студентів восени забирали на поля). Потім стосунки почали розвиватися — справили студентське весілля. Півтора роки служби в армії стали перевіркою наших стосунків. Після армії та випуску з інституту поїхали працювати в Чернігів. Працювали в різні зміни, щоб дитину залишати з кимось одним із батьків. Потім друга, третя дитина… Так ми пропрацювали в різні зміни, деякі знайомі дивувалися, звідки в нас діти беруться (сміється).
Скорочено. Повністю читайте в газеті "Сіверщина" за 5 квітня.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |