Два роки по Івану Драчу

Два роки тому пішов у кращі світи Іван Драч. Попри його керівничу невмілість, я любив цього чоловіка - за поезію, за його погляд на світ, за шукання себе в світі...

Шкода, що інколи і він дрібнів, як останнього разу, коли приїхав у Чернігів заробити кілько грошиків на підтримці кримінального політика прилуцького розливу.
Але все пробачає його поезія і широка душа.

...Йдемо в ЦК (так студенти звуть центральний корпус педагогічного), я попереджую про якусь залізяку під ногами: "Обережно, не впадіть!". І його миттєва реакція: "Та нічого - зразу і вулицю моїм іменем назовеш!" :) Я тоді займався декомунізацією і перейменуванням вулиць відповідно...
А ще ми говорили про Довженка - він навіть пропонував мені підготувати Довженківську енциклопедію. Про японську культуру, яку він любив. Про борщ з молодої кропиви...

А віддав він мені оригінали кількох своїх віршів - чого це він так розщедрився?!

...Ховали Івана Драча тільки з одним значком на піджаку -"25 років Народному Руху". Ховали першого голову Народного Руху України......

Василь ЧЕПУРНИЙ