Китаїзація Росії або Китай сердиться

Сун Цзи учив:" Ефективний контроль, здійснюваний протягом тривалого часу над стратегічним районмо, розташованим за межами географічних кордонів, через деякий час приведе до переносу географічних кордонів". А ви думали чому в знелюднені простори Сибіру та Далекого Сходу так настійливо рвуться китайські трудящі? Стратегія!

Нещодавнє рішення керівництва Росії (Путін-Мєдвєдєв) передати прикордонні райони Росії в розробку китайцям не викликали великого протесту в російському політичному середовищі. Тож із Хабаровська вже можна бачити китайські території, наприклад, на амурських островах -- там, де ще недавно були дачі хабаровчан. А наш мандрівник Олександр Волощук уже й на Камчатці бачив щирі китайські обличчя.
У Пекіні вийшла книга "Китай сердиться", автори якої Сун Цян і Ван Сяодун переконані в несправедливості такої ситуації, коли перенаселений Китай не може скристатися прирлодніми ресурсами, що дістались сусідній Росії. За Уралом Росія має всього 30-мільйонне населення. "Ми будемо там!" -- заявляють автори книги.

Домовленості між Мєдвєдєвим і Ху Цзіньтао перетворюють Забайкалля, частину Сибіру та Далекий Схід у сировинний придаток Серединної імперії. Російська імперія стає молодшою сестрою Серединної. З Росії йтимуть у Китай енергетичні ресурси, мідь, ліс, молібден і т.п. А Росія героїчно буде марити про "святую Русь" та загризатися з маленькою Естонією чи великою, але в"ялою Україною. Благо, китайських мільярдів на якийсь час вистачить.

Тим часом Національна визвольна армія Китаю провела широкомасштабні навчання з кидком маси сил на дві тисячі кілометрів. Ні Тайвань, одвічний непокірний сусід Китаю, ні якісь інші прикордонні потенційні противники Китаю таких марш-кидків не потребують. Крім Росії.

Василь ЧЕПУРНИЙ