Памятний знак «Борцям за волю України». Історія встановлення.

Після публікації на сайті «Сіверщини» інформації про встановлення до Дня Конституції «нормального пам’ятника замість каменя «Борцям за волю України». До редакції газети надійшов лист, від старого «рухівця» Валентина Ральченка. Лист починається із неспокою автора, - а чи не знівелюють саму ідею Пам’ятного знаку? Надалі пан Валентин розповідає історію встановлення Пам’ятного каменю. Вважаю, що знати її було б цікаво та повчально багатьом.
- Ідея ця виникла в стінах управи Чернігівської крайової організації НРУ в перші місяці незалежності. Натхненником та основним втілювачем ідеї установлення пам'ятного знаку «Борцям за волю України», був відповідальний секретар організації Михайло Дмитрович Данилюк.
Можливості реального втілення ідеї зявилися тоді, коли Чернігів відвідав міністр оборони України генерал Морозов, котрий в Будинку офіцерів різко обмовився на адресу того, що "досьогодні тут чомусь на чільних місцях стоять погруддя бувших керівників неіснуючої держави".
Скориставшися нагодою, п.Михайло звернувся до начальника Будинку офіцерів з проханням допомогти спорудити Пам'ятний знак Борцям за волю України - домовитися з кимось із начальників військових частин знайти та привезти до Катерининської церкви велику кам'яну брилу.
Начальник посприяв,- такий камінь знайшли, військовими він був привезений і установлений під свято Покрови біля храму св. вмц. Катерини, а в на Покрову 1992 року його і освятили.
Коли вирішували питання напису на камені, то зійшлися на тому, що напис повинен бути коротким та зрозумілим, отож зійшлися на такому: "Борцям за волю України, жовтень 1992".
На "Хімволокно" за великі гроші утаємничено (тільки слюсар-виконавець та замовник-рухівець спілкувалися при цьому) була виготовлена табличка – товта пластина з нержавіючої сталі, з написом, в обрамлені дубового віночку.
Пластину закріпили 4-ма болтами та епоксидним клеєм у видовбаній на камені ніші, аби унеможливити її збиття.
Організація НРУ офіційно звернулася до міськради зареєструвати Памя'тний знак та взяти його під охорону, на що отримали позитивну відповідь,- влада тоді ні в чому не відмовляла національно-патріотичним організаціям на словах, але дій не проявляла, бо залишалася старою та ворожою до національного відродження.
З перших днів установлення пластини з написом, вона вже була з подряпинами та слідами від ударів чимось важким, але збити її зловмисникам не вдавалося. Все ж восени 93-го пластина була збита і, треба гадати, лежить десь на дні Десни.
Відтоді рухівці впродовж двох років, після кожного пошкодження, нішу на камені заливали цементним розчином і на ньому поновлювали напис. А ще біля каменю був висаджений саджанець дубу, котрого виростив Анатолій Майба, хай пухом буде йому рідна Ураїнська земля. З жолудя, взятого в дні святкування 500-річчя українського козацтва у 1990р. з-під дубу кошового отамана Сірка, його теж знищили зловмисники,- вирвали з корінням, поламали на цурки і кинули на камінь.
У 1995 році рухівці вирішили поновити напис вже на гранітній дошці. По розмірам ніши замовили дошку. Василь Дубовий, талановитий український скульптор, вічна йому пам'ять, зробив на ній напис та й установив на камені. Дошка і досі на камені - як старий вояк зі слідами поранень, але тримається.
Багато разів місцева влада обіцяла Пам'ятний знак замінити величним пам'ятником Борцям за волю України. Щоправда, є зрушення: в останні роки деякі представники влади в Дні національних свят разом з українськими патріотами приходять до Пам'ятного знаку і покладають квіти, але, на жаль, це подеколи і не перші особи.
Для українських патріотів місце з Пам'ятним знаком стало святим і сюди постійно приходять ініціатори установлення - це вже члени УНП, а також члени національно-патріотичних організацій Чернігова.
У свята тут відбуваються богослужіння єпископа та священників УПЦ КП, покладання квітів і останнім часом сюди приносять квіти молодята-українці після вінчання в церкві.
Та не втрачаймо надію, що колись на цьому святому місці постане величний пам'ятник «Борцям за волю України», а Пам'ятний знак займе скромне місце в музеї.