Віра Олексіївна Полянська розчулилася до сліз. Вона розповіла, що коли рік тому п’ятеро її онуків залишилися сиротами, то спочатку через вік їй не дозволяли оформити опікунство. Протягом трьох місяців оформляла опікунство якась сім’я, а вони в очікуванні жили лише на бабусину пенсію, без соціальної допомоги. Але щось не вийшло і опікуном стала бабуся. Повністю на її плечі лягли клопоти по вихованню дітей.

Віра Олексіївна також розповіла, що добрі люди, які знають про їхнє горе, допомагають вижити – і картоплю давали, і інші овочі. Дах відремонтували. Вона всім їм щиро вдячна. Каже, що допомога ветеранів-податківців також дуже доречна – в домі немає ні цукру, ні борошна.

Ветерани приїхали до цієї родини у будні, тому найменша дитина була в дитсадку, старші – в школі. З Вірою Олексіївною вдома була лише шестикласниця Ангеліна, яка вже повернулася зі школи. Бабуся хвалила онуків за старанність у навчанні – вона відвідує батьківські збори і пишається, що вчителі кажуть, що вони молодці.

Не можна було не звернути увагу, як віддано ходило за бабусею кошеня. Віра Олексіївна пояснила, що Аліса також була сиротою – вони підібрали її після дощу, тремтячою від холоду.

Проводжаючи гостей, Віра Олексіївна розповідала, що найстарша онука

цьогоріч закінчує школу і дуже хоче далі здобувати освіту. Вона буде обов’язково їй допомагати – скільки вистачити сил і відведе Бог віку. Їй варто триматися, адже дітей треба підняти на ноги.

Прощаючись з Вірою Олексіївною, ветерани-податківці дали собі слово навідатися до цієї багатодітної родини, адже вона потребує уваги і допомоги.

Відділ масово-роз’яснювальної роботи та

звернень громадян ДПА в Чернігівській області